Рішення № 100354973, 07.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6250/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Тимофієв Є.Л. - адвокат,

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 404 109,54 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Газ Сервіс Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та з урахуванням заяви від 28.08.2021 про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 404109,54 грн, з яких: 395478,16 грн - основний борг; 8631,38 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача, а надмірно сплачений судовий збір у сумі 7500,00 грн – повернути йому з державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого у січні - квітні 2021 року за видатковими накладними у межах договору поставки №12/13/480В від 16.01.2021.

Ухвалою суду від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.08.2021, яке відкладалося на 16.09.2021 у межах строку підготовчого провадження, продовженого судом до 11.10.2021.

08.09.2021 позивач подав до суду пояснення, що стосуються розрахунку заборгованості. Згідно з наданим поясненням станом на 07.09.2021 заборгованість за договором становить 395478,16 грн за наступними видатковими накладними: № Г-00000031 від 31.03.2021 на суму 8242,20 грн (кінцевий строк оплати – 30.05.2021); № Г-00000054 від 30.04.2021 на суму 143013,00 грн (кінцевий строк оплати – 29.06.2021); № Г-00000056 від 30.04.2021 на суму 84829,68 грн (кінцевий строк оплати – 29.06.2021); № Г-00000057 від 30.04.2021 на суму 108505,86 грн (кінцевий строк оплати – 29.06.2021); № Г-00000059 від 30.04.2021 на суму 50887,42 грн (кінцевий строк оплати – 29.06.2021). За іншими видатковими накладними, як стверджує позивач, за поставлений товар відповідач розрахувався повністю. Також позивач пояснив, що розрахунок заявлених ним до стягнення інфляційних втрат здійснювався із заборгованості станом на 01.07.2021 за кожною видатковою накладною за період квітень - травень 2021 року.

Ухвалою суду від 16.09.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2021.

23.09.2021 позивач подав до суду заяву про відмову від позову в частині основного боргу у сумі 395478,16 грн та закриття провадження у справі в цій частині.

Подану заяву позивач обґрунтовує сплатою відповідачем залишку основного боргу у сумі 395478,16 грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень від 17.09.2021 №№ 6213, 8120, 8121, 8125, 8266.

При цьому позивач просить при розподілі судових витрат врахувати частину третю статті 130 Господарського процесуального кодексу України та стягнути на його користь з відповідача судові витрати в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень з ухвалами суду від 12.07.2021, 26.08.2021, 16.09.2021.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому за змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності відповідача та за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 07.10.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Газ Сервіс Плюс" (далі – позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – відповідач, покупець) укладено договір № 12/13/480В від 16.01.2021 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а покупець - прийняти й оплатити такий товар.

Постачальник зобов`язується поставити мастильні засоби, код 0921 (мастильні оливи та мастильні матеріали) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили суму (ціну) договору, яка відповідно до специфікації № 1 становить 7319027,66 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 1463805,53 грн. Загальна сума становить 8782833,20 грн.

Товар, який поставляються відповідно до цього договору, сплачуються покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

Поставка товару здійснюється партіями в період січень - грудень 2020 року. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється в заявках, підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документі на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим) (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP, склад покупця:

· Смолінська шахта, смт. Смоліно, Маловисківський район, Кіровоградська область;

· Інгульська шахта, с. Неопалимівка, Кіровогродаський район, Кіровоградська область;

· АТГ, вул. Першотравнева, 1А, м. Жовті Води, Дніпропетровська область;

· Новокостянтинівська шахта, с. Олексіївка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (пункт 5.4 договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 12.1 договору).

Найменування, кількість та ціну товару, що підлягає поставці за договором, сторонами погоджено у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Зміст специфікацій та їх чинність змінювалися сторонами шляхом підписання додаткових угод № 1 від 31.03.2021 та № 2 від 23.04.2021 (а.с. 16 - 19).

У додатковій угоді № 2 від 23.04.2021 сторони дійшли згоди змінити редакцію пункту 3.1 договору, згідно з якою загальна сума договору відповідно до специфікацій № 4 та № 5 становить 8753 854,87 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1458975,81 грн (а.с. 19 – 21).

На виконання умов договору позивач у період із січня по квітень 2021 року поставив, а відповідач прийняв у межах специфікацій товар на загальну суму 1819977,84 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 24 - 108).

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару на загальну суму 924499,68 грн, у зв`язку з чим у нього за договором залишився неоплаченим товар на суму 895478,16 грн, що й стало причиною виникнення спору.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 500000,00 грн у рахунок часткового погашення основного боргу, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 09.08.2021: № 6961 на суму 11952,00 грн, № 3475 на суму 115814,76 грн, № 3474 на суму 118768,80 грн, № 12472 на суму 15659,96 грн, № 6023 на суму 22351,44 грн, №6024 на суму 52414,38 грн, № 6212 на суму 15235,20 грн, № 6211 на суму 32389,20 грн, № 6209 на суму 47881,80 грн, № 6210 на суму 38053,20 грн № 7900 на суму 2221,44 грн, № 7901 на суму 27257,82 грн (а.с. 134 – 145).

У зв`язку з цим позивачем й була подана заява про зменшення позовних вимог щодо основного боргу до 395478,16 грн (895478,16 – 500000,00 = 395478,16), яка складається із заборгованості за видатковими накладними: № Г-00000031 від 31.03.2021 на суму 8242,20 грн; №Г-00000054 від 30.04.2021 на суму 143013,00; № Г-00000056 від 30.04.2021 на суму 84829,68 грн; № Г-00000057 від 30.04.2021 на суму 108505,86 грн; № Г-00000059 від 30.04.2021 на суму 50887,42 грн.

Оплата відповідачем залишку основного боргу у загальній сумі 395478,16 грн за цими видатковими накладними підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 17.09.2021: № 6213 на суму 8242,20 грн, № 8266 на суму 143013,00 грн, № 8125 на суму 84829,68 грн, № 8121 на суму 108505,86 грн, № 8120 на суму 50887,42 грн.

Викладене й стало підставою для відмови позивача від позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 395478,16 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46, частини першої статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач - визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Заява позивача підписана його представником – адвокатом Тимофієвим Є.Л., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1029109 від 30.07.2020 (без обмеження повноважень), не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

Згідно з частиною другою статі 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що по своїй суті відображає принцип диспозитивності, обов`язковий для застосування у господарському судочинстві.

За таких обставин заява позивача про відмову від частини позову судом приймається.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частин третьої, четвертої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 395478,16 грн підлягає закриттю.

Тож спірною є вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8631,38 грн, з яких:

822,63 грн за видатковою накладною № Г-00000004 від 21.01.2021 за квітень 2021 року;

807,57 грн за видатковою накладною № Г-00000006 від 21.01.2021 за квітень 2021 року;

291,81 грн за видатковою накладною № Г-00000008 від 21.01.2021 за квітень 2021 року;

44,38 грн за видатковою накладною № Г-00000009 від 21.01.2021 за квітень 2021 року;

463,16 грн за видатковою накладною № Г-00000010 від 22.01.2021 за квітень 2021 року;

262,53 грн за видатковою накладною № Г-00000011 від 22.01.2021 за квітень 2021 року;

20,70 грн за видатковою накладною № Г-00000012 від 22.01.2021 за квітень 2021 року;

166,14 грн за видатковою накладною № Г-00000015 від 03.02.2021 за квітень 2021 року;

103,42 грн за видатковою накладною № Г-00000016 від 09.02.2021 за квітень 2021 року;

739,78 грн за видатковою накладною № Г-00000017 від 15.02.2021 за травень 2021 року;

1505,59 грн за видатковою накладною № Г-00000019 від 25.02.2021 за травень 2021 року;

1543,99 грн за видатковою накладною № Г-00000021 від 25.02.2021 за травень 2021 року;

1051,35 грн за видатковою накладною № Г-00000023 від 25.02.2021 за травень 2021 року;

112,32 грн за видатковою накладною № Г-00000026 від 09.03.2021 за травень 2021 року;

500,26 грн за видатковою накладною № Г-00000025 від 10.03.2021 за травень 2021 року;

195,75 грн за видатковою накладною № Г-00000027 від 15.03.2021 за травень 2021 року (далі – спірні видаткові накладні).

З урахуванням предмета спору, після зменшення позивачем розміру позовних вимог та відмови від стягнення залишку основного боргу, предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою товару й виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної його оплати за спірними видатковими накладними у межах укладеного сторонами договору №12/13/480В від 16.01.2021.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із змісту пункту 4.2 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий товар за спірними видатковими накладними у такі строки:

- за видатковою накладною № Г-00000004 від 21.01.2021 на суму 117518,28 грн – не пізніше 22.03.2021 (фактична оплата – 16.04.2021 за платіжним дорученням № 1630 від 16.04.2021; а.с.32);

- за видатковою накладною № Г-00000006 від 21.01.2021 на суму 115366,56 грн – не пізніше 22.03.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 1629 від 23.04.2021; а.с.35);

- за видатковою накладною № Г-00000008 від 21.01.2021 на суму 41687,04 грн - не пізніше 22.03.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 1628 від 23.04.2021; а.с.38);

- за видатковою накладною № Г-00000009 від 21.01.2021 на суму 6339,30 грн - не пізніше 22.03.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 1627 від 23.04.2021; а.с.40);

- за видатковою накладною № Г-00000010 від 22.01.2021 на суму 64737,42 грн - не пізніше 23.03.2021 (фактична оплата – 14.05.2021 за платіжним дорученням № 1626 від 14.05.2021; а.с.43);

- за видатковою накладною № Г-00000011 від 22.01.2021 на суму 36075,06 грн - не пізніше 23.03.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 1625 від 23.04.2021; а.с.46);

- за видатковою накладною № Г-00000012 від 22.01.2021 на суму 2956,80 грн - не пізніше 23.03.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 1633 від 23.04.2021; а.с.48);

- за видатковою накладною № Г-00000015 від 03.02.2021 на суму 23733,60 грн - не пізніше 05.04.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 2944 від 23.04.2021; а.с.52);

- за видатковою накладною № Г-00000016 від 09.02.2021 на суму 14774,40 грн - не пізніше 12.04.2021 (фактична оплата – 23.04.2021 за платіжним дорученням № 3480 від 23.04.2021; а.с.55);

- за видатковою накладною № Г-00000017 від 15.02.2021 на суму 56905,92 грн - не пізніше 16.04.2021 (фактична оплата – 28.05.2021 за платіжним дорученням № 3481 від 28.05.2021; а.с.58);

- за видатковою накладною № Г-00000019 від 25.02.2021 на суму 115814,76 грн - не пізніше 26.04.2021 (фактична оплата – 09.08.2021 за платіжним дорученням № 3475 від 09.08.2021; а.с.135);

- за видатковою накладною № Г-00000021 від 25.02.2021 на суму 118768,80 грн - не пізніше 26.04.2021 (фактична оплата – 09.08.2021 за платіжним дорученням № 3474 від 09.08.2021; а.с.136);

- за видатковою накладною № Г-00000023 від 25.02.2021 на суму 80872,74 грн - не пізніше 26.04.2021 (фактична оплата – 28.05.2021 за платіжним дорученням № 3473 від 28.05.2021; а.с.65);

- за видатковою накладною № Г-00000026 від 09.03.2021 на суму 8640,00 грн - не пізніше 11.05.2021 (фактична оплата – 28.05.2021 за платіжним дорученням № 5049 від 28.05.2021; а.с.68);

- за видатковою накладною № Г-00000025 від 10.03.2021 на суму 38481,84 грн - не пізніше 11.05.2021 (фактична оплата – 28.05.2021 за платіжним дорученням № 5050 від 28.05.2021; а.с.71);

- за видатковою накладною № Г-00000027 від 15.03.2021 на суму 9743,04 грн - не пізніше 14.05.2021 (фактична оплата – 28.05.2021 за платіжним дорученням № 5048 від 28.05.2021; а.с.73).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 цього Кодексу Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару виконав із порушенням встановленого договором строку.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 8631,38 грн, розраховані за загальний період з квітня по травень 2021 року із заборгованості за час прострочки оплати за кожною із спірних видаткових накладних.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, судом виявлено арифметичні помилки в нарахуванні позивачем інфляційних втрат:

- у сумі 463,16 грн за квітень 2021 року із заборгованості в сумі 64737,42 грн за видатковою накладною № 00000010 від 22.01.2021;

- у сумі 262,53 грн за квітень 2021 року із заборгованості в сумі 36075,06 грн за видатковою накладною № 00000011 від 22.01.2021;

- у сумі 195,75 грн за травень 2021 року із заборгованості в сумі 9743,04 грн за видатковою накладною № 00000027 від 15.03.2021.

