Рішення № 100355188, 18.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2021м. ДніпроСправа № 904/4426/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Нікопольської міської ради (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 3; ідентифікаційний код 37338501)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітігруп-Центр" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України, 175-А; ідентифікаційний код 43647320)

про стягнення 152 342 грн. 78 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Нікопольська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №4248/21 від 27.04.2021) до відповідача - ТОВ "СІТІГРУП-ЦЕНТР" про стягнення 152 342 грн. 78 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 22.07.2020 по 31.03.2021 за користування земельною ділянкою площею 9 032 кв. м по вул. Патріотів України, 175-А у м. Нікополі, кадастровий номер 1211600000:03:002:0004.

Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 285 грн. 14 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано до суду заяву (вх. №22819/21 від 11.05.2021), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021.

Як вбачається позивач своєчасно усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу відповідно до частини 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач у клопотанні (вх. №25538/21 від 24.05.2021) просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2021 відмовлено Нікопольській міській раді (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 3; ідентифікаційний код 37338501) у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач у відзиві (вх.№34897/21 від 15.07.2021) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що: - матеріалами справи підтверджується, що на вул. Патріотів України (К.Лібкнехта), 175-А в м. Нікополь Дніпропетровської області знаходяться нежитлові будівлі - споруди учбово-виробничих майстерень загальною площею 2 074,20 кв.м, власником яких в період з 22.07.2020 по 31.03.2021 був відповідач на підставі протоколу установчих зборів засновників від 29.05.2020, акту прийому-передачі майна від 01.06.2020 НОН 375383; - Нікопольською міською радою (власником земельної ділянки) заявлено про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з протоколу установчих зборів засновників від 29.05.2020, акту прийому-передачі майна від 01.06.2020 НОН 375383 у сумі 152 242 грн. 78 коп. - у разі оформлення права власності на нерухоме майно з урахуванням принципу платності використання землі, закріпленого у Земельному кодексі України та Податковому кодексу України, суб`єкт господарювання має вчинити дії, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості на умовах оренди (з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України); - в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач у спірний період використовував саме земельну ділянку площею 9 032,0 кв.м, а лише містяться посилання на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно про належність відповідачу споруди учбово-виробничих майстерень загальною площею 2 074,20 кв.м; - для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, яку використовував відповідач у спірний період з протоколу установчих зборів засновників від 29.05.2020, акту прийому-передачі майна від 01.06.2020 НОН 375383саме тією земельною ділянкою, яку ТОВ "НІКО-ДАР" орендував з 2009 по 2014 рік; - земельна ділянка площею 9 032,0 кв.м не була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 22.07.2020 по 31.03.2021, а позивачем самостійно визначено розмір зобов`язання шляхом арифметичного розрахунку (відповідно до даних договору оренди, який припинив дію задовго до спірного періоду); - позивачем не доведений розмір земельної ділянки, що фактично використовувалась відповідачем саме в спірний період; - розрахунок здійснений як орендна плата, яку мав би сплатити власник об`єкта нерухомості.

Позивач у відповіді (вх.№36127/21 від 23.07.2021) на відзив просить врахувати при розгляді справи відповідь на відзив, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що: - між Нікопольською міською радою та ТОВ "НІКО-ДАР" (як власника нерухомого майна - споруди учбово-виробничих майстерень) було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою вул. Патріотів України (К. Лібкнехта), 175-А, площею 0,9032 га, кадастровий номер 1211600000:03:002:0004; - за інформаційною довідкою від 05.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно нерухоме майно - споруди учбово-виробничих майстерень по вул. Патріотів України (К.Лібкнехта), 175-А загальною площею 2 074,20 кв.м, власником яких в період з 22.07.2020 по 31.03.2021 був ТОВ "СІТТІГРУП-ЦЕНТР", попередній власник - ТОВ "НІКО-ДАР"; - з моменту набуття відповідачем у власність нерухоиого майна у м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України (К.Лібкнехта), 175-А в силу положень статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120 та 141 Земельного кодексу України припинилось право користування земельною ділянкою площею 0,9032 га у попереднього землекористувача та у якого земля була в оренді; - новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства; - право користування земельною ділянкою площею 0,9032 га під належним відповідачу нерухомим майном, розташованим за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, 175-а, оформлено не було; - згідно витягу від 13.11.2020 НВ-1214749652020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка площею 0,9032 га по вул. вул. К.Лібкнехта (зараз - Патріотів України), 175-А, форма власності: комунальна, дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.08.2009; - земельна ділянка площею 0,9032 га по вул. вул. К.Лібкнехта (зараз - Патріотів України), 175-А у м. Нікополь є сформованою, зареєстрованою в ДЗК, має кадастровий номер та нормативну грошову оцінку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; - земельна ділянка площею 0,9031 га є об`єктом цивільних прав; - у даному випадку не застосовуються приписи статей 22, 1166 Цивільного кодексу України щодо стягнення збитків, тому що це не деліктні, а кондикційні відносини, тобто за даних обставин факт використання чи не використання земельної ділянки не спростовує факту порушення прав та законних інтересів власника землі (позивача), такі відносини регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України (безпідставно збережені кошти, майно).

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не надав.

Враховуючи те, що сторони скористались своїм правом на надання заяв по суті справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує умови використання земельної ділянки, а саме не сплачує грошові кошти за користування земельною ділянкою, що призвело до неотримання позивачем доходу від використання відповідачем земельної ділянки.

Позиція відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви, вважає, що спірна земельна ділянка не є сформованою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Рішенням Нікопольської міської ради (позивача у справі) від 26.09.2008 №8-30/V "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дар" в оренду земельної ділянки по вул. Карла Лібкнехта, 175-а під розміщення будівель та споруд промислового об`єкту" затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Ніко-Дар" по вул. Карла Лібкнехта, 175-а площею 0,9032 га під розміщення будівель та споруд промислового об`єкту", код цільового використання 1.10.5 (Підприємств іншої промисловості) (пункт 1); надано ТОВ "Ніко-Дар" по вул. К. Лібкнехта, 175-а в оренду терміном на 5 років площею 0,9032 га під розміщення будівель та споруд промислового об`єкту", код цільового використання 1.10.5 (Підприємств іншої промисловості) (пункт 4); встановлено на земельну ділянку по вул. К. Лібкнехта, 175-а орендну плату в розмірі 5% від діючої грошової оцінки земель (пункт 7).

В подальшому відповідно до рішенням Нікопольської міської ради від 30.01.2009 №1-36/V "Про встановлення розмірів річної орендної плати за земельні ділянки в м. Нікополі" встановлено річний розмір орендної плати за земельні ділянки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі терміном до 31.12.2010 року (пункт 1).

21.04.2009 між Нікопольською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дар", як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень Нікопольської міської ради ід 26.09.2008 №8-30/V та від 30.01.2009 №1-36/V надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - землі промисловості, яка знаходиться: м. Нікополь по вул. Карла Лібкнехта, 175-а (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:002:0004 загальною площею 0,9032 га; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди; земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами; передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятнадцятиденний термін після державної реєстрації цього договору за катом її приймання-передачі.

Як вбачається Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2009р. №040911000193.

Відповідно до акту від 04.08.2009 передачі-прийому земельної ділянки, переданої в оренду, орендодавець - Нікопольська міська рада Дніпропетровської області передає згідно Договору оренди та плану землекористування земельну ділянку загальною площею 0,9032, яка знаходиться в м. Нікополь Дніпропетровської області по вул. Карла Лібкнехта, 175-а за фактичним розміщенням будівель та споруд, а орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Дар" приймає в оренду вищезгадану земельну ділянку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №243244405 сформована 05.02.2021) право власності на нежитлові будівлі - споруди учбово-виробничих майстерень за адресою: 53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України, 175-А (колишня вул. К. Лібкнехта) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІГРУП-ЦЕНТР" (ідентифікаційний код 43647320); підстава для державної реєстрації - протокол установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІГРУП-ЦЕНТР", серія та номер 1/2020, виданий 29.05.2020, видавник ТОВ "СІТІГРУП-ЦЕНТР"; акт прийому-передачі майна, що вноситься в якості майнових внесків до Статутного капіталу, серія та номер: НОН 375383, виданий 01.06.2020, видавник ТОВ "НІКО-ДАР"/ТОВ "СІТІГРУП-ЦЕНТР".

Згідно із Витягом від 13.11.2020 НВ-1214749652020 з Державного земельного кадастру про земельну кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:002:0004; місце розташування - Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта,175-а; цільове призначення - 1.10.5; - форма власності - комунальна власність; інформація про власників - Нікопольська міська рада; площа земельної ділянки 0,9032; дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.08.2009.

Тобто, відповідач, набувши право власності на нежитлові будівлі – споруди, що розташовані на земельній ділянці, що належить на праві комунальної власності позивачу, належним чином не оформив правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, тобто у період з 22.07.2020 по 31.03.2021 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за вказану земельну ділянку відповідач не здійснював.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 22.07.2020 по 31.03.2021, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 7 316 461 грн. 92 коп. та річного розміру орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, які склали згідно розрахунку позивача 152 342 грн. 78 коп.

Відповідач доказів сплати за користування спірною земельною ділянкою не надав, доводів позивача, наведених в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Перевіривши розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 22.07.2020 по 31.03.2021, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 7 316 461 грн. 92 коп. та річного розміру орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Отже, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Предметом доказування у даній справі є обставини порушення відповідачем умов використання земельної ділянки, а саме: несплата грошових коштів за користування земельною ділянкою та, відповідно, неотримання позивачем доходу від використання Земельної ділянки.

Відповідно до статті 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата - за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пунктів 288.1 .- 288.5 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, при цьому річна сума платежу залежить від наявності нормативної грошової оцінки та має граничний розмір.

Відповідно до підпункту б) пункту 14.1.54 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Отже, враховуючи те, що відповідач не є власником земельної ділянки, тому єдиною формою здійснення плати за земельну ділянку для відповідача, як землекористувача земельної ділянки, є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.04.2017 №922/5468/14.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами статті 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З даного приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), дійшла висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

За змістом статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, відповідно до частини 2 даної статті: якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на об`єкт нерухомості може бути застосована зокрема, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні колишнього власника будівлі.

При цьому, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється зокрема на підставі рішенням органів місцевого самоврядування прийнятим на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Отже, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під такими будівлями.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до якого: - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; - положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; - положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці. Проте, відповідач не вчинив відповідних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно. Таким чином, відповідач безпідставно та безкоштовно користувався земельною ділянкою, яка належить позиваачу.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Отже, відповідач, користуючись земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, позбавив позивача отримати дохід у розмірі орендної плати.

Щодо заперечень відповідача, що земельна ділянка не є сформованою

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Отже, земельна ділянка за адресою: м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України, 175-А є сформованою, зареєстрованою в Державному земельному кадастрі, має кадастровий номер та нормативну грошову оцінку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Таким чином, об`єктом цивільних прав є земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:002:0004; площею 0,9032; сформована - 04.08.2009, а тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 285 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Нікопольської міської ради (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 3; ідентифікаційний код 37338501) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітігруп-Центр" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України, 175-А; ідентифікаційний код 43647320) про стягнення 152 342 грн. 78 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітігруп-Центр" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Патріотів України, 175-А; ідентифікаційний код 43647320) на користь Нікопольської міської ради (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 3; ідентифікаційний код 37338501) 152 342 (сто п`ятдесят дві тисячі триста сорок дві) грн. 78 коп. - безпідставно збережених коштів та 2 285 (дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 14 коп. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

" 18" жовтня 2021