Ухвала суду № 100348408, 12.10.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 Справа № 425/2711/21

Провадження № 1-м/425/1/21

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Козюменської В.В.,

при секретарі Рогожкіній І.Ю.,

за участю прокурора Щукіна О.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка, Первомайського р-ну, Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Рубіжанського міского суду Луганської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно громадянина України ОСОБА_1 ..

У клопотанні заявник просить визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним за вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019, а також визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим за цим вироком в Україні.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 р. до покарання в вигляді 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених: п. «а» ч. 3 ст. 126 КК РФ - викрадення людини, з корисливих мотивів, скоєне організованою групою; ч. 3 ст. 127 КК РФ - незаконне позбавлення волі людини, не пов`язане з її викраденням, скоєне організованою групою; п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158 КК РФ - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, скоєна організованою групою, в особливо великих розмірах; п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161 КК РФ - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з незаконним проникненням у житло, організованою групою, в крупному розмірі; п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105 КК РФ - вбивство, тобто умисне спричинення смерті іншій людині, скоєне організованою групою, з метою приховати інший злочин; ч. 1 ст. 222 КК РФ - незаконне придбання, зберігання, перевезення та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, що є також караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Тамбовській області», кінець відбування строку покарання - 31.08.2030 р. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

При визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_1 в Україну, просять суд врахувати вимоги ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_1 права бути переданим в Україну як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

На підставі викладеного, заявник просить задовольнити клопотання.

До судового засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути дане клопотання без його участі, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, його участь не є обов`язковою.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити дане клопотання, зазначив, що воно є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, тому необхідно привести вирок РФ у відповідність із законодавством України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та письмові матеріали, додані до клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22.09.1995 р., передбачено, що компетентні органи держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положенням ст. 10; або: в) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин згідно з положеннями ст. 11.

Згідно з ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Волевиявлення засудженого ОСОБА_1 на передачу його в Україну для подальшого відбування покарання підтверджено в матеріалах клопотання його письмовою заявою.

Відповідно до розписки засудженого ОСОБА_1 , йому роз`яснені особливості та правові наслідки передачі його для відбування покарання у державу Україна.

Перевірка згоди засудженого на передачу в Україну для подальшого відбування покарання як однієї з обов`язкових умов прийняття засудженої особи в Україну належить виключно до компетенції Центрального органу і здійснюється на етапі прийняття рішення Міністерством юстиції України, а тому її достовірність, з урахуванням відсутності в судовому засіданні особи, відносно якої подано клопотання, не досліджується судом в рамках провадження за ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

З матеріалів провадження вбачається, що громадянин України ОСОБА_1 був засуджений вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 р. із застосуванням ст. 10 КК РФ за п. «а» ч. 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158, п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161, п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105, ч. 1 ст. 222 КК РФ, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Обрану ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Строк відбування покарання ухвалено обраховувати з дня набранням вироком законної сили.

На підставі п. 3.1-3.4 ст. 72 КК РФ, ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 01.09.2018 року по день набрання вироком законної сили.

Відповідно до розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили, вирок Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 р., яким ОСОБА_1 засуджено за п. «а» ч. 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158, п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161, п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105, ч. 1 ст. 222 КК РФ, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, набрав законної сили 28.10.2019 р..

Відповідно до довідки ФКУ ВК-5 УФСВП Росії по Тамбовській області від 14.04.2021 р., станом на 14.04.2021 р. відбута частина строку покарання ОСОБА_1 становить 02 роки 07 місяців 14 днів, не відбута частина строку покарання становить 09 років 04 місяці 16 днів, зараховано до строку відбування покарання час тримання під вартою з 01.09.2018 р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку, проведеного у відповідності з п.п. 3.1-3.4 ст. 72 КК РФ, з початком строку відбування покарання з 28.10.2019 р., кінець строку відбування покарання - 31.08.2030 р.. Термін умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - 2/3 - 01.09.2026 р..

Всі процесуальні документи, на підставі яких ОСОБА_1 засуджений, представлені Міністерством юстиції України в копіях, належним чином завірених компетентною особою РФ.

У матеріалах клопотання наявні медична довідка відносно ОСОБА_1 , який на диспансерному обліку не перебуває, є працездатним, може слідувати етапом, а також характеристика на засудженого, відповідно до якої засуджений характеризується негативного, має позитивну динаміку на виправлення.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 р. та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд, відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України, визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави, з урахуванням ч. 4 ст. 610 КПК України, згідно якої, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

