Рішення № 100338457, 13.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 жовтня 2021 р. справа № 520/14784/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00141052413 від 19.07.2021 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску" за період з 10.02.2018 на суму 5206,34 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем вчинено всі дії з метою своєчасної сплати ЄСВ, помилка при відправленні платежу було допущена касиром банку при заповненні реквізиті, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції та нараховано пеню.

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відзиві на позов вказало, що станом на 09.02.2018 (нарахування єдиного внеску за 2017 рік) в ІКП платника ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за КБК 71040000 “ДЛЯ ФІЗ.ОСІБ - ПІДПР, У Т.Ч. ЯКІ ОБРАЛИ СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ” виникла заборгованість в сумі 2091,74 гривень в результаті несплати єдиного внеску за II квартал 2017 року (враховуючи, що нарахування ЄВ було проведено за рік 2017, по строку 09.02.2018, недоїмка виникла лише у 2018 році), погашення якої на протязі 2018-2020 роки відбувалося за рахунок поточних квартальних сплат. 31.01.2020 платником сплачено недоїмку в сумі 2091,72 гривень, згідно Платіжного доручення № С286134 від 31.01.2020.

Після погашення недоїмки з єдиного внеску поточними сплатами, в ІКП платника за КБК 71040000 поза карткою виникли довідково розраховані штрафні санкції та пеня, на підставі чого фахівцем Чугуївського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області 19.07.2021 було складено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00141052413 від 19.07.2021 за період з 10.02.2018 по 30.01.2020 за КБК 71040000 на загальну суму 5206,34 гривень, яке надіслане платнику засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отримано платником 28.07.2021 особисто. Тобто, контролюючим органом було застосовано штрафні санкції та пеню відповідно до законодавства України і порушення прав позивача не відбулося. Всі факти підтверджують, що позивач сплачував ЄСВ, але невчасно.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДПС у Харківській області, позивач звернувся ло суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов таких висновків.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Не є спірними обставини щодо того, що станом на 09.02.2018 (нарахування єдиного внеску за 2017 рік) в ІКП платника ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за КБК 71040000 “ДЛЯ ФІЗ.ОСІБ - ПІДПР, У Т.Ч. ЯКІ ОБРАЛИ СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ” виникла заборгованість в сумі 2091,74 гривень в результаті несплати єдиного внеску за II квартал 2017 року, погашення якої на протязі 2018-2020 роки відбувалося за рахунок поточних квартальних сплат.

31.01.2020 платником сплачено недоїмку в сумі 2091,72 гривень, згідно Платіжного доручення № С286134 від 31.01.2020.

Після погашення недоїмки з єдиного внеску поточними сплатами, в ІКП платника за КБК 71040000 поза карткою виникли додатково розраховані штрафні санкції та пеня, на підставі чого фахівцем Чугуївського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області 19.07.2021 було складено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00141052413 від 19.07.2021 за період з 10.02.2018 по 30.01.2020 за КБК 71040000 на загальну суму 5206,34 грн.

Відповідач не заперечує, що позивач сплачував ЄСВ, але невчасно.

Позивачем надано до суду докази того, що 13.07.2017 ним відповідно до квитанції №49 у відділенні №70 АТ "УКРСИББАНК" з метою сплати ЄСВ за другий квартал 2017 року сплачено 2112,00 грн.

27.01.2020 позивачем отримано поштою лист ГУПФУ в Харківській області №275/05.11-20 від 13.01.2020, яким позивача повідомлено про те, що станом на 01.12.2019 за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2091,74 коп.

29.01.2020 у відділенні №70 АТ "УКРСИББАНК"на запит позивача перевірено сплату ЄСВ за другий квартал 2017 року та виявлено, що при заповненні реквізитів платежу касиром допущено помилку, про що позивачу надано лист №10 від 30.01.2020.

Відповідно до заяви на видачу готівки №53 від 29.01.2010 та квитанції №61_12 від 31.01.2020 кошти у сумі 2112,00 грн повернуті банком позивачу.

Лист АТ "УКРСИББАНК" №10 від 30.01.2020 позивачем направлено на адресу контролюючого органу, про отримання свідчить штамп від 03.02.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами та доповненнями.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2464 - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вичерпне коло суб`єктів, які є платниками єдиного внеску, визначено ст. 4 Закону № 2464. Так, відповідно до абзацу третього пункту 1 частини першої статті 4 Закону платникам єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті.які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону базою нарахування єдиного внеску для вказаних суб`єктів є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 7-8 ст. 9 Закону № 2464).

На підставі Закону України № 2464-УІ розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) та визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).

Згідно з п.16 розділу II Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-УІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею та відповідно до ч.3 даної статті суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пп. 4 п.2 розділу IV Інструкції № 449).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464). Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону N 2464).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає, що до спірних правовідносин слід застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №826/24675/15, в якій суд вказав, що частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Верховний Суд погодився з думкою суду апеляційної інстанції, що вирішуючи спір суд першої інстанції правомірно врахував висновки щодо застосування норм пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

З урахуванням зазначеного, Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки помилкове перерахування Товариством на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.

Проведеним судовим розглядом у межах цього спору судом встановлено, що позивач вчинив дії щодо своєчасної сплати ЄСВ, а після виявлення факту помилки, допущеної касиром при заповненні квитанції щодо коду одержувача коштів, невідкладно вчинив дії щодо сплати ЄСВ на належні реквізити, чим продемонстрував добросовісність платника податків. Окрім того, про такі обставини позивачем невідкладно повідомлено контролюючий орган.

При цьому під час винесення оскаржуваного рішення відповідачем такі обставини не враховано, а тому суд вважає, що при винесенні спірного індивідуального акту відповідачем не дотримано принципи обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, визначені ст.2 КАС України, а тому таке рішення слід скасувати.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00141052413 від 19.07.2021 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску" за період з 10.02.2018 на суму 5206,34 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 13 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов