Рішення № 100351168, 08.10.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1090/2021 Справа № 490/7898/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А,

при секретарі - Волошиній Я.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2020 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання права власності. В обґрунтування вимог посилається на те, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на спадкове майно 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців у чоловіка не було, за весь цей час Миколаївська міська рада з позовом про визнання спадщини відумерлою до суду не зверталася, спадщину ніхто не прийняв, про свій намір успадкувати цю частку нерухомості ніхто не заявляв, жодних вимог про витребування даної частки або набуття на неї права власності також ніхто не пред`являв. Позивачка в спірній квартирі проживала разом з чоловіком з часу укладення шлюбу з 1997 року , на момент смерті чоловіка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та продовжує проживати в квартирі на сьогоднішній день, утримує житло в належному стані , сплачує комунальні платежі. Позивачка понад 23 років добросовісно, правомірно, відкрито та безперервно володіє 1/2 часткою вказаної квартири, яка належала ОСОБА_2 , посилаючись на положення ст. 344 ЦК України, позивачка просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частку вказаної квартири .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою від 18.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 23.02.2021 року на 09-30 годин.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року витребувано з Державного нотаріального у Миколаївській області завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою суду від 19.05.2021 року підготовче провадження по справі закрито, та призначено спарву до судового розгляду.

Представник позивача надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив суду не надав.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи у справі, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.05.1994 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.01.2001 року по цивільній справі № 2-8-513/2000 за заявою ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Центральному районі м.Миколаєва про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності , заяву задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

Зазначеним рішенням встановлено наступні факти, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк для прийняття спадщини звернулась її донька ОСОБА_5 , яка не встигла прийняти спадщину, так як померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Син померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем, враховуючи відмову нотаріального органу у видачі свідоцтва на прийняття спадщини у зв язку з не розподіленням (виділенням) часток у спадковому майні, набув право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

29.07.1983 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 29.07.1983 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2020 року, за реєстровим №345, спадкова справа № 22/2019, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , спадкове майно - 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 . 15.06.2020 року прийняла його дружина - ОСОБА_1 , що також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 212453134 від 15.06.2020 року.

Згідно звіту про оцінку майна від 09.11.2020 року встановлено, що вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 становить 114 110 грн. 00 коп.

Згідно відповіді Державного нотаріального архіву Миколаївської області від 16.03.2021 року № 308/01-21-2, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2021 року , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в жодній Державній нотаріальній конторі м.Миколаєва не заводилась.

Так, статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За умовами ч. 3 ст. 335 ЦК України безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини 4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Таким чином, зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15-ц).

Вищевказані норми права свідчать про те, що позивач у даній категорії справ, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності, заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Таким чином, позивач повинен довести: законність об`єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно проживає у вказаній частині квартири більше 23 років поспіль , несе тягар утримання цього майна, відтак, суд вважає, що позивач добросовісно та відкрито володіє з моменту укладення шлюбу з ОСОБА_2 з 1997 року, на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на сьогоднішній день , тобто більше 23 років, 1/2 часткою квартири АДРЕСА_2 .

При цьому суд враховує , що спірне майно на час розгляду справи та з часу заволодіння ним позивачкою ніким не успадковане, а рішення про передачу цієї нерухомої речі у комунальну власність в установленому законом порядку не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2021

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО