Рішення № 100342241, 05.10.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2726/21

Провадження №2/944/1122/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір позики № 3417714849-1104513, укладений 17 грудня 2020 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком».

Позов обґрунтовує тим, що 17 грудня 2020 року між нею та ТзОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» було укладено договір № 3417714849-1104513, відповідно до якого нею було отримано позику. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки договір було укладено з порушенням порядку його укладення та укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Позивач стверджує, що не підписувала договору, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно, укладений договір є таким, що не прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі. Також відсутні докази того, що саме вона підписала електронним цифровим підписом договір. Крім того, їй було не повідомлено всю необхідну інформацію щодо умов договору, відсутня розписка або інший документ, який підтверджує передання позикодавцем їй грошових коштів. Також вказаний договір містить ознаки кредитного договору, оскільки надання коштів з умовою сплати процентів є фінансовою послугою, яка потребує наявність відповідної ліцензії, а вказана установа не є фінустановою.Розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, що суперечить діючому законодавству. Оспорюваний договір не місить ціни та сукупної вартості кредити. Вважає, що відповідачем здійснено щодо неї нечесну підприємницьку діяльність, її введено в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитом, її не повідомлено про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов`язання, натомість їй повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що вона погодилася на такий кредит. При укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки їй було запропоновано укласти договір на відомих лише відповідачу умовах. Звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Таким чином, правочин, здійснений з використання нечесної підприємницької практики є недійсним. Вважає, що договір порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача договору позики № 3417714849-1104513, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком».

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, однак до позову долучено її клопотання про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» не прибув, однак про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Також представник Товариства про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву не подав.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Такі умови встановлені ст. ст. 1048-1052, 1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинено письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому чи електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічна електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Суд встановив, що 17 грудня 2020 року ТзОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі – позичальник) уклали договір № 3417714849-1104513, відповідно до якого Товариство надало позичальнику грошові кошти в позику на суму 7000, 00 гривень, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пункту 1.5 укладеного договору. Позика надається за вирахування комісії вказаної в п. 1.4 Договору з суми, що підлягає одержанню Позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Загальна сума позики здорожчання позики за весь період її складає 8 618, 00 гривень.Строк позики складає 30 днів та кінцевим терміном повернення до 15 січня 2021 року.

Згідно п.1.5.1 Договору, протягом строку позики, встановленого п.1.3 Договору, розмір відсотків за правомірне користування коштами складає: 2,00 % від суми позики щоденно. У разі дострокового повернення всієї суми позики, позичальник повинен сплатити проценти за весь строк позики. А пунктом 1.5.2 визначено, також у випадку неповернення всієї суми позики в строк, встановлений п.1.3 Договору, здійснюється нарахування процентів за неправомірне користування позикою у розмірі 2,00 % від суми повернутої позики за кожен день прострочення, що складає 730, 00 % річних. Такі проценти нараховуються у відповідності до ст. 625 ЦК України. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 4,00% за неправомірне використання коштів від суми за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 6% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 773, 93 % (п. 1.5.4 договору позики).

Відповідно до п. 1. 6 договору позика надається на споживчі цілі.

Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту оспорюваного договору та додатку до нього вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Фінансова установа виконала вказані вимоги закону та визначила термін погашення заборгованості по кредиту, визначила сукупну вартість кредиту і проценти, розписав, які суми позивач зобов`язаний буде сплатити. В свою чергу позичальник погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ "Є гроші ком" надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

У пункті 8 Договору позики реквізити сторін зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) фізичної особи позичальника ОСОБА_1 , отриманий за допомогою СМС, КОД: 2kOFfE.

Отже, твердження ОСОБА_1 про недотримання порядку укладення електронного договору не відповідають дійсності, оскільки оспорюваний договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо незаконності умов кредитного договору та посилання на порушення відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

Стаття 18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Суд зазначає, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до неї, оскільки при підписанні даного договору вона ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Окрім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема Цивільного кодексу (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що договір укладений в письмовій формі, він підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.

Відповідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2013 року № 6-161цс12, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Так, за ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Разом з тим, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено, що вказаний спірний договір є нечесною підприємницькою практикою та був укладений під впливом введення її в оману, як і не доведено умислу відповідача щодо вчинення дій по введенню позивача в оману.

Що стосується доводів щодо не відповідності угоди вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» через несправедливі умови, слід зазначити таке.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів`продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Кредит на суму 7000,00 гривень надавався строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності,

Твердження позивача про те, що кредитний договір за своїм змістом не відповідає вимогам закону, так як в ньому не зазначено розпису загальної вартості кредиту, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах, оскільки сукупна вартість кредиту, в процентному та грошовому виразі, вказана в договорі, який підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно у умовами укладеного договору, про що зазначено у договорі.

Доводи позивача про те, що умови кредитного договору є несправедливими, так як річна ставка за користування кредитом та штрафні санкції за порушення строків є непомірно високими, суд відхиляє, переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що короткий строк користування кредитними коштами (30 днів) за умовами договору порушує справедливий баланс прав та обов`язків сторін цього договору, є несправедливим чи незрозумілим для позивача, або негативно вплинула на її свідомий вибір при укладенні договору.

Отже, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.

Щодо непомірно високої пені та штрафних санкцій, суддя зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ч. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Однак, позивачем не надано конкретного розрахунку нарахованої пені, відсотків і штрафних санкцій та обґрунтування їх завищення та невідповідність наведеній нормі Закону України «Про споживче кредитування». Також суд зазначає, що позивач може в судовому порядку оскаржити нараховану суму штрафних санкцій або оспорити її під час розгляду справи про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором (у разі подання такого позову стягувачем).

За таких обставин, вимоги позивача про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Також суд зазначає, що Законом України «Про захист прав споживачів`передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно ч. ч. 1, 2 статті ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то судовий збір відповідно компенсується за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 82, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», код ЄДРПОУ 43067861, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, Крутогірний узвіз, 1.

Суддя Д.Б. Поворозник