Рішення № 100339477, 11.10.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/1641/21

2/311/731/2021

11.10.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А.О. звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», у якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі 7 446,00 грн. В обґрунтування вимог зазначила, що 23 червня 2018 року, приблизно 00 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині вул. Миру в с. Балки, Василівського району, Запорізької області, з боку м. Енергодара в напрямку м. Дніпрорудного, скоїв наїзд на двох пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які рухалися по проїзній частині в попутному з автомобілем напрямку. В результаті даної ДТП, пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинули на місці пригоди.

Позивач є чоловіком загиблої ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , а тому у зв`язку з її смертю позивачу спричинена значна та непоправна шкода.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована відповідно за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ 3247337.

23.06.2018 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201808000000184.

15.03.2020 року ОСОБА_2 вироком Василівського районного суду Запорізької області (справа №311/2685/18) було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України та ч.1 ст.135 КК України. Запорізьким апеляційним судом вирок Василівського районного суду Запорізької області залишено без змін. Касаційна скарга у зазначеній справі не подавалась.

Відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" представниками за довіреністю 08.04.2019 року було надано ПрАТ "СК "Оранта-Січ" повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами.

05.11.2020 року заявою про долучення документів на виплату страхового

відшкодування було додано витяг з СДРСР вироку Василівського районного суду Запорізької області по справі №311/2685/18.

17.12.2020 року заявою про долучення документів на виплату страхового відшкодування було додано завірені Васильківським районним судом Запорізької області копію вироку від 13.05.2020 року та ухвали від 27.07.2020 року по справі №311/2685/18.

22.12.2020 року заявою про долучення реквізитів на виплату страхового відшкодування було додано нові реквізити на виплату страхового відшкодування.

Листом №2484 від 11 грудня 2020 року відповідач повідомив представника позивача про те, що заяви з доданими до неї документами отримав та прийняв рішення про виплату частини страхового відшкодування від заподіяної шкоди.

Листом №586 від 23 березня 2021 року відповідач повідомив представника позивача про те, що іншу частину суми відмовляється виплачувати посилаючись на те, що страхове відшкодування Позивачеві має розраховуватись відповідно до п.36.3 ст.36 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два з огляду на те, що судом встановлено, що пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, із-за своєї необережності та необачності рухались в нічний час по проїзній частині дороги, не виконуючи в повному обсязі вимоги п. 4.1, 4.2 Правил дорожнього руху, що є їх трубою необережністю.

Відмову ПрАТ «СК «Оранта-Січ» у виплаті 50% страхового відшкодування позивач вважає неправомірною та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Пунктом 27.3. Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страховоговідшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлогостановить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленихзаконодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівнимичастинами.

Станом на момент ДТП до складу сім`ї загиблої ОСОБА_4 входили: чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На день настання страхового випадку, ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 44676,00 грн. (3723 х 12 = 44 676), що виплачується рівними частинами між чоловіком та синами загиблої. Частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, дорівнює 14892,00 грн. (44676 / 3 = 14 892).

Отже, позивачу належить страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 14 892,00 грн.. Відповідач добровільно здійснив виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 7446,00 грн. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснити доплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 7446,00 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07 травня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14 червня 2021 року представником відповідача ПрАТ «СК «Оранта січ» - адвокатом Ткаченко С.П. до суду надіслано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що 23 червня 2018 року приблизно о 00 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався в темний час доби по проїзній частині вул. Миру, у с. Балки Василівського району Запорізької області з боку м. Енергодар в напрямку м. Дніпрорудне зі швидкістю понад 50 км/год. У цей же час по проїзній частині вул. Миру у вказаному

вище населеному пункті у попутному з автомобілем «ВАЗ 211540» напрямку попереду нього рухались пішоходи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час руху в районі будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 у зв`язку зі зниженням уваги і реакції та порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на проїзній частині та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на них, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив і скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пп. 2.9 а), 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули на місці події.

Крім того, судом встановлено, що пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, із-за своєї необережності та необачності рухались в нічний час по проїзній частині дороги по вул. Миру в с. Балки, яка освітлювались ліхтарями, у попутному напрямку автомобіля ВАЗ 21115 під керуванням ОСОБА_2 , вдвох несли велику сумку з речами, не виконуючи в повному обсязі вимоги п.4.1, 4.2 Правил дорожнього руху, що є їх грубою необережністю та відповідно до ст.1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджені вироком Василівського районного суду Запорізької області від 13.05.2020 року у справі №311/2685/18.

