Рішення № 100354852, 07.10.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2021 р. Cправа № 902/354/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Василя МАТВІЙЧУКА, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління"

до: Житлово-будівельного кооперативу "Агрономічне 1"

про стягнення 66 788,96 грн.

за участю секретаря судового засідання Анни МАРУЩАК,

представників сторін:

прокурор Віталія КОНОНЧУКА за посвідченням;

позивача 1 Сергія ГРИГОРЧУКА згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ;

позивача 2 не з`явився;

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 7/134 від 08.04.2021 виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" з вимогою до Житлово-будівельного кооперативу "Агрономічне 1" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 66 793,48 грн., з яких: 55 000,00 грн. - основний борг; 6524,92 грн. - пеня; 3671,56 грн. - інфляційні втрати; 1597,00 грн. - річні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 в частині сплати орендної плати за березень 2020 року.

Ухвалою суду від 13.04.2021 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону № 7/134 від 08.04.2021 залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Листом № 7/211 від 20.04.2021 прокурором усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/354/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.05.2021.

Ухвалою суду від 25.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/354/21 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.06.2021. Зобов`язано позивачів та відповідача подати до суду пояснення щодо причин неявки в судове засідання та явку представників позивачів визнано обов`язковою.

23.06.2021 до суду надійшли письмові пояснення № 597 від 22.06.2021 представника позивача Міністерства оборони України - Ільчика О.В. на виконання ухвали суду від 25.05.2021.

За результатами судового засідання 29.06.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2021.

При розгляді справи 19.07.2021 прокурором у справі та представником позивача 1 заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 19.07.2021 судом задоволено клопотання учасників процесу, підготовче засідання відкладено на 07.09.2021.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2021, про що 07.09.2021 постановлено ухвалу у протокольній формі.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та представник позивача 1. Позивач 2 правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи позивач 1 повідомлений ухвалою суду від 07.09.2021, яка направлена на адресу його електронної пошти, та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 13.09.2021.

Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, пояснень причин неявки суду не надав. При цьому суд зважає, що про розгляд справи останній повідомлений ухвалою від 07.09.2021, яка направлена адресу відповідача що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованою кореспонденцією.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом участі у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим, відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників позивача 2 та відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 07.10.2021 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 07.10.2021 прокурор у справі та представник позивача 1 не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління» (позивач 2, за Договором Орендодавець) та Житлово-будівельним кооперативом «АГРОНОМІЧНЕ 1» (відповідач, за Договором Орендар) укладено договір оренди баштового крану № 20/03-2019 (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування баштовий кран КБ-403А зав. №143 в комплекті (далі - баштовий кран) разом з елементами підкранової колії довжиною 25 метрів.

Відповідно до п. 2.1. Договору передача майна в оренду здійснюється відповідними спеціально уповноваженими на те фахівцями Сторін за актом приймання - передачі.

Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання - передачі. (п. 2.2. Договору)

Після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний протягом 15 календарних днів повернути майно, що орендується, Орендодавцю за актом передачі. (п. 2.3. Договору)

Пунктом 4.1. Договору Сторони погодили, що орендна плата нараховується з дня отримання дозволу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України на початок експлуатації баштового крана.

Розмір орендної плати за баштовий кран в комплекті, елементи підкранової колії довжиною 25 м, що орендується, складає 55 000,00 грн. в місяць, у тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа кожного після підписання актів виконаних робіт. (п. 4.2. Договору)

Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Кожна із сторін має право на дострокове розірвання цього Договору за згодою іншої сторони. (п. 8.1. Договору)

За доводами прокурора, Державне підприємство Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" передало, а Житлово-будівельний кооператив «АГРОНОМІЧНЕ 1» прийняв в тимчасове користування кран баштовий КБ-403А, зав. № 143 в комплекті, який є державним майном.

Відповідно до Акту №1 приймання виконаних робіт за травень 2019 року позивач 2 здійснив перебазування баштового крану до місця, вказаного відповідачем.

Факт використання відповідачем об`єкту оренди в період із 27 травня 2019 року по 31 березня 2020 року підтверджується обопільно підписаними Актами: № 1 за травень 2019 року; № ОУ-1 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-33 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-34 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-110 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-142 здачі-прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-145 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-148 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-0000001 здачі - прийняття робіт (надання послуг); №ОУ-0000007 здачі - прийняття робіт (надання послуг), Актом №ОУ- 0000012 здачі - прийняття робіт (надання послуг).

