Рішення № 100338732, 13.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/24714/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шаркова Олександра Олександровича, третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шаркова Олександра Олександровича (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо утримання за виконавчим написом №6993 від 24.05.2021 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. з позивача грошових коштів у розмірі 10 895,04 грн., згідно платежу №L0820MFAGO від 20.08.2021;

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення коштів у розмірі 10 895,04 грн. на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо стягнення коштів з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки останній не є боржником у виконавчому провадженні №66474514.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на адміністративний позов у порядку передбаченому статтею162 КАС України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

У письмовому відзиві відповідач вказав на правомірність проведеного стягнення грошових коштів з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки фізична особа відповідає за своїми зобов`язаннями майном, яке перебуває у володінні та користуванні нею в підприємницькій діяльності.

Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Згідно вимог частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 14.08.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд на підставі частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шарковим О.О. від 12.08.2021 відкрито провадження №66474514 з примусового виконання виконавчого напису №6993 від 24.05.2021 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №95583725000 від 30.08.2019.

16.08.2021 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66474514, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 33 296,10 грн.

Відповідно до платіжного доручення №L0820MFAGO від 20.08.2021 з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» перераховано на рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 10 895,04 грн.

Вважаючи вказані дії щодо стягнення грошових коштів з рахунку позивача протиправними, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII ( далі- Закон № №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами статті 48 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт.

Згідно пункту 8 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (зі змінами та доповненнями) на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає протиправним стягнення коштів з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , так як у виконавчому провадженні №66474514 боржником визначено фізичну особу - ОСОБА_1 , однак суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Правовий статус фізичної особи-підприємця визначено главою 5 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Підприємницька діяльність - це діяльність фізичної особи-підприємця під особисту майнову відповідальність та на власний ризик.

Відповідно до положень статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про наявність у фізичної особи-підприємця зобов`язань майнового характеру, які має сама фізична особа.

У відповідності до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлені статтею 36 Цивільного кодексу України.

Цивільним кодексом України не встановлено обмежень щодо того, що відповідальність фізичної особи за невиконання цивільних обов`язків обмежується майном, яке належить боржнику лише як фізичній особі. Правовий інститут відповідальності фізичної особи є ширшим від правового інституту відповідальності фізичної особи-підприємця, оскільки фізична особа-підприємець відповідає усім своїм майном лише за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, а фізична особа відповідає усім своїм майном не тільки за зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, але й за усіма іншим зобов`язаннями.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою відповідача від 16.08.2021 накладено арешт, в тому числі, на кошти, які містяться на рахунках в АТ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк», що належить суб`єкту господарювання ОСОБА_1 .

Отже, доходами боржника є кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у кредитних установах, а тому накладення на них арешту відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в установах банку є правомірними.

Відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України закон визнає суб`єктами права власності фізичних та юридичних осіб.

Зміст цієї норми свідчить про те, що право приватної власності на майно, в тому числі грошові кошти, належить фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю. Право власності фізичної особи невіддільне від права власності фізичної особи-підприємця.

Такий же висновок випливає і зі змісту статті 52 Цивільного кодексу України, за якою фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном, під яким мається на увазі її майно як фізичної особи, незалежно від його використання в господарської діяльності.

Отже, звернення стягнення боргу фізичної особи на кошти, які належать боржнику, в тому числі і як суб`єкту підприємницької діяльності, відповідає вимогам чинного законодавства та виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій.

Натомість, позивачем не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч.6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко