Вирок № 100340845, 12.10.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/895/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І. при секретарі - Ройко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька матеріали кримінального провадження № 12021142220000028 від 19.04.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення прокурор Коваленко О.М.

захисту обвинувачений ОСОБА_1

за участю прокурора, обвинуваченого

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 17 квітня 2021 року, приблизно о 12:30 год. перебуваючи на парковці, де здійснюється посадка-висадка працівників ТзОВ «Амбієнте Ферніче Україна», що знаходиться у с. Колоденці, Львівського району Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою наживи, реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав іменну платіжну банківську картку АТ «Кредобанк» № НОМЕР_1 , держателем якої є ОСОБА_2 , і яка, за функціональним призначенням, як засіб доступу до банківських рахунків, є різновидом офіційного документу (що випливає із Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992, Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001, "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000, з метою подальшого незаконного використання такої карти шляхом зняття грошових коштів, належних потерпілому ОСОБА_2 тим самим незаконно заволодів нею.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів з корисливих мотивів.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 17 квітня 2021 року, приблизно о 16:40 год. маючи банківську картку АТ «Кредобанк» № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та на викрадення грошових коштів шляхом розрахунку за товар, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику, та бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, приїхав у с. Желдець, Львівського району Львівської області, де в магазині «Млин», що розташований по вул. Вишнева, 1, Львівського району Львівської області за допомогою використання банківської АТ «Кредобанк» № НОМЕР_1 , яка є засобом доступу до банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , знаючи, що до вказаної банківської картки не потрібно введення окремого пін-коду, здійснив чотири транзакції придбавши продукти харчування на загальну суму 2211,90 грн.

Продовжуючи свій протиправний умисел на викрадення грошових коштів шляхом розрахунку за товар близько 09.00 год. 18.04.2021 ОСОБА_1 також у вказаному магазині, де здійснив ще десять транзакцій, придбавши продукти харчування на загальну суму 3 943,93 грн., шляхом здійснення транзакцій по банківській карті потерпілого ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 своїми протиправними, умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 6155,83 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_2 відшкодована повністю.

Цивільний позов не заявлений.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати, повністю відшкодував потерпілому шкоду. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст. 349 КПК України йому зрозумілий. Кається у вчиненому та просить суворо не карати, готовий понести за вчинене покарання.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_2 подав письмову заяву від 28.09.2021 року про розгляд справи у її відсутності. Вказав про те, що обвинувачений повністю відшкодував завдану йому шкоду та просив суд суворо не карати обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці). Його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 185 КК України.

Крім того, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів. Його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 357 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, вчинений злочин за ч. 1 ст. 185 КК України класифікується як нетяжкий злочин, вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України класифікується як проступок; дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, одружений, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття, відшкодування завданої шкоди; обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи, що злочин вчинений ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України за ст. 185 ч. 1 КК України є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України за ст. 357 ч.1 КК України є кримінальний проступок, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаних кримінальних правопорушень, спосіб вчинення, мету та мотив вказаного діяння, а також те, що обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненні кримінальних правопорушень, тому обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі, та за ч. 1 ст.185 КК України - у виді обмеження волі. Водночас дані, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_1 , в сукупності із встановленими пом`якшуючими відповідальність обставинами дають підстави суду визначити покарання, яке передбачене санкціями ч. 1 ст. 357 КК України та ч.1 ст.185 КК України із врахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_1 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, сприяння ним проведенню досудового розслідування, готовність відповідати за скоєне, позитивна характеристика, думка прокурора про доцільність застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Разом з тим, на ОСОБА_1 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 ( один) рік;

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя Костюк У.І.