Рішення № 100345679, 06.10.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/2638/21

Провадження № 2/628/79/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

06 жовтня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря – Шевченко О.І.,

представника позивача – адвоката Акопян Т.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Куп`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), про оспорювання батьківства,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, Куп`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про оспорювання батьківства, просить суд виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 01, складеного 02 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на таке.

18 вересня 2015 року він уклав шлюб з ОСОБА_1 , який був зареєстрований виконавчим комітетом Куп`янськ-Вузловською селищною радою м. Куп`янська Харківської області, актовий запис № 71.

10 травня 2019 року шлюб між ним та відповідачкою був розірваний по заочному рішенню суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила сина – ОСОБА_2 , а 02 лютого 2016 року зареєструвала його народження у виконавчому комітеті Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, актовий запис № 01. Він був записаний батьком дитини, але з цим не згоден, з таких причин.

З початку 2015 року відповідачка перебувала у своїх родичів у м. Лозова та довгий час він з нею не проживав разом. У пошуках роботи він вимушений був поїхати до Польщі. Перед виїздом він посварився із дружиною і з того часу вони не спілкувалися. Бути батьком ОСОБА_3 він не може, оскільки на час його зачаття відповідачка проживала в іншому місті.

За таких обставин позивач звернувся до суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.10.2020 р. провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.12.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач пояснив, що на момент знайомства з відповідачкою вона закінчувала навчання у ВПУ-27 смт. Ківшарівка, була прописана у гуртожитку. До 18 вересня 2015 року вони мали відносини 6 місяців, 4 місяці зустрічалися, а потім 2 місяці жили разом, далі – одружилися. Проживали разом в с. Новоосиново, Куп`янського району, Харківської області, у належному йому будинку. Він працював, а вона була вдома. Спочатку у неї було навчання, потім стажування на повара, а тому вона нічим не займалася. До шлюбу вона закінчила навчання, їздила додому, до хворої бабусі. Коли вона приїхала до нього приблизно у травні-кінці червня 2015 року, то повідомила, що вагітна. Вона зробила тест і дізналася про вагітність, запропонувала зробити аборт. В неї вже був аборт у 17 років, а також строк теперішньої вагітності він не знав, тому відмовив її робити аборт. У період вагітності він платив за все та прописав відповідачку у своєму будинку. Вона народила самостійно, хоча лікарі пропонували Кесарів розтин. При реєстрації народження дитини спитали, хто батько, позивач відповів, що це він, тому що «напевно, з радості», хоча на той час, після народження дитини, коли стало відомо строк, у нього вже були сумніви, оскільки він порахував та виявилося, що зачаття припадає на той період, коли відповідачка їздила до родичів. Він не знав, що він не батько. Він неодноразово пропонував відповідачці зробити тест ДНК «по тихому», але та казала: «роби що хочеш», потім відмовлялася, казала нецензурні слова. У них почалися через це сварки, тому відповідачка забрала свої речі та дитину і виїхала з їх будинку. До розірвання шлюбу вони вже не мешкали спільно приблизно 1 рік 4 місяці - 1 рік 6 місяців. У той час він не мав можливості звернутися до суду для оспорювання батьківства та хотів добровільно вирішити питання про проведення аналізу ДНК, але ОСОБА_4 не погоджувалася. Після того, як відповідачка поїхала, він не спілкувався з нею приблизно 2 роки, бачив її за весь період 3 рази, дитину вона показувала йому по відеодзвінку. Зараз йому відомо, що відповідачка проживає зі співмешканцем, не має реєстрації, але вона не повідомляє своєї фактичної адреси, приходити до суду та провести аналіз ДНК не хоче. ОСОБА_4 з неблагополучної родини, має ще двох братів, мати п`є. Брати народжені від різних чоловіків. Відповідачка не має своєї власності. Додав, що хотів бути впевнений відносно того, чи він є батьком дитини чи ні. Аліменти на користь відповідачки він платив, питань з цього приводу не було, існує якийсь борг, але це не вирішальний факт звернення до суду. На його думку, оскільки відповідачка не працює, то аліменти вона використовує не на дитину. Також, у добровільному порядку вона не бажала зніматися з реєстраційного обліку за адресою його будинку, так як їй ніде прописатися, тому він зробив це сам. Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати, а саме: по оплаті судового у розмірі 840,80 грн., за надання правничої допомоги у розмірі 4500 грн. та витрати про проведенню експертизи у розмірі 3000 грн., про що надав підтверджуючи документи.

Представник позивача – адвокат Акопян Т.А. підтримала позов та просила суд його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена по дату, час і місце його проведення, про причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

З вищенаведених обставин вбачається, що суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, чим надавав можливість приймати участь у змагальному процесі, із реалізацію всіх прав учасника процесу, передбачених цивільним процесуальним законодавством.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Від представника третьої особи надійшов лист про розгляд даної справи без участі представника РАЦС, проти позову не заперечують, у вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що багато чув розмов про відповідачку, які характеризували її як жінку, яка зустрічається з різними чоловіками. Про такі розмови він не говорив позивачу, оскільки не хотів руйнувати сім`ю. Він запам`ятав один момент, на весіллі, після свята, відповідачка підійшла до нього та висловила сумніви про те, що позивач дійсно є батьком дитини, на це він спитав, чому вона так думає. У відповідь вона сказала, що гуляла з іншим чоловіком, так вийшло. Тобто, свідок вважає, що у відповідачки паралельно були відносини до весілля не тільки з позивачем, а ще з кимось. Спочатку він думав, що на неї наговорюють, але потім переконався сам. Одного разу відповідачка прийшла до його будинку, поспілкуватися з його сестрами. Коли він прийшов додому, вона зайшла до його кімнати, почала питати як його справи та поклала руку йому на плече. Він сказав, щоб вона поверталася до сестер. Про цей випадок не розповідав позивачу. Коли позивач жив вдома, ОСОБА_4 жила разом з ним, а коли він поїхав на роботу до іншої країни, вона «пропадала з дому» на певний час. Казала, що їй потрібно до родичів, мами, бабусі, вирішити питання з квартирою. Вона часто так робила. Також свідку відомо, що у сторін були сварки, здебільшого через нераціональне розподілення фінансів, оскільки позивач працював, вона – ні, та витрачала кошти на дрібниці. Вважає, що дитина більше схожа на неї.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що знала відповідачку ще до їх знайомства з позивачем. Знала по училищу. Вона була «гуляща», розповідала багато про це, навіть інтимні подробиці. На момент знайомства позивача з відповідачкою він працював охоронником, а вона - діджеєм. Коли вона дізналася, що сторони зустрічаються, вона підійшла до ОСОБА_7 і сказала йому, що ОСОБА_8 «дівчина не дуже гарна», але він не звернув на це увагу. Потім вони почали жити разом, позивач має у власності будинок в с. Новоосиново. У період їх спільного життя з відповідачкою позивач працював, він виїздив на заробітки до Чехії, Польщі, на сезон, це місяця на 3-4. Потім ОСОБА_8 завагітніла. На період укладення шлюбу позивач не мав сумнівів про батьківство. Позивач якось казав свідку вже після народження дитини, що строки не співпадають, у нього з`явилися сумніви. Після народження дитини, позивач неодноразово просив зробити аналіз ДНК, але ОСОБА_8 відмовлялася, вони сварилися з цього приводу, потім ОСОБА_8 поїхала. Вона жила у родичів та у матері. Свідок не може сказати, що у сторін була сім`я. Позивач одружився на відповідачці тільки тому, що та була вагітна. Свідок почала більше спілкуватися з ОСОБА_9 коди та жила з позивачем, але вона не розповідала їй, хто є батьком дитини. Свідок вважає, що дитина не схожа ні на позивача, ні на відповідачку. На думку свідка, позивач не є батьком дитини.

Суд вислухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків. дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який був зареєстрований 18.09.2015 року виконавчим комітетом Куп`янськ-Вузловської селищної ради м. Куп`янська Харківської області, актовий запис № 71, та який був розірваний по рішенню Куп`янського міськрайонного суду Харківської області 10.05.2019 року (а.с.4).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області 02.02.2016 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с.7).

