Ухвала суду № 100339782, 14.10.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.10.2021

Справа № 937/7210/21

Провадження № 1-кс/937/2767/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

«14» жовтня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Колодіної Л.В.,

секретаря судового засідання – Арифової Л.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Семеновського Д.А. (в дистанційному режимі за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EASYCON),

старшого слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, підполковник ДБР – Медведєва К.І.,

захисника підозрюваного – адвоката Кравченко Я.І. (в дистанційному режимі за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EASYCON),

підозрюваного – ОСОБА_1 (в дистанційному режимі за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EASYCON),

розглянувши клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Медведєва К.І., погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Семеновським Д.А., в кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 20 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Медведєва К.І., погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Семеновським Д.А., в кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 20 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого . 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 20.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Процесуальне керівництво у даному провадженні доручено групі прокурорів відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України № 668 о/с від 12.07.2018 лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Наказом начальника Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України № 463 о/с від 31.05.2021 лейтенанту поліції інспектору взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання старший лейтенант поліції.

Завдання, обов`язки, повноваження та відповідальність інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 передбачені посадовою інструкцією інспектора взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.07.2018 № 3202, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 01.11.2018.

Відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» вказаної посадової інструкції у своїй діяльності інспектор взводу роти ТОР (Тактико-оперативне реагування) керується Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», та іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням Департаменту та Управління, наказами Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, цією Інструкцією, іншими наказами, розпорядженнями та дорученнями керівництва, які регулюють його діяльність, встановлюють права та обов`язки тощо.

Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 під час виконання своїх завдань забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяють їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» від 23.12.1993 ОСОБА_1 , займаючи на час вчинення кримінального правопорушення означену посаду в правоохоронній системі, був представником влади – службовою особою правоохоронного органу, що мав владні повноваження та виконував службові обов`язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_1 на момент вчинення кримінального правопорушення здійснював функції представника влади та, відповідно до примітки ч. 1 ст. 364 КК України, був службовою особою органу Національної поліції України.

ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно групою осіб вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.

Так, у відповідності до розстановки сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП НП України 14.10.2020, з 07:30 14.10.2020 у місті Запоріжжя, на службовому автомобілі «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_1 у складі наряду «Драгун Т-6» несли службу інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2 , інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 та інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до розстановки сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП НП України 14.10.2020, з 07:30 14.10.2020 у місті Запоріжжя, на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 у складі наряду «Драгун Т-5» несли службу інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 та поліцейський взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП ОСОБА_5 .

14.10.2020 приблизно о 17 год. 00 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків, під час здійснення патрулювання на службовому автомобілі «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_3 від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, помітили на відкритій ділянці місцевості громадянина ОСОБА_6 та громадянку ОСОБА_7 .

Далі, наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з метою з`ясування причини перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вищевказаній ділянці місцевості, зупинили службовий автомобіль «Skoda Rapid» вздовж проїжджої частини по вул. Верхній неподалік від буд. 25 в м. Запоріжжі та підійшли до вищевказаних громадян.

Після чого, ОСОБА_1 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомивши ОСОБА_6 про причини застосування до нього превентивного заходу, а також не роз`яснивши нормативно-правові акти, на підставі яких застосовується превентивний захід, здійснив поверхневу перевірку ОСОБА_6 , під час якої наказав останньому зняти взуття, шкарпетки та спустити штани. Під час проведення поверхневої перевірки у ОСОБА_6 речей, обіг яких заборонено чи обмежено, або речей, які становлять загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, виявлено не було.

14.10.2020 приблизно о 17 год. 24 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, на місце події за адресою: вул. Верхня, неподалік від будинку № 25 в м. Запоріжжі у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, прибув наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т-5» у складі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

В цей час у інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 , якому був раніше знайомий ОСОБА_6 , та у інспектора взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 виник спільний злочинний умисел, направлений на перевищення влади та службових повноважень із використанням фізичного насильства та болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_6 дій, тобто на спільне умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень.

Після чого, 14.10.2020 приблизно о 17 год. 30 хв., більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_6 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар долонею правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_6 , тим самим спричинивши фізичний біль останньому.

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_6 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 не вчиняє жодних правопорушень та не чинить йому опору, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно наніс ОСОБА_6 своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, схопив своєю правою рукою праву руку ОСОБА_6 та, силоміць утримуючи та контролюючи руку потерпілого, наніс рукою ОСОБА_6 близько 10 ударів в район обличчя останнього, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_6 , який, усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є працівниками поліції, був позбавлений фактичної можливості захищатися від неправомірних дій останніх.

Після чого, ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_1 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку № 25 по вул. Верхній в м. Запоріжжі, грубо порушуючи вимоги ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_6 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар коліном ноги, якої самої під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в район колінного суглобу лівої ноги ОСОБА_6 , тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_6 .

Продовжуючи спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_1 умисно двома пальцями своєї правої руки почав викручувати ніс потерпілому ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

Після чого, ОСОБА_1 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, продовжуючи свої протиправні дії, наніс близько п`яти ударів долонею своєї правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи спільні протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почав своїми руками одночасно викручувати ліво та праве вухо потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив фізичний біль потерпілому.

Продовжуючи свої спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_4 умисно схопив своєю правою рукою вказівний палець правої руки ОСОБА_6 та почав викручувати його в сторону, в цей час ОСОБА_1 своїми руками тримав ОСОБА_6 за плечі, щоб останній не вирвався, тим самим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спричинили фізичний біль ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_6 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно почав натискати долонею своєї правої руки в район лівого ока ОСОБА_6 , тримаючи останнього лівою рукою біля себе, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_6 .

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, двома руками схопив праву руку ОСОБА_6 та почав викручувати та заводити її за спину потерпілого, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_1 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_6 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», наніс своєю правою ногою удар в район гомілки лівої ноги ОСОБА_6 , тим самим підбивши останньому ноги, від чого ОСОБА_6 втратив рівновагу, та лівим ліктьовим суглобом вдарився о бетонний блок, який знаходився позаду ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільно з ОСОБА_4 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наближившись впритул до ОСОБА_6 , умисно наніс своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу ОСОБА_6 та один удар долонею своєї правої руки в район лівого ока потерпілого ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

В результаті вищезазначених спільних умисних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, у вигляді садна на нижньому повіці лівого ока; садна на спинці носа; садна в ділянці завитка лівої вушної раковини; садна в лівій завушній ділянці; садна в ділянці противозавитка правої вушної раковини; синця в ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, внаслідок умисних, протиправних дій працівників правоохоронного органу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення гарантованих ст.ст. 28, 29 Конституції України прав ОСОБА_6 на повагу до його гідності, свободи та особистої недоторканості, а також охоронюваних законом державних інтересів у виді підриву авторитету та престижу органів державної влади в особі органів Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене групою осіб.

12.10.2021 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 15.10.2021; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 ; висновком службового розслідування встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками роти ТОР УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції від 13.11.2020; протоколом огляду предмета від 05.11.2020 (звукозапис повідомлень на спеціальну лінію «102»); протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 ; протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 ; висновком судово-медичного експерта від 23.11.2020; довідкою про результати опитування потерпілого ОСОБА_6 з використанням поліграфа; довідкою про результати опитування свідка ОСОБА_7 з використанням поліграфа; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_1 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки кримінальне правопорушення яке інкримінується ОСОБА_1 є тяжким, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 8-ми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за вказаний злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, ОСОБА_1 , може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

З урахуванням зазначеної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що ризик переховування останнім від органів досудового розслідування та/або суду є досить високим.

Незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_1 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних потерпілого, який надав органу досудового розслідування викривальні показання стосовно ОСОБА_1 , а також свідків у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній, матиме можливість безперешкодно впливати на учасників процесу у тому числі свідків шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показань.

Крім того, необхідно враховувати, що ОСОБА_1 підозрюється у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Тим більше, що потерпілий та свідок прямо вказують на підозрюваного, як на особу, яка причетна до кримінального правопорушення.

