Постанова № 10034542, 27.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2010 р. справа № 2а-5701/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю

прокурора Каменєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання дій незаконними, зобовязання відшкодувати заборгованість по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань та по витратам на відрядження, -

В С Т А Н О В И В:

16.03.2010 Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що майор ОСОБА_1 з 24.09.2008 проходить дійсну військову публічну службу на посаді командира військової частини А2938 та знаходиться на всіх видах забезпечення у Військовій частині А1451.

Згідно з наказом командира Військової частини А1451 від 11.08.2008 № 171 майор ОСОБА_1 вибув у чергову відпустку за 2008р. Відповідно до цього ж наказу йому повинні були сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2344,65 грн., яка до цього часу не виплачена, що є порушенням вимог п. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 30.1, 30.3, 30.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 260 від 11.06.2008.

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 1.5, 1.10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністра фінансів України № 59 від 13.03.1998, при виконанні службових обовязків, повязаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати по відрядженню.

Згідно з п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та п. 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 9 від 17.01.2000, військовослужбовцю перед відїздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у звязку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

У порушення вказаних вище вимог під час виїзду у відрядження майору ОСОБА_1М, аванси не видавались, а після повернення з відрядження та надання відповідних документів до фінансової служби Військової частини А1451, яка забезпечує фінансування, компенсації за проїзд та витрати по відрядженням Військовою частиною А 1451 йому відшкодовані не були, що підтверджується відповідними довідками та документами. Заборгованість Військової частини А1451 складає 329,35 грн.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 5 п.п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», п.п. 33.1, 33.2, 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 260 від 11.06.2008р. (далі за текстом - Інструкція), зазначає, що для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, яка видається за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

На підставі наказу командира військової частини А1451 від 24.03.2008 № 69 майору ОСОБА_1 повинні були сплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2344,65 грн., яка до цього часу не виплачена.

Просив визнати незаконними дії командування Військової частини А1451 щодо направлення майора ОСОБА_1 у службові відрядження без надання авансу та не відшкодування витрат на відрядження, а також щодо невиплати останньому грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, зобовязати Військову частину А1451 відшкодувати майору ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2344,65 грн., витрати по відрядженню у розмірі 329,35 грн., а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2344,65 грн., а всього 5018,65 грн. (а.с. 3-8).

Під час судового розгляду справи прокурор змінив позовні вимоги та просив визнати незаконними дії командування Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та по витратам на відрядження, а також зобовязати Військову частину А1451 відшкодувати ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік на суму 2344,65 грн. та по витратам на відрядження на суму 329,35 грн.

У судовому засіданні прокурор підтримав змінені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином телефонограмою, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. У заяві вказав, що проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с. 21).

Також представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивачем було пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Пунктом 33.2 Розділу ХХХІІІ Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 встановлено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини. Позивач звернувся до командування Військової частини А1451 із заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2008 році. А 24 березня 2008 року командиром Військової частини А1451 видано наказ, де передбачено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тобто у діях командування Військової частини А1451 не вбачається порушення гарантованого права військовослужбовців на матеріальне забезпечення. Так, право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 2344,65 грн. та витрати по відрядженню також виникло у 2008 році. Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Згідно з п. 1.4 Наказу Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» розпорядження бюджетними коштами за кошторисом Міністерства оборони України відбувається в три ступені, де Міністр оборони України є головним розпорядником; командувачі видів (сил) Збройних Сил України, командувачі військ оперативних командувань, начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь розпорядники другого ступеня; командири військових частин, установ, організацій являються розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерствам оборони України третього ступеня. Таким чином, відповідач є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Кошти для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення на рахунок Військової частини А1451 від вищестоящого розпорядника коштів не надходять.

Крім того, згідно з Бюджетним кодексом України та Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобовязання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобовязаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобовязань не можуть здійснюватися. При цьому, кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Таким чином, Військова частина А1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 16-17).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині А2938 на посаді механіка, знаходиться на забезпеченні Військової частини А1451, що підтверджується посвідченням офіцера УК № 162159 (а.с. 10).