Ухвалою суду від 18.05.2021 р. за клопотанням позивача по справі була призначена судово-генетична експертизу, проведення якої доручено експертам судово-експертної установи медико генетичного центру «МАМА ПАПА».

27.08.2021 р. до суду повернуто вищезазначену ухвалу від 18.05.2021 року без виконання, в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 разом із малолітнім ОСОБА_2 на здачу зразків для проведення дослідження на встановлення батьківства, оскільки для цього необхідні зразки як передбачуваного батька так і дитини, а від дитини зразки вістуні. Сторонам були направлені повідомлення про необхідність явки для здачі біологічних зразків за адресою: АДРЕСА_1 , на 14-00 год. 16.08.2021 року. ОСОБА_1 з`явився у призначений час, пройшов ідентифікацію та фото фіксацію, у нього було взято зразки для виконання дослідження. (а.с.112).

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Вимогами ст.122 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя.

Згідно ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (справа № 3451/05 "Калачова проти Російської Федерації", § 34, від 7 травня 2009 року).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

У відповідності до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Статтею 109 цього ж Кодексу передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

У свою чергу, суд бере до уваги той факт, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про призначення ухвалою суду від 18.05.2021 року судово-генетичної експертизи по даній справі, проведення якої доручено експертам судово-експертної установи медико генетичного центру «МАМА ПАПА», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Садова, 2, отримала копію цієї ухвали та була повідомлена про направлення її до виконання експертній установі, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення (а.с.102, 104), не вжила заходів для спростування позову та не з`явилася за повідомленням до експертної установи для здачі зразків дитини, необхідних для виконання дослідження, і у зв`язку з цим відбір об`єктів біологічного походження для проведення експертизи від дитини не відбирався. Дані обставини, суд розцінює як неналежне (недобросовісне) виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків.

Вказані обставини, щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судово-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачці, яка є повнолітньою дієздатною особою.

Внаслідок поведінки відповідача та відсутності біологічних зразків проведення призначеної судом генетичної експертизи фактично стало неможливим.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків.

Натомість законодавством передбачені наслідки ухилення від участі у експертизі.

Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість явки відповідачки разом з малолітньою дитиною для здачі зразків, необхідних для проведення судово-генетичної експертизи, суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що предметом позову є невизнання батьківства, виключення запису як батька з актового запису про народження дитини, привід відповідача на проведення судово-генетичної експертизи в даному випадку не допускається, тому підлягає застосуванню вимога ст.109 ЦПК України, а саме визнання факту того для чого була експерта призначена, того, що позивач ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, суд вважає безспірним той факт, що відповідач ухиляється від проведення експертизи, і встановлює за наслідками ст.109 ЦПК України факт того, що позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2

Нез`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи без поважних причин свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц (провадження № 61-48029св18).

З урахуванням викладених обставин, а саме: ухилення відповідачки від участі у призначеній судом генетичній експертизі, яку без участі відповідачки разом з її малолітнім сином провести неможливо, доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства; не надання суду доказів існування об`єктивних перешкод до участі відповідачки разом з малолітньою дитиною у призначеній судом експертизі; відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача разом з дитиною до участі в генетичній експертизі; неподання відповідачем відзиву на позов та відсутність аргументованих заперечень щодо позовних вимог, враховуючи вищезазначені обставини, давши оцінку всім дослідженим доказам у їх сукупності, встановивши їх достовірність на підтвердження заявлених позовних вимог, з застосуванням вимог ст. 109 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі, які підтверджені належними документами, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача у відповідності до ст.. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,141, 280-284, 264,265,354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Куп`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про оспорювання батьківства – задовольнити.

Виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 01, складеного 02 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., за надання правничої допомоги у розмірі 4500 грн. та витрати про проведенню експертизи у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/. Копія (текст) судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій видано це судове рішення).

Повний текст рішення складений 15.10.2021 року.

Головуючий А.О.Шиховцова