З положень п. 5) ч. 1 ст. 606 КПК України вбачається, що засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про приведення даного вироку у відповідність із Національним Законодавством, суд враховує положення ч. 2 ст. 4 КК України, у відповідності із якими, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вироку Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 р., ОСОБА_1 засуджено за: п. «а» ч. 3 ст. 126 КК РФ, тобто за викрадення людини, з корисливих мотивів, скоєне організованою групою, до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; ч. 3 ст. 127 КК РФ, тобто за незаконне позбавлення волі людини, не пов`язане з її викраденням, скоєне організованою групою, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158 КК РФ, тобто за крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, скоєну організованою групою, в особливо великих розмірах, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161 КК РФ, тобто за грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з незаконним проникненням у житло, організованою групою, в великому розмірі, до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років; п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105 КК РФ, тобто вбивство, тобто умисне спричинення смерті іншій людині, скоєне організованою групою, з метою приховати інший злочин, до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років; ч. 1 ст. 222 КК РФ, тобто за незаконне придбання, зберігання, перевезення та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, що відповідає:

- п. «а» ч. 3 ст. 126 КК РФ - ч. 3 ст. 146 КК України (викрадення людини, вчинене організовано групою). Санкція за ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Так як міра покарання в виді 7 років позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , знаходиться в межах санкції ч. 3 ст. 146 КК України, суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. 3 ст. 146 КК України в виді 7 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 127 КК РФ - ч. 3 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі, вчинене організовано групою). Санкція за ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Так як міра покарання в виді 4 років позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , є меншою, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 146 КК України, суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. 3 ст. 146 КК України в виді 4 років позбавлення волі;

- п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158 КК РФ - ч. 5 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в особливо великих розмірах, організованою групою). Санкція за ч. 5 ст. 185 КК України передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Так як міра покарання в виді 4 років позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , є меншою, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 5 ст. 185 КК України, та не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. 5 ст. 185 КК України в виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161 КК РФ - ч. 5 ст. 186 КК України (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений у великих розмірах, організованою групою). Санкція за ч. 5 ст. 186 КК України передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 13 років з конфіскацією майна. Так як міра покарання в виді 6 років позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , є меншою, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 5 ст. 186 КК України, та не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. 5 ст. 186 КК України в виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105 КК РФ - п. п. 9), 12) ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, тобто вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з метою приховати інше кримінальне правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Санкція за п. п. 9), 12) ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Так як міра покарання в виді 9 років позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , є меншою, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією п. п. 9), 12) ч. 2 ст. 115 КК України, тому суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. п. п. 9), 12) ч. 2 ст. 115 КК України в виді 9 років позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 222 КК РФ - ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. КК України, що діяла станом на 04.04.2002 р.) - носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів без передбаченого законом дозволу). Санкція за ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. КК України, що діяла станом на 04.04.2002 р.) передбачає покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Так як міра покарання в виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, до якої був засуджений ОСОБА_1 , є меншою, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. КК України, що діяла станом на 04.04.2002 р.), суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити ОСОБА_1 строк покарання за ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. КК України, що діяла станом на 04.04.2002 р.) в виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

При призначенні остаточного покарання суд враховує, що ОСОБА_1 було призначено остаточне покарання на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, тобто за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, що відповідає правилам, закріпленим у ст. 70 КК України.

Крім того, згідно з положеннями ч. 5 ст. 72 КК України, яка діяла в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 р., зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, вищенаведений Закон втратив законної сили 21.06.2017 р.. Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення не пізніше 20.06.2017 р. включно.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 засуджено вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 р. за злочини, вчинені останнім у 2002 р., тому, при приведенні вироку РФ у відповідність із законодавством України, суд вважає необхідним, зарахувати період попереднього ув`язнення засудженого ОСОБА_1 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 р..

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, ст. ст. 369-372, 376, 610 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 року, яким громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених п. «а» ч. 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, п. п. «а, б» ч. 4 ст. 158, п. п. «а, б» ч. 3 ст. 161, п. п. «ж, к» ч. 2 ст. 105, ч. 1 ст. 222 КК РФ, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

Засудженого вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за:

за ч. 3 ст. 146 КК України - з призначенням покарання в виді позбавлення волі, строком на 7 (сім) років;

за ч. 5 ст. 185 КК України - з призначенням покарання в виді позбавлення волі, строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна;

за ч. 5 ст. 186 КК України - з призначенням покарання в виді позбавлення волі, строком на 6 (шість) років без конфіскації майна;

за п. п. 9), 12) ч. 2 ст. 115 КК України - з призначенням покарання в виді позбавлення волі, строком на 9 (дев`ять) років;

за ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. КК України, що діяла станом на 04.04.2002 року) - з призначенням покарання в виді позбавлення волі, строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання в виді позбавлення волі, строком на 12 (дванадцять) років.

Зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 01.09.2018 року по день набрання вироком законної сили (28.10.2019 р.), а також весь строк відбутого покарання в вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Чеховського міського суду Московської області від 15.10.2019 року.

Копії ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну, а також до центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд Луганської області, а Міністерством юстиції України та засудженим ОСОБА_1 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ним копії ухвали.

Суддя В.В. Козюменська