Наявність у ОСОБА_1 сталих зв`язків у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку обрання запобіжного заходу більш м`якого ніж домашній арешт, призведе до забезпечення, в тому числі ОСОБА_1 можливого надання останнім порад та вказівок іншим особам, які можуть бути причетні до вчинення вказаного тяжкого злочину, та підлягати допиту в якості свідків.

Таким чином у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_1 , маючи широкі зв`язки у правоохоронних органах, який з 2016 року працює в органах Національної поліції, може використовувати їх з метою впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 може впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати зі слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням наданого службового становища, всупереч інтересам служби та прав громадян, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу, або обрання більш м`якого ніж домашній арешт, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень стосовно свідків, потерпілого, спеціалістів та експертів з метою впливу на них.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне: зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України; підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяють застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід ніж домашній арешт, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Зазначені обставини, на підставі яких зроблено висновок про необхідність застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших доказах, зібраних у ході досудового розслідування.

Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та звернення до суду з обвинувальним актом у найкоротший строк, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема своєчасної явки за викликом до слідчого, прокурора і суду, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому кримінальному провадженні, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 діб.

Слідчий та прокурор підтримали клопотання та просили суд його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник підозрюваного – адвокат Кравченко Я.І. підтримала думку свого підзахисного та просила відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів. Крім того, відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухав думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що дане клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, підтверджується дослідженим у сукупності в судовому засіданні доказами, а саме: заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 15.10.2021; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 ; висновком службового розслідування встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками роти ТОР УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції від 13.11.2020; протоколом огляду предмета від 05.11.2020 (звукозапис повідомлень на спеціальну лінію «102»); протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 ; протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 ; висновком судово-медичного експерта від 23.11.2020; довідкою про результати опитування потерпілого ОСОБА_6 з використанням поліграфа; довідкою про результати опитування свідка ОСОБА_7 з використанням поліграфа; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Тобто, громадянин ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України КПК України, слідчий зазначає, що ОСОБА_1 може: полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також вчинити інші злочини.

Суд не може погодитися із зазначеними вище обставинами, оскільки під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Відповідно до частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, суд вважає недоведеним наявність передбачених частиною 1 статті 177 КПК України ризиків, зокрема, дані про те, що ОСОБА_1 має намір переховуватися від суду. В матеріалах клопотання докази відсутні і протягом розгляду клопотання такі докази суду надані не були.

Окрім того, слідчим не доведена неможливість запобігти настанню ризику, передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України більш м`яким запобіжним заходом таким як домашній арешт протягом певного періоду доби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що надасть змогу запобігти ризиків передбачених статтею 177 КПК України, не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрацію, не має наміру переховуватися від слідства та суду. Усі вищезазначені обставини свідчать про міцність соціальних зв`язків. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_1 буде порушувати покладені на нього обов`язки.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України, а вважає необхідним застосувати домашній арешт в нічній час доби.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначалось вище, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Слідчий та прокурор не довели наявність обставин, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України, але надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, а тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, але у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України є підстави застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме – домашній арешт у певний період доби.

Крім того, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту позбавить права підозрюваного на працю та можливість матеріального забезпечення своєї родини.

Таким чином, у зв`язку з тим, що у клопотанні не обґрунтована неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, суд вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі, та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення.

З метою підвищеного контролю за підозрюваним слід покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;

- заборонити спілкування зі свідками, потерпілими, експертом у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194-196, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Медведєва К.І., погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Семеновським Д.А., в кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 20 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком на 2 місяці, без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;

- заборонити спілкування зі свідками, потерпілими, експертом у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого – відмовити.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 14 грудня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу для виконання направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29).

ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Про взяття на облік особи негайно повідомити Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Медведєва Костянтина Ігоровича.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному та надіслати для контролю за виконанням прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Семеновському Денисові Анатолійовичу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, шляхом подачі на неї апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в спрощеному порядку, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: Л.В. Колодіна