Ухвала суду № 100339381, 29.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/643/18

Провадження № 1-кп/307/90/20

У Х В А Л А

29 вересня 2021 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Юсип В.І., з участю прокурора Варга І.В.., захисника Марич І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Марич І.Ю. про призначення повторної авто-технічної експертизи у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Марич І.Ю. в судовому засіданні заявив клопотання про призначення повторної авто-технічної експертизи. В клопотанні зазначив, що за клопотанням сторони захисту судом було доручено органу досудового розслідування провести на місці дорожньо-транспортної пригоди слідчий експеримент за участі обвинуваченого ОСОБА_1 , пішохода-статиста, у ході якого визначити відстань, траєкторію руху пішохода з шифером в руках ( темп руху: швидкий, середній, повільний), а також відстань, від якої водій ОСОБА_1 міг побачити початок руху потерпілої Чонка через його смугу руху, з правої обочини у бік власного будинку і зобов`язати зазначений орган матеріали слідчого експерименту надати суду для вирішення клопотання про проведення додаткової авто-технічної експертизи. Судово-медичний експерт, допитаний у судовому засіданні зазначив, що потерпіла отримала удар автомобілем у верхню 1/3 внутрішню частину правого стегна, тобто ймовірніше за все вона розташувалась лівим боком тіла у напрямку до автомобіля і в момент наїзду скоріше за все перебувала у русі, піднявши ліву ногу, оскільки ліва нога не має ушкоджень, тобто удар автомобіля прийшов саме ззаду у лівий (внутрішній) бік правого стегна. Про те, слідчий поліції, якому було доручено провести слідчий експеримент, провів слідчий експеримент з статистом, якого змусив йти ймовірними траєкторіями руху від обочини до центру дороги задом вперед, при цьому категорично відкинув тезу захисту про те, що пішоходам властиво ходити через дорогу задом, мотивувавши тим, що на його думку потерпіла у момент наїзду знаходилась спиною до автомобіля і тому вона повинна ходити на слідчому експерименті лише задом вперед і нести в руках шифер. Саме це призвело до того, що замість звичного руху статиста-пішохода у протоколі слідчого експерименту зафіксовано незвичний (обятжливий) рух статиста-пішохода, що суттєво вплинуло на темп ходи статиста та найголовніше на час такої ходи, а відтак експериментальне визначення часу руху пішохода спотворене. Слідчим експериментом встановлено час руху пішохода за косими траєкторіями довжиною 4,5 м (від лівої обочини до місця наїзду) та 5 метрів (від правої обочини до місця наїзду, на схемі зазначено місце наїзду на пішохода (умовне позначення №1), розташована на відстані 1,6 м від правої обочини. Під час проведення додаткової експертизи експерт зазначив, що слідством не встановлено точної траєкторії пішохода відносно меж проїжджої частини, тому запропоновано декілька варіантів. Відстань в 1,5 метра, яку пішохід пройшов від краю проїжджої частини, експерт вважає технічно необгрунтованою, оскільки ширина автомобіля складає 1,68 м, відстань від краю до правого колеса на місці дорожньо-транспортної пригоди складала 2,1 м, пошкодження автомобіля в результаті контактування мали місце в районі номерного знака. Тому експерт використав формулу для визначення максимальної віддалі, на який міг знаходитись автомобіль до місця наїзду в момент виникнення небезпеки, в якій використав швидкість руху автомобіля, розраховану по слідам гальмування (діапазон від 31,5 км/год до 39,6 кв/год) та час існування небезпеки (з моменту виходу пішохода на проїжджу частину до наїзду діапазон 3,4-6,5 сек., за наслідками якої отримав діапазон відстані від 29,7 м до 71,5 метра, припустивши, що водій міг знаходитись в цьому діапазоні відстаней в момент виникнення небезпеки. У дослідженні питання 2 додаткової експертизи експерт зазначив, що величина зупиночного шляху автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , в даних дорожніх умовах становить величину в межах 22,7-26,7 км/год, хоча така величина вимірюється в метрах, а не в км/год. За якою формулою було визначено такий діапазон, чому не сталу величину експерт у висновку не відобразив, про те у подальшому діапазон відстані, на якій міг знаходитись водій з діапазоном величин зупиночного шляху автомобіля, дійшов висновку, що у всіх варіантах розвитку подій, що встановлені згідно слідчого експерименту водій ОСОБА_1 буде винним, бо мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. Твердження експерта про відсутність нормативних (табличних) даних про темп руху пішохода з шифером не відповідає дійсності, такі дані є і значаться в таблиці як рух пішохода з громіздкими речами, в той час є і в стані сп`яніння. Взяті експертом із протоколу слідчої дії дані про рух пішохода задом, були ним усередині дані та визначено час існування небезпеки (3,4-6,5 сек), про те такі дані слідчого експерименту спотворили фактичні обставини та ускладнили саму формулу вирахування і вплинули на всі розрахунки у бік штучного збільшення розрахункового часу на застосування гальмування, визначення відстані, на якій водій був у момент виникнення небезпеки. Відкидаючи як технічно необгрунтоване місце наїзду, вказане слідчим в схемі слідчого експерименту на відстань в 1,5 метра від правої обочини, взявши до уваги експериментальні траєкторії руху пішохода за наслідками слідчого експерименту, експерт разом з тим не піддав сумніву, що при слідчому експерименті пішохід ходив по заданим траєкторіям задом вперед. Відомостей про таке перетинання дороги покійною Чонка у справі не має і таке припущення виникло у слідчого під час проведення слідчого експерименту. При цьому, слідчий не визначив, чому потерпіла ходила задом по вулиці, не зазначив умови видимості, наявність зустрічного транспортного засобу, що проїхав перед наїздом на пішохода. Побічно визначив тип удару – фронтальний (ззаду пішохода), однак при цьому напрямок руху пішохода визначив як косий, тобто такий, що створює косий попутний наїзд на пішохода. Припущення слідчого про наїзд на пішохода ззаду спростував судово-медичний експерт, яка в суді пояснила, що потерпіла під час наїзду на неї автомобіля знаходилась у вертикальному положенні, ймовірніше за все лівим боком до автомобіля, отримала удар у внутрішню задню частину правої стегнової кістки у верхній частині (на висоті 70 см), що відповідає висоті передньої частини капоту. Тобто, ймовірна траєкторія руху потерпілої могла бути незначна коса попутна. Крім зазначеного порушення у висновку містяться і інші суперечності: при визначенні зупинного шляху експерт взяв до розрахунків стале уповільнення руху автомобіля -5,9 м/с (3,9 м/с) замість максимального 4,9 м/с; неможливість визначення експертом середньої швидкості руху автомобіля до моменту гальмування та до моменту наїзду на пішохода через сповільнення; відсутній порівняльний аналіз траєкторії руху автомобіля та пішохода за час існування небезпеки: якщо час існування небезпеки існував 3 секунди до моменту наїзду, то нескладно вирахувати місцезнаходження як пішохода так і автомобіля у зворотному напрямку, виходячи із її швидкості руху до моменту зіткнення. Різний час існування небезпеки дасть різні відстані, різні швидкості руху учасників. Тому для експерта важливим є належне дослідження обставин та чітке визначення сталих величин ( а не альтернативні величини від… і до…, широкий діапазон результатів експертизи і унеможливлюють встановлення об`єктивної істини, а об`єктивна істина не може мати широкого діапазону); швидкість автомобіля 36 км/год при конвертації в метрии за секунду складає 10 м/с, тобто кожну секунду автомобіль проїздить 10 метрів, за три секунди 30 метрів, при гальмуванні, через сповільнення гальмівної системи, плюс шлях та час реакції, він у підсумку проїде 17 метрів (9 м та 8 м), що складає зупинний шлях. Експерт визначив зупинний шлях 29,7 м до 71,5 метра; загально доступні джерела інтернет ресурсів наглядно поширюють інформацію про те, що зупинний шлях легкового автомобіля при швидкості 40 км/год складає 17 метрів (8 м шлях за час реакції і 9 метрів за час гальмування). Загальмований водієм ОСОБА_1 автомобіль проїхав 9 метрів, отже є ймовірність, що його зупинний шлях складав 16-17 метрів, оскільки швидкість його автомобіля в момент виявлення небезпеки складала 36-39 км/год; швидкість пішохода 4,6 км/год при конвертації в метри за секунду складає 1,27 м/с, тобто кожну секунду пішохід може проходити 1,27 метра, за три секунди 3,7 метра. Іншими словами можна вирахувати, де саме знаходився пішохід в момент виникнення небезпеки, якщо від місця наїзду вирахувати відстань, яку він пройшов за час існування небезпеки (3с, 4,3с, 5,6 с). Отже, спотворені результати слідчого експерименту експерт поклав в основу висновку додаткової авто-технічної експертизи, що у свою чергу спотворило результати додаткової експертизи. Крім того, є підстави вважати упередженими як слідчого, що проводив слідчий експеримент за дорученням суду, так і експерта, який дійшов висновку, що у будь-якому випадку за його розрахунками водій ОСОБА_1 буде винним. Підставою для проведення слідчого експерименту та додаткової судової авто-технічної експертизи були необгрнутовані вихідні дані для проведення експертизи (помилка у встановленні виникнення моменту небезпеки) та інші обставини, про те під час проведення слідчого експерименту та додаткової експертизи слідчий та експерт вчинили все для того щоб підтвердити попередні висновки про винуватість водія ОСОБА_1 , а не на встановлення об`єктивних обставин, через що суд не може дати об`єктивної оцінки фактичним обставинам, оскільки ці результати спотворені, що вказує на упереджене ставлення експерта до результатів експертизи – бажання довести свою правоту за будь-яких обставин. Вважає, що є беззаперечні підстави для проведення повторної судової авто-технічної експертизи, якою повинні бути враховані пояснення судово-медичного експерта щодо механізму отриманих пішоходом тілесних ушкоджень, більш ймовірна траєкторія руху пішохода, видимість водія в умовах вечірніх сутінків та дощу з віддалі 17-25 метрів від місця наїзду, за умови проїзду зустрічного транспортного засобу з виключеними фарами назустріч на зазначеній відстані з включеними фарами, швидкість руху пішохода за типову таблицю швидкості руху пішоходів ( в т.ч. жінок віком 50-60 років, з громіздкими предметами). Прокурор в судовому засіданні вважає клопотання безпідставним та в його задоволенні просить відмовити.

Заслухавши думки інших учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, тобто, для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до п.1.2.14 Інструкції про призначення проведення судових експертиз та експертних досліджень, повторною експертизою є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних правах» №8 від 30.05.1997 року повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою необґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. При цьому, істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні обставин, які б викликали сумнівів у правильності попередніх висновках авто-технічних експертиз не навели.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Зважаючи на те, що обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не навели достатніх обставин, які б викликали необхідність проведення повторних досліджень щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинних експертиз, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника Марич І.Ю. про призначення повторної авто-технічної експертизи у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.242-244, 332, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника Марич І.Ю. про призначення повторної авто-технічної експертизи у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 4 жовтня 2021 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко