Ухвала суду № 100338150, 13.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

13 жовтня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/12761/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Чутівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чутівської селищної про:

- визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 рішення 16 сесії Чутівської селищної ради 8 скликання від 15 вересня 2021 року "Про розгляд заяв громадян", якими відмовлено ОСОБА_1 , законному представникові (батькові), що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га кожному, розташованих в межах смт. Чутове на землях запасу Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язання Чутівської селищної ради вчинити дії з метою відновлення прав та реалізації законних інтересів малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надавши ОСОБА_1 , законному представнику (батьку) малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га кожному, розташованих в межах смт. Чутове на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

В позовній заяві в порядку забезпечення позову заявлено клопотання про заборону Чутівській селищній раді Полтавської області приймати будь-які рішення, що стосуються земельної ділянки орієнтовною площею 13,1793 га, яка розташована в межах смт. Чутове (поле за РТП), що межує з приватизованою земельною ділянкою (кадастровий номер 5325455100:30:005:0669).

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 вказаного Кодексу позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною шостою вказаної статті передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

В постанові від 07 квітня 2020 року у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Оцінюючи повідомлений заявником довід про існування загрози передачі спірної земельної ділянки іншим особам, суд виходить з того, що за змістом статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування клопотання щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні) та розроблення проекту землеустрою у разі надання дозволу; 3) погодження проекту землеустрою відповідним уповноваженим органом згідно приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; 6) прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише однією із стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16, від 23 січня 2019 року у справі №308/10112/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі №160/4211/19, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, припущення законного представника позивачів щодо ймовірного набуття іншими громадянами прав на обрані законним представником позивачів земельні ділянки не може бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, адже до моменту оформлення (реєстрації) законним представником позивачів права власності на земельну ділянку закон не містить будь-яких заборон щодо можливості претендувати на її зайняття іншими особами.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що законним представником позивачів не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Чутівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк