Рішення № 100355185, 18.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2021м. ДніпроСправа № 904/4197/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б.13/10, кабінет 320; ідентифікаційний код 39195657)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРІН" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Полтавська, б.129; ідентифікаційний код 43632644)

про стягнення 73 024 грн. 73 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4035/21 від 16.04.2021) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРІН" про стягнення 73 024 грн. 73 коп., що складає 58 545 грн. 95 коп. - заборгованості за продукцію, поставлену відповідно до умов Договору від 04.08.2021 №0408/20 поставки продукцію, 5 810 грн. 72 коп. - пені, 2 927 грн. 30 коп. - штрафу, 1 452 грн. 68 коп. - 3% річних та 4 288 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Полтавська, б. 129.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поштове відправлення, яке було направлено на адресу відповідача, в якому містилася ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, було повернуто підприємством "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Позивач у заяві (вх. №39764/21 від 12.08.2021) про відшкодування витрат на правничу допомогу надає детальний опис наданих послуг та просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 12 270 грн. 00 коп., що складає 10 000 грн. 00 коп. - на правничу допомогу та 2 270 грн. 00 коп. - судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами (ухвала суду) по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховані положення «Правил надання послуг поштового зв`язку», визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 та «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

04.08.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРІН", як покупцем, було укладено Договір поставки №0408/20 від 04.08.2020 (надалі - Договір поставки) (а.с.15-17), відповідно до пункту 1 розділу І якого постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 6 розділу І Договору поставки договір вступає в дію з моменту підписання і діє до « 31» грудня 2021 року.

Пунктом 3 розділу ІІ Договору поставки передбачено, що відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу; кількість календарних днів, протягом яких покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару складає 14 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Договору поставки ціна на окрему партію продукції вказується постачальником у накладній, яку покупець повинен розглядати як оферту з боку постачальника; факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

Як вбачається на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 90 361 грн. 73 коп., про що свідчать видаткові накладні 06.08.2020 №200818 та від 11.08.2020 №7 (а.с. 18, 19).

В подальшому відповідачем відповідно до платіжного доручення від 28.09.2020 №50 було сплачено за отриману продукцію 1 820 грн. 00 коп. (а.с.20) та згідно із зворотною накладною від покупця від 24.11.2020 №15 здійснив повернення частини продукції на суму 29 995 грн. 78 коп. (а.с.21).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 58 545 грн. 95 коп., що додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.08.2020-25.11.2020 (а.с. 22).

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу продукції 06.08.2020 на суму 44 010 грн. 58 коп. та 11.08.2020 на суму 46 351грн. 15 коп., здійснення відповідачем часткової оплати за продукцію 28.09.2020 на суму 1 820 грн. 00 коп., здійснення відповідачем повернення частини продукції 24.11.2020 на суму 29 995 грн. 78 коп.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, строк оплати за отриману продукцію є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити повну оплату за продукцію позивачу.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Щодо стягнення пені та штрафу

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 розділу V Договору поставки у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Позивачем нараховано пеню на загальну суму 5 810 грн. 72 коп. за період з 07.08.2020 по 08.02.2021; відповідачем контррозрахунку пені не надано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що розрахунок позивача є невірним та підлягає коригуванню, враховуючи наступне.

Пунктом 3 розділу ІІ Договору поставки встановлено, що поставки відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу; кількість календарних днів, протягом яких покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару складає 14 календарних днів.

В даному випадку доказів здійснення попередньої оплати за продукцію не надано, отже позивачем було надано відповідачу відстрочку платежу на 14 календарних днів з моменту поставки продукції.

Як зазначалося вище, позивачем було поставлено продукцію відповідачу 06.08.2020 на суму 44 010 грн. 58 коп. та 11.08.2020 на суму 46 351 грн. 15 коп.

Отже, відповідач повинен був оплатити продукцію, поставлену 06.08.2020 – до 20.08.2020 (включно), а продукцію, поставлену 11.08.2020 – до 25.08.2020 (включно).

28.09.2020 відповідачем оплачено за отриману продукцію 1 820 грн. 00 коп. та 24.11.2020 відповідачем повернено продукцію на суму 29 995 грн. 78 коп.

Тому періоди нарахування пені, з урахуванням відстрочки платежу на 14 днів такі:

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 44 010 грн. 58 коп., - з 21.08.2020 по 27.09.2020;

-за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 42 190 грн. 58 коп., враховуючи сплачені 1 820 грн. 00 коп., - з 28.09.2020 по 23.11.2020;

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 12 194 грн. 80 коп., враховуючи повернення продукції на суму 29 995 грн. 78 коп., - з 24.11.2020 по 20.02.2021;

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 11.08.2020 на суму 46 351 грн. 15 коп., - з 26.08.2020 по 25.02.2021.

Отже, пеня після перерахунку з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, складає 4 477 грн. 38 коп. (533 грн. 90 коп. + 788 грн. 47 коп. + 356 грн. 41 коп. + 2 798 грн. 60 коп.) за загальний період з 21.08.2021 по 25.02.2021).

Також позивачем нараховано штраф на загальну суму 2 927 грн. 30 коп.; відповідачем контррозрахунку штрафу не надано.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним (58 545 грн. 95 коп. х 5% = 2 927 грн. 30 коп.).

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем нараховано 3% річних річних на загальну суму 1 452 грн. 68 коп. за період з 07.08.2020 по 13.04.2021; відповідачем контррозрахунку річних річних не надано.

Судом перевірено розрахунок 3% річних річних, здійснений позивачем та встановлено, що розрахунок позивача є невірним та підлягає коригуванню, враховуючи те, що позивачем обрано невірний період.

Періоди нарахування річних з урахуванням відстрочки платежу на 14 днів такі:

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 44 010 грн. 58 коп., - з 21.08.2020 по 27.09.2020;

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 42 190 грн. 58 коп., враховуючи сплачені 1 820 грн. 00 коп., - з 28.09.2020 по 23.11.2020;

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 06.08.2020 на суму 12 194 грн. 80 коп., враховуючи повернення продукції на суму 29 995 грн. 78 коп., - з 24.11.2020 по 13.04.2021;

- за несвоєчасну оплату продукції, поставленої 11.08.2020 на суму 46 351 грн. 15 коп., - з 26.08.2020 по 13.04.2021.

Отже, річні після перерахунку складають 1 175 грн. 07 коп. (137 грн. 08 коп. + 197 грн. 12 коп. + 141 грн. 22 коп. + 699 грн. 65 коп.) за загальний період з 21.08.2021 по 13.04.2021).

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування на загальну суму 4 288 грн. 08 коп. за загальний період з вересня 2020 по березень 2021; відповідачем контррозрахунку інфляційних нарахувань не надано.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань, здійснений позивачем, та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 219 грн. 92 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу

Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи відповідачем надано наступні документи:

- ордер від 13.04.2021 №809640 на надання правничої (правової) допомоги;

- свідоцтво від 29.12.2011 №4746/10 про право заняття адвокатською діяльністю;

- договір від 10.11.2020 про надання правничої допомоги – адвокатських послуг;

- додаток №1 до договору від 10.11.2020 про надання правничої допомоги – адвокатських послуг;

- платіжне доручення від 19.02.2021 №7626;

- рахунок-фактура від 19.02.2021 №РА-01/02/21;

- акт від 05.08.2021 №1 виконаних робіт .

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2020 між адвокатом Гайдук О.О. та позивачем укладено Договір про надання правничої допомоги – адвокатських послуг (надалі – Договір адвокатських послуг).

Пунктом 1.1. Договору адвокатських послуг встановлено, що адвокатом Гайдук О.О. взято не себе зобов`язання надати правничу допомогу в питанні стягнення заборгованості за поставлений товар з ТОВ «ГОРІН», у тому числі, але не обмежуючись, шляхом проведення претензійної та позовної роботи, а замовник зобов`язується виплатити адвокату винагороду (гонорар).

Відповідно до пункту 6 Додатку №1 до Договору адвокатських послуг виплата гонорару здійснюється частинами: 6.1. аванс в розмірі 10000,00 грн. протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку; 6.2. розрахунок за фактично надані послуги - протягом 5 робочих днів з моменту підписання Акту прийому-передачі наданих послуг, з урахуванням авансового платежу.

Відповідно до платіжного доручення №7626 позивачем сплачено адвокату Гайдук О.О. аванс в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В подальшому, адвокатом Гайдук О.О. складено рахунок-фактуру від 19.02.2021 №РА-01/02/21, також позивачем та адвокатом Гайдук О.О. підписано акт від 05.08.2021 №1 виконаних робіт .

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору адвокатських послуг, ним понесені наступні судові витрати:

- 2 000 грн. 00 коп. - зустріч, консультація замовника по збору та підготовці документів (Акт від 05.08.2021№1 виконаних робіт);

- 2 000 грн. 00 коп. - вивчення документів та узгодження правової позиції (Акт від 05.08.2021№1 виконаних робіт);

- 1 000 грн. 00 коп. - проведення претензійної роботи (Акт від 05.08.2021№1 виконаних робіт);

- 3 500 грн. 00 коп. - підготування та подання позовної заяви до господарського суду (Акт від 05.08.2021№1 виконаних робіт );

- 1 500 грн. 00 коп. - супровід справи в суді, підготування та подання процесуальних документів (Акт від 05.08.2021№1 виконаних робіт).

Водночас, суд вважає, що вартість кожної складової послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 27.2.)

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. є необґрунтованою та завищеною, на підставі наступного.

По-перше, адвокатом завищено вартість «зустрічі, консультації замовника по збору та підготовці документів» в розмірі 2 000 грн. 00 коп.; «вивчення документів та узгодження правової позиції» в розмірі 2 000 грн. 00 коп.; «підготування та подання позовної заяви до господарського суду» в розмірі 3 500 грн. 00 коп., оскільки позовна заява є нескладною, поставка за Договором поставки здійснена всього за двома накладними, не всі розрахунки проведені вірно та підготовка даної позовної заяви не вимагає великої затрати часту.

По-друге, адвокатом необґрунтовано нараховано 1 000 грн.00 коп. за «проведення претензійної роботи», оскільки докази проведення такої претензійної роботи матеріали справи не містять.

По-третє, суд вважає, що адвокатом необґрунтовано нараховано 1 500 грн. 00 коп. за «супровід справи в суді, підготування та подання процесуальних документів», оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у справі не було жодного засідання та відповідач відзив на позовну заяву до суду не подавав, отже адвокатом до суду не подавались відповіді на відзив та інші пояснення, та клопотання.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. (500 грн. 00 коп. - зустріч, консультація замовника по збору та підготовці документів; 500 грн. 00коп. - вивчення документів та узгодження правової позиції та 3 000 грн. 00 коп. - підготовка та подання позовної заяви до господарського суду).

Витратити на правничу допомогу у сумі 6 000 грн. 00 коп. слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б.13/10, кабінет 320; ідентифікаційний код 39195657) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРІН" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Полтавська, б.129; ідентифікаційний код 43632644) про стягнення 73 024 грн. 73 коп. – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРІН" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Полтавська, б.129; ідентифікаційний код 43632644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б.13/10, кабінет 320; ідентифікаційний код 39195657): 58 545 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 95 коп. - заборгованості, 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 38 коп. – пені, 2 927 (дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн. 30 коп. – штрафу,4 288 (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 08 коп. – інфляційних нарахувань, 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п`ять) грн. 07 коп. – річних, 2 219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 92 коп. – витрат по сплаті судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. – витрат на правничу допомогу.

3. Витрати на правничу допомогу у сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б.13/10, кабінет 320; ідентифікаційний код 39195657).

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

" 18" жовтня 2021 року