Рішення № 100338683, 13.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/15615/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) та з урахуванням заяви від 21 травня 2021 року остаточно просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 14.04.2000 по 31.12.2020 з урахуванням показника 906,1% індексу інфляції.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до судового рішення, яким відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії за вислугу років з розрахунку 55% відповідних сум грошового забезпечення осіб офіцерського складу, а також за кожен рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення за період з 14.04.2000 по 31.08.2016 включно з урахуванням проведених виплат, ГУ ПФУ в м. Києві фактично виплачено 112,77 грн із заборгованих 26 838,65 грн без проведення компенсації втрати частини доходів.

Такі дії позивач вважає протиправними та, посилаючись на положення Закону №2050-ІІІ стверджує, що відповідачем порушено строки виплати нарахованих доходів (пенсії), у зв`язку з чим йому має бути виплачена сума компенсації, яка обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний період на індекс інфляції.

Із відповідною заявою позивач звернувся до відповідача, проте отримав відповідь від 09.06.2020, у якій зазначено, що доплата пенсії за період з 16.10.2018 по 30.11.2018 нарахована у листопаді 2018 року та виплачена у межах календарного місяця (у грудні), а доплата за період з 14.04.2000 по 15.10.2018 підлягає виплаті відповідно до Порядку №649, тому підстави для нарахування компенсації відсутні.

Посилаючись на такі та інші обставини, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року, відкрито провадження у справі №640/15615/20, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві подати відзив на позовну заяву та наявні докази.

Від відповідача 23 червня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) передбачають виплату компенсації лише за нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Оскільки ГУ ПФУ в м. Києві здійснював всі нараховані пенсійні виплати позивачу у строки та згідно чинного законодавства, а інші розміри пенсії, які самостійно визначав для себе позивач, виплаті не підлягали, правові підстави для виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наявних у справі матеріалів.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням доводів позовної заяви та відзиву на позовну заяву, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі №640/15615/20 матеріалів, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.07.2018 зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 55% відповідних сум грошового забезпечення осіб офіцерського складу, а також за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, за період, починаючи з 14.04.2000 по 31.08.2016 включно з урахуванням проведених виплат.

На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві у листопаді 2018 року здійснило перерахунок пенсії позивача в порядку, встановленому судовим рішенням та нарахувало кошти за період з 14.04.2000 по 31.12.2006 в сумі 6 108,72 грн і за період з 01.01.2007 по 30.11.2018 в сумі 20 842,70 грн, про що зазначено у наявному у справі листі ГУ ПФУ в м. Києві від 09.06.2020 №11584-11760/О-02/8-2600/20.

У листі також зазначено, що перерахунок провадився в індивідуальному порядку в межах можливостей програмного забезпечення, заборгованість за період з 14.04.2000 по 15.10.2018 в сумі 26 838,65 буде погашена згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 (далі - Постанова №649) та у порядку черговості за датою їх надходження до пенсійного органу та у межах бюджетних асигнувань, а за період з 16.10.2018 по 30.11.2018 в сумі 112,77 грн вже виплачена у грудні 2018 року.

Окрім того, з 01.12.2018 позивачу встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії в сумі 6 335,18 грн., при цьому відповідач не вбачає підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки частково доплата до пенсії за період з 16.10.2018 по 30.11.2018 виплачена, а інша частина буде виплачена відповідно до Порядку №649.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 55 Закону України від 09.04.1992, № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, статтею 55 Закону № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17 (провадження К/9901/2999/17), від 20.02.2018 по справі №336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Як вже встановлено судом вище, на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.07.2018 ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , нарахувавши йому за період з 14.04.2000 по 31.12.2006 суму 6 108,72 грн і за період з 01.01.2007 по 30.11.2018 суму 20 842,70 грн, але зазначені суми не виплачені позивачу у повному обсязі та складають заборгованість відповідача, що останнім не заперечується.

При цьому суд не сприймає доводів відповідача про відсутність правових підстав для нарахування компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з частковим погашенням заборгованості у грудні 2018 року в сумі 112,77 грн, оскільки такі аргументи не свідчать про те, що позивачу не провадилося нарахувань за інші періоди у зв`язку з перерахунком пенсії за судовим рішенням.

Виходячи з таких обставин та з урахуванням наведених норм законодавства суд вважає за необхідне з метою забезпечення належного способу захисту задовольнити позовні вимоги позивача частково та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії за період з 14 квітня 2000 року по 31 грудня 2020 року у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів» та Порядку проведення компенсації громадянах втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини третьої цієї ж статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід другої групи, про що надано довідку МСЕК від 11.08.2016 (безстрокова).

За таких обставин підстав для розподілу судових витрат у даній справі суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії за період з 14 квітня 2000 року по 31 грудня 2020 року у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянах втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса: 04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел. +380444867794.

Суддя В.І. Келеберда