Рішення № 100341930, 06.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/5221/18

2/465/569/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу № 462/5221/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, 3особи Франківської ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що отримавши постанову державного виконавця від 23.10.17р.їй стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим №624 від 27.06.2017р. про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк`заборгованості за кредитним договором від 26.01.2011р.в сумі 27 767,58грн., з яких 3155,07грн.-заборгованість за тілом кредиту, 8419,96грн.-заборгованість по нарахованих відсотках, 12489,33грн.-пеня, фіксована частина штрафу в розмірі 500грн.,заборгованість по штрафах- 1203,22грн. Вважає, що вказаний напис не підлягає виконанню , так як вчинений з порушенням вимог закону. Зокрема, заборгованість по кредитному договору не є безспірною, виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку, визначеного ст.88 ЗУ`Про нотаріат»,відповідачем не надано нотаріусу Умови і Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг, банківські тарифи,які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, а саме- щодо встановлення розміру неустойки, не надано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості, надано копію анкети-заяви замість оригіналу кредитного договору. А також не надано достовірних даних щодо надіслання письмової вимоги про наявність боргу.

Протоколом автоматичного розподілу від 28.08.18р. справу передано для розгляду судді Франківського районного суду м.Львова Козюренко Р.С.

На підставі розпорядження №73/Р від 28.09.18р.та протоколу повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду судді Франківського районного суду м.Львова Гулієвій М.І., якою 15.11.18р.відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.12.2018р. Відповідачами не надано у встановлений судом строк відзиву.

27.12.2018р. відповідачем ПАТ`Приватбанк» подано пояснення на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначаючи про те, що згідно укладеного кредитного договору від 26.01.11р. ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.В анкеті-заяві особистим підписом підтвердила,що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування банківською карткою та Тарифами банку, що складають кредитний договір та які розміщені на офіційному сайті банку. На підставі чого позивачка отримала в користування 2 картки зі строком дії- до 11/16 та до 04/18, а також кредит у вигляді встановлення кредитного лдіміту на кредитну картку.У зв`язку з порушенням зобов`язань, Позивачка допустила заборгованість по кредиту в сумі 3155,07грн., заборгованість по відсотках в сумі 8419,96грн., 12489,33грн.-пеня та 1703,22грн.-штраф, а всього заборгованість складає 25767,58грн. У зв`язку з чим банк звернувся до нотаріуса .Виконавчий напис вчинено в межах строку позовної давності, з дотриманням всіх вимог Закону України`Про нотаріат» та Порядку вчинення нотіральних дій.Просить у задоволенні позову відмовити.

27.12.18р.позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог та просить повернути стягнене за виконавчим написом в сумі 27567,58грн.та 2910,7грн.виконавчого збору, оскільки, з неї стягнено вказану суму згідно постанови Франківського ВДВС м.Львова від 22.11.17р.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу від 15.05.19р. справу передано для розгляду судді Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О.

Протоколом повторного автоматичного розподілу від 25.09.19р. справу передано для розгляду судді Франківського районного суду м.Львова Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Мартьянової С.М. від 10.10.19р. справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

20.07.21р.закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 06.09.21р.

Сторони у судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Представники позивачки та відповідача ПАТ КБ`Приватбанк» надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Представник позивачки позовні вимоги підтримав. Представник відповідача позов не визнав.

Оскільки, в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою учасників судового провадження, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось, відповідно до ст.247 ЦПК України.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.01.2011р.між ПАТ КБ`Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н,шляхом підписання анкети- заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п. 2.1.1.6.1 Умов та правил надання банківських послуг ,на підставі ст.17 Закону України "Про споживче кредитування" Сторони узгодили, що в разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку, передбаченому п. 2.1.1.3.1. Договору, щонайменше на один календарний місяць, Банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов`язання за Договором, в тому числі щодо сплати пені, в повному обсязі. При цьому Банк у письмовій формі повідомляє Клієнта про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору , відповідач надіслав позивачці повідомлення без дати та номера про усунення порушень, у якому вказав, що станом на 06.06.2017р. нею не виконано умови кредитного договору,у банку виникло право вимоги на виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором та вимагав усунути порушення в 5-денний термін з дати відправлення вимоги , повернувши 25767,58грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3155,07грн., заборгованість по відсотках в сумі 8419,96грн., 12489,33грн.-пеня та 1203,22грн.-штраф.

Вказане повідомлення 18.07.17р. вручено за довіреністю, що вбачається з сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштового відправлення.

27.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за зверненням банку вчинено виконавчий напис ,згідно якого запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ`Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.01.11р.за період з 26.01.11р.по 06.06.2017р. в сумі 25767,58грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3155,07грн., заборгованість по відсотках в сумі 8419,96грн., 12489,33грн.-пеня та 1203,22грн.-штраф та 1800грн.за вчинення виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат».

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядком вчинення нотаріальних дій (підпункти 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ )визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 . При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису ,згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат». Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Виходячи з пунктами 92 та 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.До такого висновку дійшов ВС у постанові від 17.03.21 по справі №361/1488/19.

Однак, як встановлено судом , вимога банку до позивачки про повернення боргу 18.07.17р. вручена за довіреністю, що вбачається з сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштового відправлення, тоді як виконавчий напис вчинено 27.06.2017р. Отже, на момент вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було даних, які б підтверджували отримання позивачкою письмової вимоги банку.

Судом встановлено,що нотаріусу не було надано всіх необхідних документів згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме: оригінал нотаріально посвідченого договору , документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.06.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між Банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є ще однією підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підставні та підлягають до задоволення, оскільки, безспірність заборгованості боржника є обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису ,згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вимоги позивача про повернення стягнутих за виконавчим написом коштів в сумі 27567,58грн.та 2910,7грн.виконавчого збору ,що стверджено звітом про здійснені відрахування та виплати за постановою від 22.11.2017р. ВП№54948826 на погашення боргу перед ПАТ`Приватбанк», підставні та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за №6245 від 27.06.2017р. про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 в сумі 25 767,58грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк».

Повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 27 567,58грн.,стягнені за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрованим в реєстрі за №6245 від 27.06.2017р. та 2910,7грн. виконавчого збору, а всього 30 678 (тридцять тисяч шістсот сімдесят вісім )грн.28 коп.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідачі: ПАТ КБ »Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, м.Київ,вул.Грушевського,1д.

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,м.Київ,вул.Трьохсвятительська,11/25.

3 особа: Франківський ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ЄДРПОУ 35009269,м.Львів,вул.Конотопська,6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали виготовено 12.10.2021 року.

Суддя Мартьянова С.М.