Ухвала суду № 100349515, 06.10.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21183/21-ц

Провадження № 2-9955/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Прниватбанк», третя особа - Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вимогами про зобов`язання вчинити дії. 20.04.2021 року згідно протоколу автоматихованої системи, справу було розподілено на суддю Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. 27.05.2021 року буо відкрито провадження в порядку позовного загального провадження. 06.10.2021 року було здійснено повторний авто розподіл, оскільки суддя Печерського районного суду м. Києва Писанець В.А помер та було визначено суддю Остапчук Т.В. Дослідивши матеріали позовної заяви суд прийшов висновку про повернення позовної заяви, з наступних підстав. Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з чч.3-5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV«Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на момент накладення арешту ; далі - Закон № 606-ХІV) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 52 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається насамперед на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно зі статтею 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Правове регулювання вказаних положень на сьогодні здійснюється положеннями статей 48, 50, 56 та 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Верховний Суд розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи на майно якого у рамках виконавчого провадження накладено арешт у постанові від 28.10.2020 року по справі 304/2494/20 зазначив, що позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження. У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 №6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15 зазначено наступний правовий висновок:

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Враховуючи вище викладене, суд приходить до висноску, про повернення позовної заяви, оскільки при подачі позовної заяви про зобов`язання вчинити дії, а саме зняти арешту з рахунків у виконавчому провадженні позивачем було помилково визначено що справа подається в порядку позовного провадження, а не впорядку виконання, а саме скарги на дії державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути матеріали позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Прниватбанк», третя особа - Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання вчинити дії. Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Остапчук Т.В