Рішення № 100341683, 07.10.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3433/21

Провадження № 2/456/1104/2021

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2021 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

сторони по справі:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»;

вимоги позивачки – про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки;

розглянувши дану цивільну справу у залі судових засідань у приміщенні суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, буд. 89, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у суду матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 у строк, визначений статтею 233 КЗпП України, а саме 13.07.2021 року звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою (надійшла поштовим зв`язком 15.07.2021 року за вх. № 13468), в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача – КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі, ухваленого Стрийським міськрайонним судом Львівської області 19.04.2021 року у цивільній справі № 456/3028/20, за період з 20.04.2021 року по 16.05.2021 року, у розмірі 18 318 грн. 72 коп.. Також просить стягнути на свою користь з зазначеного відповідача грошову компенсацію за невикористані у липні 2020 року – травні 2021 року дні відпустки у кількості 31 календарний день, у розмірі 24 899 грн. 74 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення зазначених вимог майнового характеру у загальному розмірі 1 816 грн., позивач просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 01.03.2020 року працював у відповідача та наказом від 02.07.2020 року за № 82-вк був звільнений з роботи з посади завідувача Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу за пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці з 10.07.2020 року. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 19.04.2021 року у справі № 456/3028/20, провадження № 2/456/351/2021, позивача було поновлено на раніше займаній посаді з 11.07.2020 року із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та понесених ним судових витрат. Зазначене рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання, у зв`язку з чим відповідачем 19.04.2021 року було винесено наказ за № 42/1-вк, котрим позивача поновлено на раніше займаній посаді з 11.07.2020 року та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте із таким наказом позивача було ознайомлено лише 17.05.2021 року й тоді ж було внесено відповідний запис про поновлення на роботі в його трудову книжку. Таким чином, на переконання позивача, судове рішення про поновлення його на роботі було виконане відповідачем несвоєчасно, а його допуск до роботи було здійснено лише після ознайомлення із зазначеним наказом, тобто 17.05.2021 року. У цей-же день позивача наказом від 17.05.2021 року за № 52-вк було звільнений з роботи з посади завідувача Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу за пунктом 1 ст. 36 КЗпП України за власним бажанням з 17.05.2021 року. Однак при повторному звільненні позивачеві не було виплачено середню заробітну плату за затримку у період з 20.04.2021 року по 16.05.2021 року включно виконання вищевказаного судового рішення у розмірі 18 318 грн. 72 коп., а також грошову компенсацію за невикористані у липні 2020 року – травні 2021 року дні щорічної відпустки у кількості 31 календарний день (з урахуванням додаткових днів щорічної відпустки, передбачених для займаної позивачем посади Законом України «Про протидію захворюванню на туберкульоз») у розмірі 24 899 грн. 74 коп.. Не проведення відповідачем таких виплат позивач вважає незаконним, у зв`язку з чим, навівши відповідні розрахунки зазначених виплат, а також посилаючись на положення ст. 116 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 9, 24 Закону України «Про відпустки» та підзаконні нормативно-правові акти, котрі регулюють спірні правовідносини, просив його позов, з урахуванням також заяви про збільшення позовних вимог, задовольнити.

