Ухвала суду № 100348531, 13.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.10.2021

Справа № 334/7879/21

Провадження № 1-кс/334/1792/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Ленінський районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А., за участю секретаря судового засідання Шаповалової І.Р., прокурора Овчаренко В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного - адвоката Кадуліної І.С., слідчого Лаба П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Лаба П.В., подане у кримінальному провадженні № 12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Овчаренко В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-23.03.2005 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік; 08.08.2005, справу закрито за ст. 44 КК України, п. 4 ст. 6, ст. 282 КПК України, ст. 1, 6 Закону України «Про амністію»;

-01.11.2007 Ленінським районним судом м. Запоріжжі за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців;

-02.07.2008 Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 198, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, приєднано до вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2007 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. 12.01.2012 звільнений по відбуттю строку покарання;

-07.06.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. 11.12.2014 звільнений умовно-достроково. Невідбутий строк 1 рік 2 місяців 19 днів;

-14.03.2016 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 81,

ст. 71 КК України, з врахуванням вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2012, визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі;

-22.11.2016 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднано вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 14.03.2016 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі;

-07.09.2017 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, по сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим по вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2016, визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі. 14.03.2018 звільнений по відбуттю строку покарання;

- 21.02.2020 Запорізьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим терміном 2 роки 6 місяців;

-02.04.2020 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим терміном 3 роки.

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим за вчинення злочину проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин: Так, 11.10.2021 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна з орендованих приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 , де розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також перукарня, з метою реалізації якого ОСОБА_1 закрився в приміщенні туалету, та дочекався закриття вказаних магазину та перукарні, залишившись в загальному коридорі зазначеного приміщення. Приблизно о 18 годині 13 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна,діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно -небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно -небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою власної фізичної сили, ногою вибив металопластикові двері магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ,звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_2 а саме:

-ноутбук НР модель: 15-ac652ur, в корпусі чорного кольору, серійний номер «CND6111LKX», із зарядним пристроєм та комп`ютерною мишкою, вартістю 15 000 гривень;

-мобільний телефон фірми Huawei, модель: FIG-LX1, MEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, вартістю 2000 гривень;

-мобільний телефон фірми uleFone, модель: mixHuawei, в корпусі чорного кольору, вартістю 800 гривень;

-шуруповерт фірми metabo, модель: D-72622 Nuertingen, в комплекті з насадками,в корпусі зеленого кольору, вартістю 3000 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 , намагаючись довести свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна до кінця, утримуючи при собі викрадене, а саме мобільний телефон фірми Huawei, модель: FIG-LX1, MEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору та мобільний телефон фірми uleFone, модель: mix Huawei, в корпусі чорного кольору, сховав їх у своїй нижній білизні, а ноутбук НР модель: 15-ac652ur, в корпусі чорного кольору, серійний номер «CND6111LKX», із зарядним пристроєм та комп`ютерною мишкою, а також шуруповерт фірми metabo, модель: D-72622 Nuertingen, в комплекті з насадками, в корпусі зеленого кольору виніс з приміщення магазину в загальний коридор будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції УПП ГУНП в Запорізькій області та потерпілим ОСОБА_2 разом з викраденим майном

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, проведеного 11.10.2021, за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні офісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та приміщення перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_4», протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 , протоколом допиту потерпілого, протоколами огляду предметів, протоколами допиту свідків.

Таким чином ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

12 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 :

- може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а відтак усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення та розуміючи невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, так як не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований у зв`язку з чим в будь-який момент може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також розуміє невідворотність покарання, враховуючи той факт, що він вчинив кримінальне правопорушення перебуваючи на випробувальному терміні згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2020.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що перебування підозрюваного ОСОБА_1 створює загрозу здійснення впливу на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, так як підозрюваному відоме місце роботи потерпілого. Також, перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, підозрюваний ОСОБА_1 негативно впливатиме на психологічний та моральний стан потерпілого, що провокуватиме у нього бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини підозрюваного ОСОБА_1 , у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до підозрюваного співчуття. Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_1 є особою, раніше судимою за вчинення злочинів проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи на випробувальному терміні, а також не має міцних соціальних зв`язків та постійного джерела доходу, отже існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза межами місця позбавлення волі останній може вчините нове кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку.

Крім того, враховуючи особу підозрюваного, стан його здоров`я, вік, сімейний стан, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, наслідки вчиненого злочину, які є непоправними та невідворотними, що підвищує їх суспільну небезпеку, а також те, що на теперішній час з`ясування обставин по справі та перевірка їх доказами не завершена, слідчий вважає, що відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор просив суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених вище.

У судовому засіданні слідчий просив суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених вище.

Захисник підозрюваного проти клопотання заперечила, просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що він має інфекційне захворювання, вважає, що стороною обвинувачення не в повній мірі обґрунтована недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні думку захисника підтримав, просив призначити йому більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи та пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, суд приходить до таких висновків.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Згідно із доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

11.10.2021 о 19:28 годині ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України. 12.10.2021 о 17:30 в присутності захисника його повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12021082050001665 від 12.10.2021.

Матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Усвідомлюючи неминучість покарання за скоєний злочин, підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, суду, оскільки відомостей про сталі соціальні зв`язки підозрюваного суду не надано.

При цьому підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово (9 разів) судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі за злочини проти власності, до нього застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, він неодноразово звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, проте останній належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти корисливі злочини проти власності

Перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, впив може полягати в залякуванні, висловлюванні погроз фізичною розправою, схиляння останніх до дачі неправдивих показів.

Крім цього, в матеріалах провадження, наданих суду, наявні докази, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема наявність на розгляді Ленінського районного суду міста Запоріжжя обвинувального акту стосовно підозрюваного у кримінальному провадження за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, суворості можливого покарання та відомостей про особу підозрюваного у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу, щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню впливу на свідків, та унеможливить ймовірність переховування від органів досудового розслідування, вчинення повторних злочинів.

Щодо посилань захисника на стан здоров`я підозрюваного, як на підставу застосування більш м`якого запобіжного заходу,слідчий суддя враховує, що відомостей про те, що за станом здоров`я підозрюваний не може утримуватись в умовах СІЗО, слідчому судді не надано, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують стан здоров`я підозрюваного на теперішній час, а надана захисником довідка про виявлення у підозрюваного інфекційного захворювання датована квітнем 2021 року, та не може підтверджувати стан здоров`я підозрюваного на день розгляду клопотання по застосування запобіжного заходу.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 321 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 50-ти розмірів прожиткового мінімуму, а саме 113 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 193-196 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082050001665 від «12» жовтня 2021 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 19 години 28 хвилин 09 грудня 2021 включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів - 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 , провадження по справі №1-кс/334/1792/21, ЄУН 334/7879/21. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом пяти днів з дня проголошення, підозрюваним, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання повного тексту ухвали..

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 жовтня 2021 року

Повний текст ухвали буде проголошено 18 жовтня 2021 року о 13:45 год.

Слідчий суддя Коломаренко К. А.