Рішення № 100346048, 13.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2021 року (10:55)Справа № 808/782/18 СН/280/27/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Шелепко Б.В.,

за участю представника позивача –Дарагана О.М., третьої особи – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс центр» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування припису і постанов,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс центр” (далі - позивач) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі – відповідач, Департамент), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати припис №1 від 02.01.2018, постанову №5/1008-23.2/513 від 19.02.2018 та постанову №6/1008-23.2/514 від 19.02.2018.

Автоматизованою системою документообігу суду справа була розподілена на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 (прийнятим під головуванням судді Бойченко Ю.П.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс центр” задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 02.01.2018 №1; визнано протиправними та скасовано постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 19.02.2018 №5/1008-23.2/513 та від 19.02.2018 №6/1008-23.2/514.

Крім того, судові витрати в сумі 11 937 гривень 55 копійок присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс центр” за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області залишені без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №808/782/18 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2021, касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №808/782/18 скасовано, справу №808/782/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

21.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №808/782/18.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 24.05.2021 передана на розгляд судді Лазаренку М.С.

Ухвалою суду від 30.06.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лазаренка М.С. відмовлено, задоволено самовідвід судді Лазаренка Максима Сергійовича в адміністративній справі № 808/782/18, провадження СН/280/27/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс центр” до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису і постанов, справу передано в канцелярію суду для проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 КАС України.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 30.06.2021 передана на розгляд судді Киселю Р.В.

Ухвалою суду від 01.07.2021 задоволено самовідвід судді Киселя Романа Валерійовича в адміністративній справі №808/782/18 (провадження № СН/280/27/21), справу передано в канцелярію суду для проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 КАС України.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 01.07.2021 передана на розгляд судді Калашник Ю.В.

Ухвалою від 02.07.2021 справу прийнято до свого провадження судді Калашник Ю.В. та призначено підготовче засідання на 03.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис та постанова № 5/1008-23.2/513 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач не експлуатує нежитлові приміщення зазначені у приписі, а передав їх в оренду, при цьому припис, яким приписано усунути порушення з 02.01.2018, отримано позивачем поштовим зв`язком 05.02.2018, а саме в день виїзду на об`єкт інспектора, який встановив, що експлуатація приміщення не зупинена. Також позивач зазначає, що жодної реконструкції нежитлового приміщення під кафе за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Інтерсервіс центр» не здійснювало, а сам об`єкт є прийнятим в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2017. За твердженням позивача постанова №6/1008-23.2/514 є протиправною, оскільки не містить нормативного обґрунтування прийнятого рішення. Водночас звертає увагу, що нежитлове приміщення відноситься за класом наслідків (відповідальності) до категорії СС1, проте застосовано відповідальність, передбачену за категорію СС2.

Відповідач проти позовних вимог заперечував із тих підстав, що 02.01.2018 за результатами перевірки виконання вимог припису від 15.12.2017 № 62 було встановлено факт невиконання позивачем цього припису, що є порушенням пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за що позивача було притягнуто до відповідальності згідно постанови № 3/1008-23.2/131, яка була предметом розгляду справи № 808/618/18 та визнана судом законною. Також відповідач наголошує, що станом на день перевірки (02.01.2018) у позивача було відсутнє право на експлуатацію спірного об`єкта будівництва, останньому було видано припис, вимогою якого було не експлуатувати об`єкт починаючи з 02.01.2018. Вказаний припис не було виконано. Відповідач зазначає, що спірна постанова № 6/1008-23.2/514 винесена відносно позивача за вчинення останнім правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке визначена пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на підставі акта перевірки від 05.02.2018 №69/05.02.2018, припису від 05.02.2018 № 4 протоколу від 05.02.2018, про що зазначено у самій постанові. Також відповідач зазначав, що припис №1 винесений 02.01.2018 та позивач був із ним ознайомлений, проте від отримання відмовився. Припис направлений позивачу рекомендованим листом, а тому вважається врученим.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 25.08.2021, 07.09.2021.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не прибув. Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України 30.09.2021 надіслав суду клопотання про заміну відповідача на Державну інспекцію архітектури та містобудування, в задоволенні якого судом відмовлено протокольною ухвалою суду від 06.10.2021.

Третя особа ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечив, зазначив, що у справі №808/618/18, в якій вже було встановлено законність припису № 1 від 02.01.2018, за яким постановою відповідача №3 від 12.01.2018 було накладено на позивача штраф. Оскаржуваний припис та постанови вважає законними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 13.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, із матеріалів справи судом встановлено наступне.