Відповідач в особі уповноваженого представника – адвоката Вербенка П.О. (довіреність від 11.01.2021 року, належно засвідчена копія мітиться у справі) у запропоновані судом строк та порядку подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки (надійшов до суду електронною поштою 19.08.2021 року за вх. № 16151), у котрому проти зазначеного позову у частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду заперечив повністю, а в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки заперечив щодо розрахунку позивачем суми такої компенсації, просив у позові щодо першої вимоги відмовити, а щодо другої вимоги – ухвалити рішення згідно із законом. Заперечення проти позову обґрунтовані вчасним виконання судового рішення, на підставі котрого позивача було поновлено на раніше займаній посаді та стягнено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідний наказ про це був виданий 19.04.2021 року, тобто у той же робочий день, коли таке рішення було ухвалене. Натомість позивач не з`явився на роботу ані 19.04.2021 року ані у наступні робочі дні, аж до 17.05.2021 року, коли власне й пред`явив свою трудову книжку для внесення до неї відповідних записів. Таким чином, відповідач переконаний, що рішення суду про поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано вчасно, а відповідач не перешкоджав позивачеві приступити до роботи. Відповідач зазначає, що позивач сам не мав наміру приступати до роботи та пред`являти свою трудову книжку, оскільки був та залишається працевлаштованим в іншому медичному закладі. Щодо невикористаних днів основної відпустки, то відповідач вважає, що розмір грошової компенсації за ці дні слід було розраховувати виходячи з місячного посадового окладу позивача у розмірі 11 141 грн. 90 коп. та кількості цих днів – 18, а не 31, так як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати і у вказаний період позивач не мав заробітку. Крім того, на позивача не поширюється дія Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», оскільки займана ним посада керівника (директора) не входить до відповідного переліку робіт, професій та посад, а тому він позбавлений гарантій на додаткові дні основної відпустки.

Позивач у запропоновані судом строки та порядку, а саме 20.09.2021 року подав суду відповідь на відзив КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на його позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки (надійшов до суду поштовим зв`язком 22.09.2021 року за вх. № 18286), у котрому позивач надалі наполягає на задоволенні своїх позовних вимог та, у спростування викладених відповідачем у відзиві заперечень проти позову, вказує про те, що судове рішення про поновлення на роботі вважається виконаним у разі видання роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі та виконання відповідного запису про це у трудовій книжці. Крім того, такий наказ повинен бути доведений до відома працівника під підпис, після чого працівник вправі приступити до виконання своїх посадових обов`язків. Позивач стверджує, що з наказом про поновлення його на роботі ознайомився лише 17.05.2021 року у приміщенні відповідача, коли також й було внесено відповідні записи у його трудові книжку, а тому твердження відповідача про своєчасність виконання судового рішення вважає необґрунтованим. Щодо кількості невикористаних ним днів щорічної відпустки, то загальна кількість таких у році у нього становила 36 днів й це слугувало виконанням однієї із гарантій, визначених Законом України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», про що добре відомо відповідачеві й положення котрого виконував відповідач до часу звільнення позивача, а тому, що саме змінилося з того часу, позивачеві незрозуміло.

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивач 29.07.2021 року через канцелярію суду подав клопотання за вх. № 14556 про усунення недоліків поданої ним до КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки, разом із доказом на підтвердження усунення таких недоліків у вигляді сплати судового збору.

Позивач 26.07.2021 року подав суду заву про збільшення своїх позовних вимог до КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки (надійшла до суду поштовим зв`язком 29.07.2021 року за вх. № 14545).

Відповідач в особі уповноваженого представника – адвоката Вербенка П.О. (довіреність від 11.01.2021 року, належно засвідчена копія мітиться у справі) подав клопотання про встановлення позивачеві процесуального строку на усунення недоліків поданої ним та прийнятої судом без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України позовної заяви, а саме для сплати судового збору за пред`явлені дві позовні вимоги майнового характеру (надійшло до суду разом із відзивом на позовну заяву електронною поштою 19.08.2021 року за вх. № 16151).

Відповідач в особі уповноваженого представника – адвоката Вербенка П.О. (довіреність від 11.01.2021 року, належно засвідчена копія мітиться у справі) подав клопотання про участь його уповноваженого представника у судовому засіданні у режимі відео конференції поза межами приміщення суду (надійшло до суду електронною поштою 22.09.2021 року за вх. № 18286).