За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати становлять: за квітень 2021 року із заборгованості в сумі 64737,42 грн за видатковою накладною № 00000010 від 22.01.2021 – 453,16 грн; за квітень 2021 року із заборгованості в сумі 36075,06 грн за видатковою накладною №00000011 від 22.01.2021 – 252,53 грн; за травень 2021 року із заборгованості в сумі 9743,04 грн за видатковою накладною № 00000027 від 15.03.2021 – 126,66 грн, що на 89,09 грн менше здійсненого позивачем нарахування ((463,16 – 453,16) + (262,53 – 252,53) + (195,75 – 126,66 = 89,09).

Тому загальна сума розрахованих позивачем інфляційних втрат підлягає зменшенню до 8542,29 грн (8631,38 – 89,09 = 8542,29).

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8542,29 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до частин першої – третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку, подані наступні докази: витяг із договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020 строком дії до 31.12.2020, додаткові угоди до нього від 30.12.2020 та від 23.06.2021; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1029109 (а.с. 114 – 116, 149).

За змістом пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020 сторони погодили, що Приватне підприємство "Газ Сервіс Плюс" (далі – клієнт) доручає, а Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія в особі керуючого бюро Тимофієва Євгенія Леонідовича (далі – виконавець) приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає, зокрема, у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства тощо (пункт 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020).

Додатковою угодою від 30.12.2020 до договору сторони продовжили строк дії цього договору до 31.12.2021 включно.

У додатковій угоді від 23.06.2021 до договору сторони визначили зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором № 12/13/480В про закупівлю товару від 16.01.2021.

Згідно з пунктом 2 цієї додаткової угоди бюро зобов`язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту: ознайомлення з документами, пов`язаними з договором № 12/13/480В про закупівлю товару від 16.01.2021; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою), пояснення (за потребою); складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. участь у судових засіданнях.

При цьому сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 30000,00 грн за надану правову (правничу) допомогу клієнту (пункт 3 додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020).

За змістом пунктів 4 - 6 додаткової угоди розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в пункті 2 цієї додаткової угоди; гонорар сплачується протягом 20 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт; ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару.

Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому виконавцем у межах додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020, на момент розгляду справи суду не надано. Втім, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Такий правовий висновок викладено об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем правової (правничої) допомоги обсягом та вартістю, які визначені додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги від № 27/07 від 27.07.2020, а саме: виконавцем подано до суду позовну заяву Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 904109,54 грн; складено та підписано заяву про зменшення позовних вимог, письмові пояснення, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяву про відмову від частини позовних вимог; забезпечено участь представника у трьох судових засіданнях.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, вважає реальними та розумними витрати на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 30000,00 грн.

Визначаючи розмір судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами, суд також враховує нормативні приписи частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір у сумі 6061,64 грн (в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 395478,16 грн та інфляційних втрат у сумі 8631,38 грн) й витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 128,13 грн та 634,16 грн відповідно (8542,29х6061,64/404109,54=128,13; 8542,29х30000,00/404109,54 = 634,16).

За змістом частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Відтак, оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 395478,16 грн закривається за заявою позивача про відмову від позову в цій частині, судовий збір у сумі 5932,17 грн (395478,16х1,5%=5932,17) та витрати на правничу допомогу у сумі 29359,23 грн (395478,16х30000,00/404109,54=29359,23), не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Подане позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 7500,00 грн підлягає задоволенню.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

У зв`язку із зменшенням позивачем позовних вимог у частині основного боргу на 500000,00 грн, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 7500,00 грн (500000,00х1,5%=7500,00), сплачений у складі судового збору у сумі 13561,64 грн за платіжним дорученням № 148 від 01.07.2021.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 404 109,54 грн, з яких: 395478,16 грн – основний борг, 8631,38 грн – інфляційні втрати, - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу у сумі 395478,16 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40, корпус 35; ідентифікаційний код 36511498) інфляційні втрати у сумі 8542,29 грн, судовий збір у сумі 128,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 634,16 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству "Газ Сервіс Плюс" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40, корпус 35; ідентифікаційний код 36511498) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7500,00 грн, надмірно сплачений за платіжним дорученням № 148 від 01.07.2021 у складі судового збору у сумі 13561,64 грн, про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.10.2021.

Суддя І.І. Колісник