Наказом командира Військової частини А1451 від 24.03.2008 № 69 передбачено виплату матеріальної допомоги за 2008 рік ОСОБА_1 у розмірі 2392,50 грн.

Однак, допомога ОСОБА_1 у повному обсязі виплачена не була, що підтверджується довідкою по існуючій сумі заборгованості по відрядженням (за 2007-2008р.р.), по матеріальній допомозі на оздоровлення, матеріальній допомозі за 2008 рік перед військовослужбовцями ВЧ А2938, згідно з якою розмір несплаченої суми становить 2344,65 грн. (а.с. 14, 15) та довідкою від 20.04.2010 № 141.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008р. є протиправними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів надане право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, у тому числі, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 33.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 638/15329, встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 33.2 цієї Інструкції матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з п. 33.3 вказаної Інструкції розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

Отже, враховуючи викладені вище вимоги нормативно-правових актів, а також наявність у Військової частини А1451 заборгованості перед ОСОБА_1, що документально підтверджена, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та вважає за можливе поновити порушені права позивача шляхом зобовязання відповідача відшкодувати ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 2344,65 грн.

Також суд вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 витрат на відрядження з наступних підстав.

Згідно з посвідченнями про відрядження ОСОБА_1 у 2008 році був відряджений до м. Харків на 3 дні з 04.09.2008 по 06.09.2008 та на 4 дні з 24.11.2008 по 27.11.2008 на підставі відповідних наказів командира Військової частини А1451 (а.с. 12, 13).

Згідно з довідкою по існуючій сумі заборгованості по відрядженням (за 2007-2008р.р.), по матеріальній допомозі на оздоровлення та матеріальній допомозі за 2008 рік перед військовослужбовцями Військової частини А2938, заборгованість по відрядженням перед майором ОСОБА_1 становить 329,35 грн. за 2008 рік (а.с. 14). Також вказана сума заборгованості підтверджується довідкою (а.с. 15).

Ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, передбачено, що при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати по відрядженню. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям оплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.5. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658,за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17 січня 2000 р. N 9, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2000 р. за N 58/4279, яка прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999р., військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

Сторонами не оспорюється факт документального підтвердження витрат ОСОБА_1 на відрядження у 2008р. Більш того, Військова частина А1451 визнає наявність перед ним заборгованості у розмірі 329,35 грн. згідно вищевказаних довідок.

Отже, з урахуванням приведених норм законодавства суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 витрат на відрядження за 2008 рік та вважає за можливе поновити порушені права позивача шляхом зобовязання відповідача відшкодувати ОСОБА_1 заборгованість по витратам на відрядження за 2008 рік в сумі 329,35 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно пропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки у судовому засіданні ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Так, у відповідності до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку із позовом до суду звернувся не ОСОБА_1, а військовий прокурор Донецького гарнізону. ОСОБА_1, в свою чергу, звернувся до військового прокурора Донецького гарнізону 19.12.2008р. із заявою про захист його прав та вжиття заходів щодо відшкодування йому виплат по несплаченій матеріальній допомозі за 2008 рік і витратах на відрядження за 2008 рік, в якій вказував, що не має можливості самостійно звернутися до суду, оскільки не є юристом та скрутним матеріальним становищем (а.с. 9).

Крім того, суд зазначає, що на час звернення до суду та на час розгляду справи ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі за 2008 рік та по витратах на відрядження не відшкодована, тобто його права продовжують порушуватися Військовою частиною А1451.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність фінансування на здійснення вказаних вище виплат, оскільки питання фінансування військової частини є внутрішніми відносинами між відповідачем як розпорядником бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання дій незаконними, зобовязання відшкодувати заборгованість по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань та по витратам на відрядження задовольнити.

Визнати протиправними дії командування Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 2344,65 грн. та витрат на відрядження за 2008 рік в сумі 329,35 грн.

Зобовязати Військову частину А1451 (61018, м. Харків, вул. Деревянка, 3, код 08208941) відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. 65 коп. та заборгованість по витратах на відрядження в сумі 329 (триста двадцять девять) грн. 35 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 27 травня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Масло І.В.