Рішення № 100338531, 12.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м. Київ № 640/12995/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України (далі по тексту -відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 67/26-15-13-14-26/2833002118 від 27 березня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 31 березня 2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку датою первісного включення - з 01 січня 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято протиправно, з порушенням процедури порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку. Зокрема, позивач зазначає, що контролюючим органом не було проведено перевірку на предмет наявності у нього податкового боргу, акт перевірки та докази на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відсутні.

А тому, на думку позивача, оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом відновлення його порушених прав є зобов`язання відповідача відновити реєстрацію як платника єдиного податку з дати її анулювання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Також, позивач у позові просить поновити строк звернення до суду, розглянувши дане клопотання суд зазначає.

Відповідно до частин 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це момент, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів, підтверджений належними доказами.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У даній справі позивачем оскаржується правомірність прийняття рішення податковим органом від 27 березня 2019 року № 67/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що про спірне рішення дізнався з листа ГУ ДПС у місті Києві від 12 квітня 2021 року № 38115/6/26-15-24-17-15, надісланого у відповідь на його заяву № 1 від 24 березня 2021 року про надання інформації щодо відмови у прийнятті звітності.

В свою чергу, відповідачем подано копію повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до податкового органу «за закінчення терміну зберігання».

Суд зазначає, що повідомлення про вручення поштового відправлення за відсутності опису вкладення із зазначення рішення та його номеру, не приймається судом як доказ направлення позивачу саме оскаржуваного в даному провадженні рішення, а тому, в частині поновлення строку звернення приймаються доводи позивача про те, що скаржнику стало відомо про порушене право саме 27 квітня 2021 року з листа податкового органу від 27 березня 2019 року № 67/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 . Таким чином, відсутні підставі для поновлення строку звернення, оскілки позивач звернуся до суду 12 травня 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

04 червня 2021 року відповідачем подано відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що у позивача була наявна заборгованість, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України є підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 01 жовтня 2007 року, номер запису: 20730000000012780. З жовтня 2012 року був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% до доходу та отримав Свідоцтво платника єдиного податку.

З 01 січня 2016 року позивача включено до Реєстру платників єдиного податку, на підставі чого позивачем подавались декларації впродовж 2019 - 2020 років.

Вищенаведене підтверджується матеріалами справи, визнається сторонами, а тому в суду не виникає сумнівів щодо достовірності та допустимості вказаних обставин.

В березні 2021 року позивачем отримано лист з повідомленням відмову у прийнятті звітності - податкової декларації платника єдиного податку, у зв`язку з неперебуванням позивача у звітному періоді на спрощеній системі оподаткування.

Листом ГУ ДПС України у місті Києві від 12 квітня 2021 року № 38115/6/26-15-24-17-15 позивача повідомлено наступне:

«Згідно з інформаційно-телекомунікаційною системою ДПС ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Солом`янському районі міста Києва як фізична особа - підприємець з 01 жовтня 2007 року. З 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2019 року зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% до доходу. Анульований 31 березня 2019 року відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України в зв`язку з наявним податковим боргом по єдиному податку. З 01 квітня 2021 року знову зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% до доходу.

Згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб, а саме: 01.10.2018 року - 5335,6 грн, 01 листопада 2018 року - 5335,16 грн, 01 грудня 2018 - 5334,61 грн, 01 січня 2019 року - 5334,61 грн, 01 лютого 2019 року - 5334,61 грн, 01 березня 2019 року - 5337,98 грн.

Станом на 08 квітня 2021 року у ФОП ОСОБА_1 наявна переплата по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 9404,57 грн».

Таким чином, рішенням ГУ ДПС України у місті Києві № 67/26-15-13-14-26/2833002118 від 27 березня 2019 року позивача виключено з реєстру платників податку.

Незгода з позивача з рішенням про виключення його з реєстру платників єдиного податку, обумовила на звернення до суду.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу ХІV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" (далі - ПК України).

Згідно пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В свою чергу, підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Разом з цим, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в розрізі приписів пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення підставою для його прийняття стали норми абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

У той же час з вказаного рішення встановлено, що документами, які підтверджують наявність заборгованості у позивача стала доповідна від 26 березня 2019 року № 7890/26-15-13-14-17, яка відповідачем під час розгляду даної справи надана не було.

Також, як встановлено матеріалами справи, всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.

За вказаних обставин суд зазначає, що Податковим кодексом України закріплена чітка послідовність дій, які мають бути обов`язково вчинені контролюючим органом до прийняття відповідного рішення (проведення перевірки платника єдиного податку, виявлення допущення ним порушення, зокрема, встановлення факту наявності податкового боргу, складання акта перевірки та прийняття на його підставі рішення). Іншої процедури законодавчо не передбачено.

Поряд з цим, при вирішенні даної справи, суд бере до уваги, що станом на 08 квітня 2021 року у ФОП ОСОБА_1 наявна переплата по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 9404,57 грн, що зазначено у листі ГУ ДПС України у місті Києві від 12 квітня 2021 року № 38115/6/26-15-24-17-15.

Таким чином, враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі доповідної від 26 березня 2019 року № 7890/26-15-13-14-17, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і станом на 08 квітня 2021 року у ФОП ОСОБА_1 наявна переплата по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 9404,57 грн, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення № 67/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 27 березня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку позивача діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 31 березня 2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку датою первісного включення - з 01 січня 2016 року, суд зазначає про задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 31 березня 2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Задовольняючи дану вимогу у вказаний спосіб, суд виходить з позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 листопада 2018 року по справі №820/4721/17 (адміністративне провадження №К/9901/51009/18), згідно якої право позивача підлягає захисту та відновленню, та приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача. Ні положеннями КАС України, більш того не положеннями податкового законодавства, не встановленні обмеження щодо можливості звернення з позовом до суду саме з такими вимогами. Такі вимоги, є не лише належними, а й дієвим способом захисту від протиправних дій відповідача.

При цьому, судом враховано, що станом на момент розгляду справи позивача з 01 квітня 2021 року знову зареєстровано платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% від доходу, проте, враховуючи протиправність його виключення у період з 31 березня 2019 року по 01 квітня 2021 року, суд вважає за доцільним задоволення позову в цій частині.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, відповідач у справі обов`язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що судом кваліфікується у відповідності до приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 67/26-15-13-14-26/2833002118 від 27 березня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 31 березня 2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку датою первісного включення - з 01 січня 2016 року.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова