Рішення № 100342152, 13.10.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9900/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Лелик О.М.,

справа № 466/9900/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Івано-Франківської територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування,-

за участі представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ЛМР Балюєва С.В.,

у с т а н о в и в:

29.11.2019 представник позивача Кусяк Х.З. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Львівської міської ради, Домажирської сільської ради та просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,7кв.м., квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 25,8кв.м, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та господарські будівлі до нього, земельну ділянку площею 0,0796га, що знаходиться на території Домажирівської сільської Ради народних депутатів.

В обгрунтування позову зазначає, що він є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на прийняття спадщини після смерті матері не зміг реалізувати, оскільки постійно проживає на території Російської Федерації. Зазначеє, що створив всі умови для забезпечення належним умов проживання для матері за життя, та піклувався майно після її смерті.

Вказує на те, що 23.08.2019 він звернувся до приваного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. з заявою про прийняття сппадщини, однак йому відмовлено, оскільки він порушив встановлений законом строк на прийняття спадщини. За вказаних обставин змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

03.03.2020 представником відповідача Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області подано відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву зазначають, що оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини та не звертався до суду з позовною заявою про поновлення строку для прийняття спадщини, просять відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права /арк.спр. 140-142/.

Ухвалою від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 03.03.2020 витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Низинна, 4, належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витяг з Спадкового реєстру щодо кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 20.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 09.06.2021 залучено співвідповідачем Івано-Франкіську об`єднану територіальну громаду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Будучи в суді представник позивача – адвокат Макар М.В. яка діє на підставі ордеру серії ЛВ №164832 /арк.спр.119/ позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. В судове засідання 07.10.2021 не прибула, однак скерувала заяву про розгляд справи у її вдсутності.

Будучи в судових засіданнях представник Львівськох міської ради Балюєв С.В., який діє на підставі довіреності від 17.01.2017 за №2901/вих-118 /арк.спр.123/ просив у позові відмовити. В останнє судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Представик відповідача Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади подав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Оскільки, в сторонами подано докази на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги на заперечення, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву, суд дійшов переконання про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.6/.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно:

квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 28,7кв.м., яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.05.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.46/;

квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 25,8кв.м., яка належала ОСОБА_3 на підставі реєстраційного посвідчення від 06.11.1998року, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.51/;

житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та господарські будівлі до нього, який належав ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку від 18.06.2002 року, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.53/;

земельна ділянка площею 0,0796га, що знаходиться на території Домажирівської сільської Ради народних депутатів, яка належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 18.06.2002 року, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.54/.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , який є сином померлої, що стверджується свідоцтвом про народження /арк.спр.10/ та довідкою про укладення шлюбу (що підтверджує зміну прізвища ), копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.12/.

Позивач є громадянином Російської Федерації та постійно проживає за межами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права власності є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 328, 392 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Вчинення нотаріусом нотаріальних дій регламентуються законом України «Про нотаріат» та інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Статтею 34, 66 Закону України «Про нотаріат» визначено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів; у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов`язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, що підтверджують родинні зв`язки з померлим, та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає у спадкоємців тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Як вбачається з поданої заяви, 23.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. з заявою про прийняття спадщини /арк.спр.7/ .

Згідно відповіді приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. від 23.08.2019 за №307/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви, оскільки останній пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини /арк.спр.8/.

Як встановлено в судовому засіданні, відмова нотаріуса у виданні свідоцтва про право на спадщину обумовлена пропущенням строку для прийняття спадщини та відсутності документального підтвердження фактичного прийняття спадщини, що не є безумовною підставою для визнання права на спадкове майно. Доказів прийняття спадщини, що за життя належала ОСОБА_3 та відомостей про наявність спору між спадкоємцями щодо спадкового майна суду не надано.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Так, суд звертає увагу, що позивачем було заявлено вимогу про визнання права, з огляду на відсутність обставин, що свідчать про неможливість усунення перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку окрім як, задоволення вимоги про визнання права у порядку спадкування, в даному випадку свідчить також про неналежний спосіб захисту свого, на думку позивача, порушеного права, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, у х в а л и в :

у задоволенні позову про визнання в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та господарські будівлі до нього, земельну ділянку площею 0,0796га, що знаходиться на території Домажирівської сільської Ради народних депутатів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження м.Львів, пл.Ринок, 1

Івано-Франківська територіальна громада, ЄДРПОУ 34106981, місцезнаходження смт.Івано-Франкове, пл.Ринок, 1.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2021.

Суддя П. С. Невойт