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися невирішеними, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку, до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 16.07.2021 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано термін для виправлення її недоліків, котрі полягали у необхідності сплати позивачем судового збору за дві пред`явлені вимоги майнового характеру у загальному розмірі 1 816 грн., або ж подати суду докази на підтвердження звільнення його від сплати судового збору. Такий строк не міг перевищувати десяти днів д дня вручення примірника ухвали про залишення позовної зави без руху.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 29.07.2021 року вищевказану позовну заяву, після усунення її недоліків у запропоновані строк та порядку, а також з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у залі судових засідань приміщення суду, розміщеного по вул. Т.Шевченка, буд. 89, 07.10.2021 року о 14.00 год., без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 07.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про встановлення позивачеві процесуального строку для усунення недоліків поданої ним та прийнятої судом без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України позовної заяви, а також про участь уповноваженого представника відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами у порядку захисту своїх трудових прав, та причетність до порушення таких його прав КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 19.04.2021 року у цивільній справі № 456/3028/20, провадження № 2/456/351/2021, за позовом ОСОБА_1 до КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (копія міститься у справі , а. с. 19-22), позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» від 02.07.2020 року за № 82-вк в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу з 10.07.2020 року, виданого згідно пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на посаді директора Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу з 11.07.2020 року. Стягнуто з КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2020 року по 19.04.2021 року в сумі 223 259 грн. 40 коп.. Стягнуто з КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь держави 1 681 грн. 60 коп. судового збору. Стягнуто з КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.. Рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника ОСОБА_1 та стягнення з КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» заробітку за один місяць на користь ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

На негайне виконання вищевказаного судового рішення генеральним директором КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Л. М. Раком 19.04.2021 року винесено наказ за № 42/1-вк «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » (копія мітиться у справі, а. с. 8), котрим скасовано наказ від 02.07.2020 року за № 82-вк в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу з 10.07.2020 року, виданого згідно пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України узвязку із змінами в організації виробництва та праці. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на посаді директора Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу з 11.07.2020 року. Виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2020 року по 19.04.2021 року у сумі 223 259 грн. 40 коп.. Враховуючи відкриття Дрогобицького протитуберкульозного кабінету в складі амбулаторно-поліклінічного відділення Центру легеневого здоров`я, визначено робоче місце директора ОСОБА_1 в амбулаторно-поліклінічному відділенні Центру легеневого здоров`я. У зв`язку із закриттям структурного підрозділу Дрогобицього міжрайонного протитуберкульозного підрозділу, внаслідок чого було скорочено займану ОСОБА_1 посаду, попереджено ОСОБА_1 про його наступне вивільнення по закінченню двомісячного строку з дня такого попередження, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади для заміщення у межах його кваліфікаційно-освітнього рівня. У строк до 20.06.2021 року звернутись до профспілкового комітету Центру легеневого здоров`я з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .. Проведено інші передбачені законом дії при звільненні працівника.

Доказів про ознайомлення ОСОБА_1 із вищевказаним наказом, про що б містився його власноручний підпис, матеріали справи не містять. Натомість є доказ про повідомлення відповідачем позивача про поновлення його на роботі листом від 30.04.2021 року за вих. № 589 (копія мітиться у справі, а. с. 47), котрий було скеровано поштовим відправленням – цінним листом з описом вкладення до нього у вигляді зазначеного листа, наказу від 19.04.2021 року за № 42/1-вк «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та попередження про майбутнє звільнення з пропозицією вакантних посад (копія мітиться у справі, а. с. 46) та отримано позивачем 13.05.2021 року.

Отримавши зазначений цінний лист із його вкладенням, позивач 17.05.2021 року прибув до Центру легеневого здоров`я, де його було ознайомлено із наказом від 19.04.2021 року за № 42/1-вк «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », після чого внесено запис до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (копія міститься у справі, а. с. 9-18), а саме за номером 16, - про визнання недійсним запису про звільнення його з роботи та поновлення на попередній роботі.

Як вбачається з витягу з наказу, виданого генеральним директором КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Л.М. Раком 17.05.2021 року за № 52-вк (копія мітиться у справі, а. с. 6), позивача – директора Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу звільнено з роботи за власним бажанням на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України з 17.05.2021 року. При цьому, доказів нарахування відповідачем позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки матеріали справи також не містять.

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Згідно положень ст. 233, що міститься у главі XV КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частина 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

Чинний КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом котрої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У постанові від 17 червня 2020 року, винесеній у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18, Верховний Суд вказав, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, провадження № 61-29024св18, та від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, провадження № 61- 12857св18.

