Рішення № 100349575, 04.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 664/1002/20

пр. № 2/759/2403/21

04 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Ковалевської Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група" ТАС", третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2020 р. до Цюрупинського районного суду Херсонської області надійшов зазначений позов.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 05.04.2019 р. між ПАТ "СГ "ТАС" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Єврокаско 5 Зірок" за пакетом страхування "4 Зірки". Предметом страхування є автомобіль "Сітроен", д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно договору страхування страхова сума становить 190 000,00 грн. 30.08.2019 р. стався страховий випадок. За актом виконаних робіт вартість запасних частин для проведення ремонту таа вартість робіт по заміні частин застрахованого транспортного засобу коштує 28180,00 грн. Як зазначив позивач відповідач самостійно визначив суму відновлювального ремонту на рівні 12699,21 грн., яку було перераховано на рахунок СТО. Проте, різниця в сумі 15480,79 грн. не була оплачена. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача витрати на відновлення ремонту автомобіля в розмірі 15480,79 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., та вирішити питання судових витрат. В подальшому, 08.09.2020 року позивачем було подано ло суду заяву про збільшення позовних вимог, за якими позивач просив стягнути з відповідача витрати на відновлення ремонту автомобіля в розмірі 12098,79 грн. та визнати один з пунктів договору страхування в частині звільнення страховика від сплати моральної шкоди - незаконним (а.с. 70-72).

Ухвалою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.05.2020 року у справі відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні.

Ухвалою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 07.07.2020 залучено ОСОБА_2 , в якості третьої особи.

Ухвалою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03.11.2020 р. матеріали позовної заяви передано за підсудністю на розгляд Святошинському районному суду м. Києва.

04.12.2020 року матеріали вказаної позовної заяви надійшли до Святошинського районного суду м. Києва. 10.12.2020 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями Святошинського районного суду м. Києва та визначеного головуючого по справі Бабич Н.Д. 11.12.2020 року справа передана головуючому.

Ухвалою судді від 16.12.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання (а.с.82).

Ухвалою суду від 17.03.2021 р. у справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с.97-98).

11.08.2020 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти вимог позивача з підстав його необгрунтованості та недоведеності (а.с. 55-56).

08.09.2020 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач на вимогах позову наполягав (а.с. 66-68).

До суду від третьої особи письмових пояснень на позов не надходило.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, причини неявки суду не відомі, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності на вимогах позову наполягав (а.с.136).

В судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки не відомі, клопотань про відкладення до суду не надходило.

В судове засідання третя особа не з`явилась, причини неявки суду не відомі, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти вимог позивача не заперечувала (а.с.137).

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення та відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,05.04.2019 р. між ПАТ "СГ "ТАС" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Єврокаско 5 Зірок" за пакетом страхування "4 Зірки". . Предметом страхування є автомобіль Сітроен, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно договору страхування страхова сума становить 190000,00 грн. (а.с. 5-9).

30.08.2019 р. стався страховий випадок. Дана обставинами ніким з учасників процесу не оспорюється, а тому судом не досліджувалась у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України. Постановою суду від 17.09.2019 р, винною особою в ДТП, визнано третю особу - ОСОБА_2 та піддано адміністративному стягненню (а.с. 11).

Згідно акту виконаних робіт від 20.01.2020 р. виконано ремонтні роботи на суму 28180,00 грн. (а.с. 13).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 сплатила за ремонт 28180,00 грн. (а.с. 16).

Згідно ремонтної калькуляції 15414_51 від 02.01.2020 р., вартість ремонту становить 16081,21 грн.(а.с. 57-59).

09.01.2020 р. ОСОБА_1 , написав заяву до ПАТ "Страхова група" ТАС" на виплату страхового відшкодування в розмірі 16081,21 грн. (а.с.47).

Як зазначив позивач відповідач відшкодував йому 12699,21 грн. Дана обставинами ніким з учасників процесу не оспорюється, а тому судом не досліджувалась у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до абзацу першого ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу першого ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з, зокрема, володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно п. 3 договору страхування було здійснено на умовах опції "Не гарантійна Страховика".

Згідно п. 8.12.2 договору "Не гарантійна Страховика - СТО , інша ніж зазначена в п. 8.12.1 цього договору, з якою Страховиком укладено договір про співпрацю (тобтоне є авторизованою для відповідної марки та моделі транспортного засобу).При цьому страховик гарантує якість проведеного відновлювального ремонту. Актуальний перелік таких СТО розміщено на офіційному сайті страховика. За цим варіантом опції Страхувальник також має право обрати для цілей розрахунку ВВР для ЗТЗ калькуляцію вартості відновлювального ремонту, що складена страховиком із застосуванням відповідним чином сертифікованого в Україні програмного забезпечення.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно п. 8.15 договору, франшиза - частина збитків, яка не відшкодовується страховиком. За цим договором франшиза встановлена на кожен та будь-який страховий випадок у відсотках від страхової суми або грошовому вимірі по відношенню до ЗТЗ. Франшиза визначається відповідно до умов вибраного пакету страхування. Будь-який матеріальний збиток у розмірі, що не перевищує розміру франшизи, страховому відшкодуванню не підлягає.

Згідно п. 2 договору франшиза при пошкодженні ЗТЗ становить 0,5%, що становить 950,00 грн. (190000,00х0,5).

Згідно п.13.4 договору у разі, якщо на дату складання страхового акту є частини страхової премії за цим договором, що неоплачені (незалежно від того чи дата оплати минула чи ні) розмір страхового відшкодування в першу чергу направляється в рахунок сплати несплачених частин страхової премії. Частина страхового відшкодування, що залишилась перераховується в порядку передбаченому договором.

Позивачу відповідачем не було сплачено страхову премію в розмірі 2432,00 грн. у відповідності до вказаного п. 13.4 договору.

Таким чином встановлено, що страховик сплатив позивачу 12699,21 грн., за вирахуванням вищезазначених сум та у відповідності до укладеного договору (16081,21-950,00-2432,00).

Положеннями ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Аналогічне положення щодо обов`язку страховика містить ст. 20 Закону України «Про страхування».

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України, ч. 1. ст. 16 закону України «Про страхування»).

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» визначено перелік підстав для відмови у страховій виплаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК України за договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн 00 коп. слід зазначити наступне

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за матеріальну та моральну шкоду згідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму ВСУ України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» юридичною підставою виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є склад цивільного правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди, який включає в себе наступні невідємні елементи: 1) безпосередньо наявність такої шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного звязку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача; 4) вині останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню шкоди якщо остання була заподіяна не з її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

У силу ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно п. 13.9.9 Договору Страховик не відшкодовує: непрямі збитки, що викликані страховим випадком, але не обмежуючись : витрати на оренду страхувальником іншого транспортного засобу, упущена вигода (недоотриманий прибуток), неустойка, проценти за кредитами, моральна шкода, інші збиткистрахувальника, що пов`язані з перервою на час відновлювального ремонту ЗТЗ, або заміни знищеного або втраченого ЗТЗ аналогічним транспортним засобам".

Позивач вказаний пункт договору просив визнати незаконним, з посиланням на те, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Ч. 3 вказаного Закону передбачає, які умови договору є несправедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Ч. 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Разом з тим, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що права позивача відповідачем жодним чином не порушено, порушення його прав відповідачем не доведено, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цілому.

При вирішення питання про судові витрати, суд, враховуючи те, що позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі (а.с. 27). А тому з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн., а саме за вимогами майнового характеру в розмірі 840,80 грн. та немайнового в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладено та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група" ТАС", третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.10.2021 року.

Суддя Н.Д. Бабич