Станом на дату вчинення ДТП автомобіль «ВАЗ 211540», днз НОМЕР_3 , володільцем якого був ОСОБА_2 , був застрахований у ПрАТ «СК «Оранта-Січ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/3247337 від 30.05.2018 р.

08 квітня 2019 року до ПрАТ «СК «Оранта- Січ» звернувся ОСОБА_7 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування та додано підтверджуючі документи. Постраждалий ОСОБА_1 особисто до Страховика не звертався. Також позивачем було надано ряд документів для прийняття рішення про здійснення страхової виплати.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви про виплату страхового відшкодування та доданих документів ПрАТ «СК «Оранта-Січ» здійснило виплату позивачу у розмірі 7 446,00 грн., що становить 50 % від заявленої позивачем суми.

Згідно п.36.3 ст.36 Закону №1961-IV, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Законодавець не визначає особу як фізичну чи юридичну особу, застраховану особу або ні, тому вважаємо, що в контексті даної норми закону це є будь-яка особа яка є учасником ДТП.

З матеріалів кримінальної справи №311/2685/18 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.2.9, 12.3., 12.4., 12.9 б Правил дорожнього руху України. Разом із цим, вироком суду встановлено що потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння не виконали у повному обсязі вимоги п. 4.1., п. 4.2. ПДР України, що є грубою необережністю та відповідно до ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, відповідальними за заподіяння шкоди є як ОСОБА_2 та і

потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році становив 3723, 00 грн., то відповідно максимальний розмір виплати за вищевказаною нормою становить 44 676, 00 грн. (3723 грн. х 12 = 44676,00 грн.) Частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування дорівнює 14 892, 00 (44676 /3 = 14 892 грн.)

Разом із цим, враховуючи вимоги пункту 36.3 ст.36 Закону №1961-ІУ, сплаті позивачу підлягає лише 7446,00 грн., що становить 50% від заявленої суми страхового відшкодування.

Таким чином, оскільки у даному випадку відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, рішення страховика про виплату саме половини розміру заподіяної позивачу шкоди є вірними, а відповідно позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Ієговська А.О. у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ» у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки не повідомив.

З`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23 червня 2018 року приблизно о 00 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався в темний час доби по проїзній частині вул. Миру, у с. Балки Василівського району Запорізької області з боку м. Енергодар в напрямку м. Дніпрорудне зі швидкістю понад 50 км/год. У цей же час по проїзній частині вул. Миру у вказаному вище населеному пункті у попутному з автомобілем «ВАЗ 211540» напрямку попереду нього рухались пішоходи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час руху в районі будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 у зв`язку зі зниженням уваги і реакції та порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на проїзній частині та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на них, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив і скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пп. 2.9 а), 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули на місці події.

23.06.2018 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201808000000184.

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 15.03.2020 року (справа №311/2685/18, провадження №1-кп/311/34/2020), залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2020 року,

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286, ч.1 ст.135 КК України. В касаційному порядку вирок суду не оскаржений.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ «СК «Оранта-Січ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №3247337 від 30.05.2018 р. Страхова сума за полісом становить 200 000, 00 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, а також 100 000, 00 грн. за шкоду заподіяну майну.

Відповідно до вимог ст.33, ст.35 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" представниками позивача ОСОБА_1 за довіреністю 08.04.2019 року було надано ПрАТ "СК "Оранта-Січ" повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами.

17.12.2020 року заявою про долучення документів на виплату страхового відшкодування було додано завірені Васильківським районним судом Запорізької області копію вироку від 13.05.2020 року та ухвали від 27.07.2020 року по справі №311/2685/18.

Листом №2484 від 11 грудня 2020 року відповідач повідомив представника позивача про те, що заяви з доданими до неї документами отримав та прийняв рішення про виплату частини страхового відшкодування від заподіяної шкоди.

