Рішення № 100345747, 19.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Справа № 160/17286/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 162784,32грн. з фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі на загальну суму 162784,32грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 170,00грн. та по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 162614,32грн., який виник у зв`язку із несплатою останнім грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях форми «ПС» №0054615050 від 29.07.2019р. та форми «Ш» №0512851304 від 04.10.2018р., які відповідачем оскаржені не були, а отже, визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. Також на підставі п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України на суму податкового боргу минулих років за податковими деклараціями з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014р. та №150000752С від 19.02.2015р. контролюючим органом нараховано пеню. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 13.06.2014р. №399-25, яка була надіслана на податкову адресу відповідача засобами поштового зв`язку, проте була повернута поштовим відділенням до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений та не списаний, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2441,76 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 29.12.2020р. представником позивача до канцелярії суду 19.01.2021р. було надано клопотання до якого було долучено платіжне доручення №3964 від 18.12.2020 р. про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2441,76 грн., отже вищезазначені недоліки позовної заяви було усунуто.

Згідно з п.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Так, 29.01.2021 року до суду надійшла інформація Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17286/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.03.2021 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок пені із зазначенням періодів її виникнення та пояснення щодо підстав її нарахування, а також витребувано у ОСОБА_1 докази сплати до бюджету податкового боргу у сумі 162784,32 грн. та докази оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення форми "Ш" №0512851304 від 04.10.2018р. у сумі 53580,71 грн. та податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №0054615050 від 29.07.2019р. у сумі 170,00 грн.

Також суд зазначає, що копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, проте 18 березня 2021 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання". Адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою, яка вказану у довідці, що надійшла від Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, та з зазначеною позивачем у поданій позовній заяві.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, станом на 19 квітня 2021 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано витребувані ухвалою суду від 03 лютого 2021 року документи, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Актом про результати камеральної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань порушення термінів сплати орендної плати з фізичних осіб від 04.10.2018 р. №005230/04-36-13-13/ НОМЕР_1 встановлено порушення відповідачем приписів п.п.288.1 п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) в частині несвоєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2014-2017р.р.

Зазначений Акт камеральної перевірки від 04.10.2018р. №005230/04-36-13-13/ НОМЕР_1 отримано особисто ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис в Акті.

На підставі зазначеного акта перевірки позивачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми “Ш” №0512851304 від 04.10.2018р., яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України на відповідача накладено штраф у розмірі 53580,71 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано особисто ОСОБА_1 10.10.2018 року, про що свідчить його особистий підпис в ньому.

Крім того, на підставі акта перевірки №000793/04-36-50-50/ НОМЕР_1 від 29.07.2019р. встановлено порушення відповідачем гл. 2. ст.120, п.120.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) та сформовано податкове повідомлення-рішення форми “ПС” №0054615050 від 29.07.2019р., яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування (11010500).

При цьому, контролюючим органом не надано суду доказів направлення (вручення) вищевказаного податкового повідомлення-рішення форми “ПС” №0054615050 від 29.07.2019р. відповідачу.

Також судом із наданого позивачем розрахунку податкового боргу встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України було нараховано пеню на податковий борг відповідача минулих років у загальному розмірі 109033,61грн.

Так, відповідно до Історії недоїмки (код класифікації доходів бюджету 18010900 орендна плата з фізичних осіб), який надано позивачем до суду та який міститься в матеріалах справи, відповідачу нараховано:

- 18.11.2016 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.08.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 1866,48 грн.;

- 05.12.2016 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.08.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 1905,70 грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.08.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 506,06 грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.09.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 6572,64грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.10.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 6572,64грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.11.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 6331,68грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.12.2014 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 6198,72грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.01.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 6070,05грн.;

- 07.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 01.03.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 2595,13грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 01.03.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 3305,52грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 31.03.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 5636,39грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 01.05.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №9005932191 від 11.02.2014 р. у розмірі 5351,47грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 01.06.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 6328,13грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.06.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 6006,70грн.;

- 08.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.07.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 1391,73грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.07.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 4270,79грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.08.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 5323,10грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.09.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 5010,48грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.10.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 4757,93грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.11.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 4496,96грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.12.2015 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 4236,00грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.01.2016 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 3984,09грн.;

- 11.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.02.2016 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 1512,61грн.;

- 12.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 29.02.2016 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 2214,30грн.;

- 12.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.03.2016 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 3477,15грн.;

- 12.12.2017 року - пеня ІКП на борг мин.р. з 30.04.2016 р. на Податкову декларацію з плати за землю №1500007520 від 19.02.2015 р. у розмірі 322605грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п.п. а) та в) п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Також, нормою пункту 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За приписами абз.1 п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 269.1. статті 269 платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єкти та база оподаткування земельним податком встановлюється статтями 270, 271 ПК України.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п.285.1 ст. 285 ПК України).

За приписами пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з абзацом 1 пунктом 287.5 статті 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Приписами п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно з абз.1, 2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

При цьому, пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Водночас, відповідно до приписів п.56.1, п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За приписами п.п.56.17.1 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.

Абзацом 8 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень форми “ПС” №0054615050 від 29.07.2019р. на суму 170,00грн. та форми “Ш” №0512851304 від 04.10.2018р. на суму 53580,71грн., якими ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами пічного декларування, та з орендної плати з фізичних осіб, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Таким чином, зважаючи на те, що днем отримання відповідачем податкового повідомлення-рішень форми “Ш” №0512851304 від 04.10.2018р. на суму 53580,71грн. є 10.10.2018 року (відповідно до особистої розписки відповідача), то останнім днем строку, передбаченого п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, для подання скарги на це податкове повідомлення-рішення є 24.10.2018р., а оскільки така скарга відповідачем подана не була, визначені цим податковим повідомленням-рішенням грошові зобов`язання у розумінні приписів абзацу 8 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, набули статус узгоджених та мали б бути сплачені згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України саме 24.10.2018р.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів сплати у встановлені законом строки сум грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням форми “Ш” №0512851304 від 04.10.2018р. на суму 53580,71грн., внаслідок чого ці грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, якими визначено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Водночас, як зазначалося вище, матеріали справи не містять доказів направлення (отримання) відповідачу (- чем) податкового повідомлення-рішення форми “ПС” №0054615050 від 29.07.2019р. на суму 170,00грн., ані в приміщенні контролюючого органу, ані направлення його на податкову адресу відповідача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення

Таким чином, підстави для визнання грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням форми “ПС” №0054615050 від 29.07.2019р. у сумі 170,00грн., узгодженими відсутні, що, у свою чергу, перешкоджає вирішенню питання про їх стягнення з відповідача за таких обставин.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено відповідними доказами наявність у відповідача станом на час звернення до суду та розгляду справи судом податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб саме у сумі 53580,71грн.

Натомість, наявність у відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб на суму 170,00грн. позивачем не доведена, а тому підстави для стягнення такої заборгованості відсутня.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу по пені у загальній сумі 109033,61грн., нарахованій контролюючим органом на податковий борг відповідача з орендної плати з фізичних осіб минулих років по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2015р.р., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України (в редакції, чинній станом на дату, з якої розпочато нарахування пені) пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно з п.п.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Разом з цим, 23.05.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, яким до ст.129 ПК України включено пункт 129.9, згідно з п.п.129.9.1 якого пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Судом встановлено, що у даному випадку у контролюючого органу право нарахувати відповідачу пеню у сумі 109033,61грн. на податковий борг з орендної плати з фізичних осіб минулих років по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2015р.р., згідно з приписами п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України виникало, відповідно у 2014-2015р.р. (від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом), при цьому, нарахування пені здійснено контролюючим органом з більш пізнього строку, а саме: 18.11.2016р., що підтверджується розрахунком пені.

Зважаючи на те, що у контролюючого органу право нарахувати відповідачу пеню у сумі у сумі 109033,61грн. на податковий борг з орендної плати з фізичних осіб минулих років по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2015р.р., згідно з приписами п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України виникало, відповідно, у 2014-2015р.р., то, з урахуванням норм п.п.129.9.1 п.129.1 ст.129 ПК України (в редакції, чинній з 23.05.2020р., тобто вже на час звернення позивача до суду з цим позовом, яке відбулося 24.12.2020р. про стягнення податкового боргу), така пеня підлягає анулюванню у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків, а, отже, підстави для стягнення податкового боргу з такої пені відсутні.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем та наданими ним доказами доведено наявність у відповідача станом на час розгляду справи податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб саме у сумі 53580,71грн., що і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України позивач виставив ОСОБА_1 податкову вимогу форми “Ф” від 13.06.2014р. №399-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 12.06.2014 року становила 10845,71грн.

Вказана податкова вимога направлена на податкову адресу відповідача та отримана останнім особисто 30.01.2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми “Ф” від 13.06.2014р. №399-25 ані в адміністративному, ані в судовому порядку суду не надано.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

До суду не надано будь-яких доказів повної або часткової сплати відповідачем своїх податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Отже, на момент розгляду справи податковий борг непогашений і не списаний.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем – суб`єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженому грошовому зобов`язанню по орендній платі з фізичних осіб саме у сумі 53580,71грн., що і підлягає стягненню з відповідача, натомість останнім не було надано суду доказів сплати цього податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також доказів оскарження податкового повідомлення-рішення форми “Ш” №0512851304 від 04.10.2018р. у сумі 53580,71грн.

Враховуючи вишевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу – суб`єкту владних повноважень відповідно до приписів ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 53580,71грн. (п`ятдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 71 копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.04.2021 року.

Суддя: О.М. Турова