Ухвала суду № 100344788, 15.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17054/21

Провадження №: 6/755/1375/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2021 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали заяви приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступник стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м.Києва надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступник стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження.

13 жовтня 2021 року дану заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2021 року.

Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається зі змісту заяви та доданих документів, заявник просить замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні №57441045, відкритому щодо примусового виконання виконавчого напису №5302, виданого 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Частиною п`ятою статті 15 цього Закону № 1404-VIII визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно положень частин 1, 2 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Подібні норми містяться також у статті 379 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статі 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З наведених норм убачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).

Норми Цивільного процесуального кодексу України за аналогією із нормами Кодексу адміністративного судочинства України також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження (стаття 378 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 викладена правова позиція, згідно якої у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 181 КАС (статті 287 КАС у чинній редакції). Отже нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, встановивши предмет заяви, яким є заміна сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, відсутні підстави для розгляду вимог даної заяви в порядку цивільного судочинства, а процесуальним законодавством розгляд таких заяв віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 19, 186, 354, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступник стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

С у д д я