Крім того, в силу пункту 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки», котра визначає обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку , до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

У свою чергу, правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері протидії захворюванню на туберкульоз визначає Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», частиною 1 ст. 22 котрого встановлено, що працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв`язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Умови та розміри оплати праці працівників протитуберкульозних закладів визначаються Кабінетом Міністрів України. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у ч. 1 ст. 22 цього Закону, мають право на: щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів; щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування; пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Законом України «Про оплату праці» та Порядком обчислення обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100.

Як роз`яснюється в абзаці п`ять пункту шостого Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оскільки рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене 19.04.2021 року у цивільній справі № 456/3028/20, провадження № 2/456/351/2021, за позовом ОСОБА_1 до КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у частині поновлення позивача на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення останнього на роботі та одночасно фактичного його допуску до виконання попередніх обов`язків, а також обізнаності його під підпис про наявність наказу про поновлення на роботі й фактичного забезпечення йому доступу до роботи й можливості виконання своїх обов`язків, тобто з 17.05.2021 року, то при повторному звільненні позивача 17.05.2021 року із посади, на котру його було поновлено за вищевказаним судовим рішенням, останньому належала від відповідача виплата всіх сум у день такого звільнення, у тому числі й середній заробіток за затримку з 20.04.2021 року по 16.05.2021 року включно виконання судового рішення у частині поновлення позивача на роботі. Розмір такого середнього заробітку, згідно наданого позивачем розрахунку, здійсненого у відповідності до вимог Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, становить 18 318 грн. 72 коп..

Крім того, оскільки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), то робочий рік (період), за котрий позивачеві має надаватися щорічна основна відпустка, повинен брати відлік з дня поновлення на роботі (у даному випадку – з 11.07.2020 року) й триває до 17.05.2021 року. Кількість календарних днів такої щорічної відпустки, на переконання суду, становить 31 день, оскільки позивач, працюючи у протитуберкульозному закладі, який надає медичну допомогу хворим на туберкульоз, має право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів. При цьому, суд відхиляє як надумані твердження представника відповідача про непоширення на позивача гарантій, визначених Законом України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», оскільки такі на нього за час роботи у відповідача останнім застосовувались, що залишилося неспростоване відповідачем, а, окрім того, умови праці (на відміну від розмірів оплати праці) працівників протитуберкульозних закладів Кабінетом Міністрів України залишаються окремо невизначеними, хоча це прямо передбачено згаданим вище Законом. Таким чином, розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, згідно наданого позивачем розрахунку, становить 24 899 грн. 74 коп..

Обґрунтованих заперечень щодо поданих позивачем розрахунків середнього заробітку за затримку виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки відповідач суду не надав, а суд, перевіряючи правильність їх нарахування позивачем, не має підстав вважати такі розрахунки невірними.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 318 грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а також 24 899 грн. 74 коп. грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. При цьому, такі суми підлягають до стягнення без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов`язкових платежів, про що слід також зазначити у резолютивній частині даного рішення.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із двома вимогами майнового характеру, у загальному розмірі 1 816 грн. і підтверджуються квитанцією № 0.0.2206019212.1 від 21.07.2021 року (дублікат міститься у справі, а. с. 33), слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, та, з урахуванням позиції позивача з цього приводу, а також в силу задоволення його позовних вимог, слід покласти на відповідача.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 141, 191, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані дні відпустки, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути зКомунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 18 318 (вісімнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов`язкових платежів.

Стягнути зКомунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 24 899 (двадцять чоти тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 74 коп. грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов`язкових платежів.

Стягнути зКомунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» на користь ОСОБА_1 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. судових витрат по справі.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін по справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; зареєстроване та фактичне місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»; місцезнаходження юридичної особи: 79066, м. Львів, вул. Зелена, буд. 477; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 01998147.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 07 жовтня 2021 року.

Суддя В.Я. Микитин