15.12.2017 за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю позивачу було видано обов`язковий до виконання припис № 62 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Зазначеним приписом відповідач вимагав від ТОВ «Інтерсервіс центр» до 02.01.2018 надати доступ посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе» м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ (літ.А-5), а також необхідну для здійснення перевірки документацію.

Також на підставі інформації, зазначеної в акті планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 3/02.01.2017, встановлено, що посадовою особою Департаменту 02.01.2018 (термін зазначений в приписі про усунення № 62 від 15.12.2017) було здійснено виїзд на об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ, (літ.А-5) для проведення позапланової перевірки виконання вимог припису № 62 від 15.12.2017, але замовником будівництва ТОВ «Інтерсервіс центр» не було допущено посадових осіб на вищезазначений об`єкт будівництва для здійснення заходу контролю.

02.01.2018 відповідачем видано наказ № 01 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації», яким наказано вважати скасованою реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.12.2016 № ЗП 083163573362 на об`єкт будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25А (замовник ТОВ «Інтерсервіс центр»), декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2017 за № ЗП 143170792446 на об`єкт: «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25А (замовник ТОВ «Інтерсервіс центр»)».

02.01.2018 відповідачем винесено припис №1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким ТОВ «Інтерсервіс центр» зобов`язано з 02.01.2018 не експлуатувати об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе», розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ, (літ.А-5), до прийняття в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

05.02.2018 інспектором Департаменту ДАБІ складено акт №69/05.022018 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України, яке полягало в тому, що ТОВ «Інтерсервіс центр» не зупинено експлуатацію нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ, (літ.А-5), в якості кафе на вимогу припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2018 № 1 ТОВ «Інтерсервіс центр».

Відповідач зазначене порушення кваліфікував як невиконання припису №1 від 02.01.2018, а саме, експлуатація нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ, (літ.А-5), після проведення реконструкції, в якості кафе без прийняття його в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку, а саме без сертифіката, клас наслідків (відповідальності) – СС2.

За результатами проведеної перевірки та складеного акта перевірки відповідачем прийнято:

постанову № 5/1008-23.2/513 від 19.02.2018, якою на позивача, на підставі п.1 ч. 6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 26430,00 грн.;

постанову № 6/1008-23.2/514 від 19.02.2018, якою на позивача, на підставі п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 651940,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом № 1 від 02.01.2018, постановою №5/1008-23.2/513 від 19.02.2018 та постановою №6/1008-23.2/514 від 19.02.2018, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль – це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Частиною 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки у тому числі (…) мають право:

складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

зупинення підготовчих та будівельних робіт;

забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі – Порядок №533).

Відповідно до пункту 11 Порядку №533, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Отже, відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов`язкові до виконання приписи. Аналогічна норма закріплена в підпункті 3 пункту 11 Порядку № 553.

Також за приписами підпункту 7 пункту 3 статті 41 Закону України №3038-VI, підпункту 8 пункту 11 Порядку № 553, відповідач має право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Із матеріалів справи встановлено, що 15.12.2017 за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю позивачу було видано обов`язковий до виконання припис № 62, яким позивача було зобов`язано надати допуск посадовим особам відповідача до перевірки об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також необхідну для здійснення перевірки документацію.

Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивачем був оскаржений припис № 62 від 15.12.2017 у судовому порядку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №808/618/18, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Інтерсервіс центр» відмовлено.

Таким чином, припис № 62 від 15.12.2017, є чинним.

У рішенні №808/618/18 зазначено, що :«..02 січня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізької області Черненок Р.В. винесено припис №1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс центр» з 02 січня 2018 року не експлуатувати об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе» м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25а, прим. ІХ (літ.А-5), до прийняття в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства. У приписі наявна примітка, що примірник припису направлено поштою 04 січня 2018 року №1008-23.2/46. Надіслання на адресу позивача (…) припису №1 від 02 січня 2018 року поштою також підтверджується супровідним листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізької області від 04 січня року №1008-23.2/46 та копією фіскального чеку від 05 січня 2018 року, які містяться в матеріалах адміністративної справи…».

Отже, у справі №808/618/18 обставини направлення відповідачем позивачу припису №1 від 02.01.2018 були досліджені.

Відповідач стверджує, що позивача було ознайомлено з приписом №1 від 02.01.2018 в день його складання, проте від отримання та підписання останній відмовився, про що було зроблену відповідну відмітку у вказаному приписі.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 553, якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідач надіслав позивачу припис від 02.01.2018 №1 рекомендованим листом, який отриманий позивачем 05.02.2018.

Судом встановлено, що відповідно до листа ПАТ «Укрпошта» від 19.02.2018 №20-14-Д-6726, у якому зазначено, що рекомендований лист надійшов до потового відділення 09.01.2018 та 05.02.2021 отриманий ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачем дотримано всі вимоги щодо надсилання припису №1 позивачу.

Отже, рекомендований лист із вкладеним приписом від 01.02.2018 №1 з 09.01.2018 знаходився у поштовому відділені, проте позивачем не отримувався до 05.02.2018.

Згідно із підпунктом 4 частини 1 статті 41 Закону України № 3038-VI, перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю є однією з підстав проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Під час проведення позапланової перевірки виконання ТОВ «Інтерсервіс центр» вимог припису Департаменту ДАБІ № 62 від 15.12.2017, посадовими особами відповідача було встановлено, що вимоги припису № 62 від 15.12.2017 замовником будівництва ТОВ «Інтерсервіс центр» не виконано, що є порушенням підпункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3 частини 11 Порядку №553.

При цьому, за наслідками перевірки видано припис №1 від 02.01.2018.

В той же час, оскаржувана постанова №5/1008-23.2/513 від 19.02.2018, якою накладено штраф у розмірі 26430,00 грн., була прийнята із посиланням на пункт 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та прийнята на підставі припису №3 від 05.02.2018.

У приписі №3 від 05.02.2018 зазначено, що під час перевірки встановлено невиконанням позивачем вимог припису №1 від 02.01.2018.

Приписом №3 від 05.02.2018 зобов`язано позивача з 05.02.2018 зупинити експлуатацію об`єкта. Від отримання припису №3 позивач відмовився.

Припис №3 від 05.02.2018 позивачем не оскаржувався.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі – Закон № 208/94-ВР).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 2 Закону 208/94-ВР, суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, постанова відповідача №5/1008-23.2/513 від 19.02.2018 була прийнята саме за невиконання припису від 02.01.2018 № 1.

Суд зазначає, що позивачем вимоги припису №1 від 02.01.2018 не виконані, а відтак, накладення на позивача штрафу за невиконання вимог припису є правомірним.

Посилання позивача на те, що припис від 01.02.2018 №1 позивачем вчасно не отриманий, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем вчинені всі дії на виконання вимог чинного законодавства щодо вчасного надсилання позивачу припису.

Також суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами є тривалими, перевірки позивача мали не одноразовий характер, а відтак, твердження позивача про необізнаність про наявність припису №1 не відповідають фактичним обставинам справи.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що припис № 1 від 02.01.2018 та постанова №5/1008-23.2/513 від 19.02.2018 є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Щодо постанови № 6/1008-23.2/514 від 19.02.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до направлення від 05.02.2018 №60, відбулась позапланова перевірка позивача щодо виконання вимог припису від 02.01.2018 №1.

Спірна у справі постанова № 6/1008-23.2/514 від 19.02.2018 винесена відносно позивача за вчинення останнім правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке визначена пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на підставі акта перевірки від 05.02.2018 №69/05.02.2018, припису від 05.02.2018 №4, протоколу від 05.02.2018, про що зазначено у самій постанові.

Отже, під час здійснення перевірки позивача щодо виконання вимог припису №1 від 02.01.2018, відповідач фактично вийшов за межі вказаної перевірки.

Так, у акті перевірки від 05.02.2018 № 69/05.02.2018, окрім висновку про невиконання позивачем вимог припису №1 від 02.01.2018, також встановлено порушення позивачем ч. 8, 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, експлуатація нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів , 25 а, прим ІХ (літ А-5) після проведення реконструкції, в якості кафе без прийняття його в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку, а саме, без сертифіката.

В акті перевірки від 05.02.2018 № 69/05.02.2018, зокрема, зазначено про експлуатацію спірного об`єкта без права на його експлуатацію, а також визначено, що спірний об`єкт за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) класом наслідків.

Поряд із цим, пунктом 4 частини 2 статті Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Зі змісту постанови №6/1008-23.2/514 від 19.02.2018 вбачається, що вона була прийнята за порушення саме пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», яке зафіксовано в акті перевірки від 05.02.2018 № 69/05.02.2018.