Листом №586 від 23 березня 2021 року відповідач повідомив представника позивача про те, що іншу частину суми відмовляється виплачувати посилаючись на те, що страхове відшкодування Позивачеві має розраховуватись відповідно до п.36.3 ст.36 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два з огляду на те, що судом встановлено, що пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, із-за своєї необережності та необачності рухались в нічний час по проїзній частині дороги, не виконуючи в повному обсязі вимоги п. 4.1, 4.2 Правил дорожнього руху, що є їх трубою необережністю.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст.7 Закону України «Про страхування». Одним із видів страхового відшкодування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини по цьому виду страхування врегульовані, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону №1961-ІV).

Відповідно до ст.5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-

правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону №1961-ІV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону №1961-ІV).

Згідно з пунктами 27.3 статті 27 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 ст.36 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону №1961-ІV.

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Станом на момент ДТП до складу сім`ї загиблої ОСОБА_4 входили: чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році становив 3723,00 грн., то відповідно максимальний розмір виплати за пунктом 27.3 статті 27 Закону №1961-ІV становить 44 676, 00 грн. (3723 грн. х 12 = 44 676,00 грн.) Частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування дорівнює 14 892,00 грн. (44676 /3 = 14 892 грн.)

Разом із цим, посилаючись на пункт 36.3 ст.36 Закону №1961-ІУ, ПрАТ «СК «Оранта-Січ» сплатило позивачу 50% від заявленої суми страхового відшкодування в розмірі 7446,00 грн.

Проте, зазначена норма Закону в даному випадку не підлягає застосуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої ч.2 ст.1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст.1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Зазначені правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц (провадження №61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц (провадження №61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц (провадження №61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження №61-33216св18).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Настання страхового випадку слугує в силу ст. 979 ЦК України підставою для виплати страхувальникові чи іншій, визначеній у договорі страхування особі, страховиком страхової виплати.

Вищезазначена ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу визнана ПрАТ «СК «Оранта-Січ» страховим випадком, тобто відповідач визнав подію, як таку, за яку наступає цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому відповідальність володільця джерела

підвищеної небезпеки не виключається.

Законом гарантовано потерпілому виплату відповідного розміру відшкодування за шкоду, заподіяну його здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, який він має право отримати від страховика забезпеченого транспортного засобу, незалежно від вини потерпілого, якщо не встановлено, що шкода завдана внаслідок його умислу або непереборної сили, чого за обставин цієї справи не встановлено.

Посилання відповідача при прийнятті рішення на норму п.36.1 ст.36 Закону №1961-ІУ підлягають застосуванню, якщо йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Положення п.36.3 ст.36 Закону №1961-ІУ стосується заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними сукупними діями за участю декількох транспортних засобів (наприклад: внаслідок зіткнення декількох транспортних засобів, наїзду на пішохода декількома транспортними засобами), а заподіяна шкода не може розподілятись між водієм транспортного засобу (в даному випадку - страховиком) та пішоходом, який загинув внаслідок наїзду на нього транспортного засобу.

У даній статті йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Крім того, відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону №1961-ІУ, керуючись нормами Закону страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). При цьому Законом не передбачена можливість прийняття рішення страховиком про зменшення розміру страхового відшкодування із врахуванням дій потерпілого, який помер внаслідок ДТП за участю транспортного засобу.

Оскільки відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована у відповідача, а тому на останнього (страховика) покладається обов`язок відшкодувати позивачам як чоловіку потерпілої завдану шкоду. При цьому відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а тому він має відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен нести відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини особи, яка керувала таким джерелом, в даному випадку моральної шкоди в повному обсязі.

Не підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення п. 36.3 ст.36 Закону №1961-ІУ, відповідно до яких у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, оскільки шкода пов`язана зі смертю потерпілого відшкодовується в незалежності від його вини.

Положення п. 36.3 ст. 36 Закону стосується випадку передбаченому у ч.2 ст.1188 ЦК України, в якій зазначено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Тобто, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки (наприклад - пішоходу у разі зіткнення двох автомобілів).

Однак у даній ситуації, смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля. Оскільки законодавством передбачено відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого незалежно від його вини, вона, на думку суду, повинна відшкодовуватися у повному обсязі.

Отже, відповідач неправомірно здійснив ділення страхової виплати належної позивачу на половину, а тому є всі підстави для стягнення з нього недоплаченої страхової виплати.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі 7 446,00 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі 7 446,00 (сім тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, ЄДРПОУ 02307292) в дохід держави судовий збір в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова