Рішення № 100346055, 11.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2021 року (12:56)Справа № 280/5067/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Шелепко Б.В.,

за участю представників: позивача – Хілько А.В., відповідача – Панасенко А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Тур Агро» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Тур Агро» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0002210720.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка має проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України. Зазначає, що в порушення вимог ПК України, відповідачем в наказі на проведення перевірці вказана інша адреса ніж та, за якою проводилась перевірка. Також посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписано в.о. заступника, таким чином податкове повідомлення-рішення підписано з перевищенням своїх обов`язків. Також у позові зазначено, що в акті перевірки відповідач обмежився лише описом факту придбання позивачем дизельного пального, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. Отже, жодні докази факту зберігання позивачем пального або наявності залишків такого пального на час проведення перевірки в стаціонарній ємності відсутні. Висновок відповідача ґрунтується лише на припущеннях та суб`єктивних судженнях. Зазначає, що позивач є юридичною особою, основним видом економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для ведення сільськогосподарської діяльності у позивача є всі необхідні ресурси, а саме: трудові ресурси, земельні ділянки та транспортні засоби. Зазначає, що придбане дизельне пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності, та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а було злито в баки транспортних засобів, що постійно витрачалось в процесі інтенсивної роботи протягом сезону сільськогосподарською технікою. Необхідність зберігання дизельного пального у спеціальній ємності для транспортування пов`язана з тим, що у позивача знаходиться великий обсяг полів, у зв`язку з чим для польових робіт є необхідність заправляти техніку у полі із спеціальної ємності для транспортування пального. Також зазначає, що згідно бухгалтерського обліку на балансі підприємства під час проведення перевірки рахувались залишки палива у кількості 2399л., що на багато менше ніж місткість баків транспортних засобів які є у Позивача, оскільки місткість баків разом складає 3920л. Висновок про зберігання пального в стаціонарній ємності спростовується тим, що при проведенні фактичної перевірки не було належним чином встановлено факт зберігання позивачем пального, з огляду на відсутність проведення будь-яких замірів залишків пального. Також позивач зазначає, що транспортування палива здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 , а перевірка позивача проводилась за іншою адресою, а саме: 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Костянтинівка, вул. Дорожна, буд. 101. Вказане спростовує той факт, що позивач зберігав дизельне паливо в стаціонарній ємності яка знаходиться за адресою: 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Костянтинівка, вул. Дорожна, буд. 101. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 02.08.2021.

19.07.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №40315), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що перевіркою встановлено, що позивачем допущено зберігання пального в період з 01.05.2020 до 15.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального. Протягом перевіряємого періоду ПП «ТУР АГРО» здійснювало придбання дизельного палива у ФОП ОСОБА_1 згідно договору поставки нафтопродуктів №6 від 01.07.2019, відповідно даних видаткових та податкових накладних. Відповідач вказує, що у позовній заяві зазначено, що фактичною перевіркою не підтверджено зберігання ППМ. На вказане відповідач зазначає, що під час здійснення фактичної перевірки виявлено ємності зберігання ПММ на ПП «ТУР АГРО» за адресою: 71364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівна, вул. Дорожна, буд. 101. Також актом перевірки зафіксовано, що в перший день перевірки, а саме: 15.09.2020 о 14:00 залишок пального складав 2399 л., для замірів підприємство використовує вимірювальний пристрій метр-шток. що знайшло своє підтвердження у даних бухгалтерського обліку (журнал обліку ПММ). Тому відповідач робить висновок, що ПММ використовувалися підприємством виключно у господарській діяльності, а саме для заправки сільськогосподарської техніки. Але фактичної перевіркою було встановлено наявність залишків палива, які зберігались у ємності без ліцензії. Також зазначає, що позивач використовує у своїй діяльності ємність для зберігання пального, власником якої є директор підприємства ОСОБА_2 . Ємність для ПММ знаходиться в будівлі, яка, відповідно наданого технічного паспорту на комплекс (механізована бригада) в АДРЕСА_2 . Також у відзиві зазначено, що згідно п. 86.8. ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки. Податкове повідомлення-рішення містить підпис в.о. заступника начальника контролюючого органу Децик A.M. Відповідно до наказу Державної податкової служби України № 995-о від 24 вересня 2020, з 24.09.2020 на ОСОБА_3 покладено виконання обов`язків заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте та підписане у відповідності до чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підготовче засідання відкладено до 16.08.2021.

Ухвалою суду від 16.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 20.09.2021 та відкладене підготовче засідання до 16.09.2021.

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 11.10.2021.

У судовому засіданні 11.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також, представник позивача у судовому засіданні 11.10.2021, до закінчення судових дебатів, заявила про надання доказів про розмір судових витрат після ухвалення судового рішення.

Представник відповідача про позовних вимог заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 11.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідачем 10.09.2020 виданий Наказ №2228 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого мала бути здійснена фактична перевірка Приватного підприємства «Тур Агро» тривалістю 10 діб з 15.09.2020 за період з 01.05.2020 по день закінчення фактичної перевірки з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального. У Наказі зазначено адресу, за якою має бути проведена фактична перевірка: АДРЕСА_1 (а.с.8).

10.09.2020 оформлені направлення на перевірку №№558,559 (а.с.104,105).

Копія наказу на проведення перевірку та направлення вручені директору ПП «Тур Агро» 15.09.2020.

15.09.2020 з 14 год. 00 хв. розпочата фактична перевірка позивача, за результатами якої складений акт №0680/08-01-07-20/32876138 від 24.09.2020 (а.с.106-109).

Перевірка проводилась за адресою: 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Костянтинівка, вул. Дорожна, буд. 101.

Під час проведення перевірки використано: база даних ІС «Податковий блок», Єдиний ліцензійний реєстр, інформаційна система ІС «Податковий блок», первинні документи, бухгалтерських документи, правовстановлюючі документи на майно (п. 10 Розділу 2 акту перевірки).

У п. 3.1 Акту зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку (журнал обліку ПММ) виявлені залишки ПММ: ДП – 2399 л.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що вимірювання фактичних залишків ПММ під час проведення перевірки не проводилось.

Також у акті перевірки зазначено, та матеріалами справи підтверджено, що протягом перевіряє мого періоду ПП «Тур Агро» придбавало пальне у ФОП ОСОБА_1 згідно договору поставки нафтопродуктів №6 від 01.07.2019.

Розвантаження придбаного пального здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час перевірки встановлено та у акті розділі 4 акту зафіксовані порушення позивачем, зокрема: ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме ПП «Тур Агро» за місцем провадження діяльності зі зберігання пального за адресою: АДРЕСА_3 , здійснював зберігання пального в період з 01.05.2020 до 15.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.

За наслідкам проведеної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002210720 від 21.10.2020, яким до позивача за платежем: «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись із наказом на проведення перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд зазначає, що у наказі від 10.09.2020 №2228 «Про проведення фактичної перевірки», зазначено адресу, за якою має бути проведена перевірка ПП «Тур Агро» 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Костянтинівка, вул. Шкільна, буд. 31. Така ж адреса вказана у направленнях на проведення фактичної перевірки від 10.09.2020 №558, 559.

В той же час, відповідно до акту від 24.09.2020, складеного за наслідками перевірки, посадовими особами відповідача фактична перевірка здійснена за іншою адресою, ніж зазначена у наказі та направленнях, а саме: 72364, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Костянтинівка, вул. Дорожна, буд. 101.

Відтак, відповідачем не дотримано вимоги ПК України, оскільки перевірка проведена не за адресою, яка зазначена у наказі на проведення перевірки.

Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, у даному випадку наявні процедурні порушення під час проведення фактичної перевірки, допущені відповідачем. Вказані порушення виявились у недотриманні перевіряючими особами вимог наказу від 10.09.2020 №2228 «Про проведення фактичної перевірки» щодо адреси, за якою мала бути проведена перевірка.

Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень вимог чинного законодавства, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР у зв`язку із зберіганням пального - дизельного палива та бензину без отримання відповідної ліцензії.

Позивач зазначав, що пальне ним придбавалось виключно для власних потреб. Вказане твердження позивача відповідачем не заперечувалось та не спростоване.

Висновок про порушення позивачем вимог законодавства щодо зберігання пального без відповідної ліцензії сформований в результаті дослідження перевіряючими під час фактичної перевірки податкових баз даних, договорів постачання нафтопродуктів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, паспортів якості, сертифікатів відповідності, журналу обліку ємностей.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок, що позивач за адресою: АДРЕСА_3 , зберігає пальне без відповідної ліцензії.

При цьому відповідач у акті зазначає, що залишки пального є зафіксованими згідно даних бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив той факт, що вимірювання фактичних залишків під час проведення перевірки не проводилось.

Позивач зазначав, що все пальне придбалось для власних потреб та розливалось у пересувні ємності сільськогосподарської техніки. Позивач зазначив, що має у своєму користуванні земельні ділянки та для обробки вказаних земель задіяна сільськогосподарська техніка.

Суд зазначає, що документи чи матеріали, які могли бути підставою для відображеного в акті фактичної перевірки висновку про зберігання позивачем придбаного пального у ємностях за вказаною вище адресою ані в акті перевірки, ані в додатках до нього не вказані.

При цьому суд зазначає, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємкості.

У акт перевірки зазначено, що вимірювання об`єму залишків ПММ не проводилося, відомості про фактичні залишні ПММ занесені до акті перевірки відповідно до бухгалтерських документів, які надані позивачем.

Тобто, податковим органом не встановлено фактичну наявність у позивача ПММ.

Крім того, суд зазначає, що у акті перевірки вказано, що ПП «Тур Агро» придбавало пальне у ФОП ОСОБА_1 згідно договору поставки нафтопродуктів №6 від 01.07.2019. Розвантаження придбаного пального здійснювалось за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, фактична перевірка проведена за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 . При цьому жодних доказів розвантаження придбаного пального за адресою, де проводилась перевірка, відповідач суду не надав.

Акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення.

Разом із тим, із дослідженого акту судом встановлено, що ревізори обмежились описом факту придбання палива, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.

Отже, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів факту зберігання позивачем пального або доказів наявності залишків такого пального на час проведення фактичної перевірки.

Під час проведення перевірки ревізори обмежились перевіркою наданих позивачем пояснень та бухгалтерських документів не встановивши фактичні залишки ПММ, та відповідно висновки такої перевірки, не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Оскільки податковим органом під час фактичної перевірки не встановлено об`єму залишків ПММ, який зберігався позивачем, то суд вважає застосування щодо позивача штрафної санкції – протиправним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому, позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволення позовних вимог сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7500,00грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Тур Агро» (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, буд. 31, код ЄДРПОУ 32876138) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0002210720, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Тур Агро» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.10.2021.

Суддя Ю.В. Калашник