У подальшому, 05.05.2020 засобами поштового зв`язку позивачем 2 отримано лист від відповідача, в якому містилось повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору без зазначення у ньому дати складання. У повідомленні вказано, що із 12.03.2020 відповідач вважає розірваним укладений договір від 20.03.2019 щодо оренди баштового крану № 20/03-2019 через настання в цей день форс-мажорних обставин, а саме: початок дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Також відповідач зазначив по необхідність демонтажу крану з будівельного майданчику силами та засобами позивача 2.

Прокурор вважає, що вказані дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства та п. 7 укладеного між сторонами Договору, оскільки таке повідомлення надіслано з порушення установленого Договором 3 (трьох) денного календарного строку.

За наведеного, прокурором заявлено до стягнення з відповідача орендну плату за березень 2020 року, розмір якої, відповідно до Акту №ОУ-0000012, склав 55 000,00грн.

З приводу позовних вимог заявлених виконувачем обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за Договором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 в загальному розмірі 66 793,48 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, відповідно, самостійно набуває та реалізує свої права.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, заснованих на державній формі власності; не визначають для таких осіб іншого порядку захисту своїх порушених прав.

Отже, позивач 2 - Державне підприємство Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління», як юридична особа, самостійно набуває права та відповідає за своїми зобов`язаннями за договором.

Так, у даній справі прокурор звернувся із позовною вимогою про стягнення заборгованості за господарським Дговором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019, укладеним між Державним підприємством Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» (Орендодавець) та Житлово-будівельним кооперативом «АГРОНОМІЧНЕ 1» (Орендар) в загальному розмірі 66 788,96 коп.

Міністерство оборони України не є стороною договору, за яким утворилась спірна заборгованість, отже порушення умов такого господарського договору не порушує прав та інтересів Міністерства оборони України. Протилежного прокурором у даній справі не доведено.

Також судом враховано положення Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління», якими визначено наступне.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» (Підприємство) засноване на державній власності, діє як державне унітарне, спеціалізоване підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (Уповноважений орган управління).

Державне підприємство утворено Уповноваженим органом управління з метою ефективного використання державного майна, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України, виконання програм житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонту казармено-житлового фонду та капітальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов`язаних з цим будівельних та ремонтних робіт на замовлення Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України, інших замовників - юридичних та фізичних осіб та іншого призначення, виробництва продукції (робіт, послуг) для потреб національної економіки, іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України. (п. 2.1. Статуту)

Предметом діяльності Підприємства, зокрема, є здійснення орендної діяльності згідно з вимогами законодавства України (п.п. 8 п. 2.2. Статуту)

Держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України. (п. 3.7. Статуту)

Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління. (п. 3.8. Статуту)

Підприємство має право укладати угоди, договори (контракти), набувати майнові та особисті немайнові права, обов`язки, нести зобов`язання, у передбачених законодавством України випадках бути позивачем, відповідачем, третьою особою, потерпілим у суді. (п. 3.9. Статуту)

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що у даній справі вбачається відсутність порушених прав Міністерства оборони України, отже у задоволенні позовних вимог в.о. керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за Договором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 в загальному розмірі 66 793,48 грн суд відмовляє у повному обсязі.

З приводу позовних вимог заявлених виконувачем обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» про стягнення заборгованості за Договором в загальному розмірі 66 793,48 грн оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Оскільки як уже зазначалося, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» та Міністерства оборони України, тому зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

При цьому порушення прокурором встановленої Законом прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з`ясування питання невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.

Згідно п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст.226 ГПК України).

Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління».

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління», без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Залишення судом без розгляду позову прокуратури у частині позовних вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління», є підставою для повернення Вінницькій спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, за відповідним клопотанням, з Державного бюджету України 2270,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №328 від 06.04.2021.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Житлово-будівельного кооперативу «АГРОНОМІЧНЕ 1» про стягнення заборгованості за Договором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 в загальному розмірі 66 793,48 грн - відмовити.

Позов виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно-будівельне управління» до Житлово-будівельного кооперативу «АГРОНОМІЧНЕ 1» про стягнення заборгованості за Договором оренди баштового крану № 20/03-2019 від 20.03.2019 в загальному розмірі 66 793,48 грн - залишити без розгляду.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти учасників: Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону - vpvin@vppnr.gp.gov.ua, позивача 1 - admou@mil.gov.ua, позивача 2 - visu.vinnitsa@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 жовтня 2021 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вінницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007)

3 - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

4 - ДП МОУ "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (вул. Стрілецька, 17, м. Вінниця, 21007)

5 - ЖБК "Агрономічне 1" (вул. Центральна, 104, с. Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, 23223)