Пункт 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлює відповідальність суб`єктів містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо: об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб; об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до інформації зазначеної позивачем в декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, які були скасовані наказом відповідача від 02.01.2018 № 01, спірний об`єкт будівництва відносився до III категорії складності відповідно до законодавства чинного на день їх подання.

10.06.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» № 1817-VІІІ.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу II Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» № 1817-VІІІ, з дня набрання ним чинності об`єкти будівництва III (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру) та IV категорій складності належать відповідно до об`єктів з середніми (СС2) наслідками.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Суд зазначає, що ТОВ «Інтерсервіс центр» у справі №808/783/18 оскаржує наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 02.01.2018 №01, яким скасованою декларацію про початок виконання будівельних робіт від 26.12.2016 №ЗП 083163573362 на об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе у м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А» (замовник ТОВ «Інтерсервіс центр») та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2017 за №ЗП 143170792446 на об`єкт «Реконструкція нежитлового приміщення під кафе у м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А» (замовник ТОВ «Інтерсервіс центр»).

Суд зазначає, що Верховний суд у Постанові від 14 липня 2021 року справі №808/783/18 зазначив, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція нежилого приміщення під кафе» №ЗП 143163643097, зареєстрована відповідачем 30.12.2016.

Таким чином, з огляду на реєстрацію відповідачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція нежилого приміщення під кафе» №ЗП 143163643097, суд приходить до висновку, що за класом наслідків (відповідальності) об`єкт належить об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає таке:

по-перше, відповідач, здійснюючи перевірку виконання припису від 02.01.2018 №1 фактично вийшов за межі перевірки, та встановив порушення позивачем ч. 8, 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, експлуатація нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25 а, прим ІХ (літ А-5), після проведення реконструкції, в якості кафе без прийняття його в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку, а саме, без сертифіката;

по-друге, зазначаючи у спірній постанові підставу притягнення позивача до відповідальності - пункт 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відповідач чітко не зазначив абзац пункту 4 частини 2 статті 2 вказаного Закону.

Суд зазначає, що рішення, а саме постанова № 6/1008-23.2/514 від 19.02.2018, є такою, що несе негативні наслідки для позивача, а відтак, таке рішення має бути чітким та обґрунтованим.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів дотримано не було, оскаржувана постанова не є чіткою щодо визначення норми законодавства, яка слугувала її прийняттю. При цьому, така постанова є несприятливою для позивача;

по-третє, з огляду на висновки Верховного Суду у Постанові від 14 липня 2021 року справі №808/783/18, суд вважає, що реєстрація відповідачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція нежилого приміщення під кафе» №ЗП 143163643097, свідчить про належність об`єкта до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Таким чином, на думку суду, постанова № 6/1008-23.2/514 від 19.02.2018 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на непроведення жодної реконструкції нежитлового приміщення під кафе за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-а, ТОВ «Інтерсервіс центр», прийняття зазначеного об`єкта в експлуатацію та передачу його в оренду, суд зазначає.

У Постанові Верховного Суду у справі №826/17074/18 сформований правовий висновок, відповідно до якого вимога щодо заборони експлуатації виявленого органом ДАБІ України самочинно збудованого об`єкта, зокрема, якщо він має ознаки об`єкта підвищеної небезпеки, поширюється на всіх суб`єктів, які здійснюють експлуатацію такого об`єкта незалежно від того, чи мають вони причетність до його зведення. При цьому відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - особа, яка є власником самочинно реконструйованого об`єкта або власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено нове будівництво.

Суд зазначає, що позивач, як власник об`єкту, несе повну відповідальність за всі порушення, які мають місце на об`єкті.

Крім того, замовником у даному випадку є саме ТОВ «Інтерсервіс центр», оскаржувані постанови отримані безпосередньо керівником ТОВ «Інтерсервіс центр».

Наявний у справі Договору оренди нежитлового приміщення від 04.05.2018, укладений між позивачем (орендодавець) та Ашкар Мохамед АднанМохамед Йюсеф (орендар), та повідомлення позивача орендаря про необхідність зупинення діяльності кафе, не свідчить про виконання позивачем вимог припису від 02.01.2018 №1.

Таким чином суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Відповідно до приписів статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9779,10 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс центр» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А, код ЄДРПОУ 33011522) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 8А), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування припису і постанов, – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області №6/1008-23.2/514 від 19.02.2018.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс центр» за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9779,10 грн (дев`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять грн. 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.10.2021.

Суддя Ю.В. Калашник