Рішення № 100337767, 13.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р. Справа№200/8226/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 23 квітня 2021 року він звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії за віком згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Однак, листом № 382-380/Х-03/8-0572/21 від 26.05.2021 відповідач роз`яснив позивачу, що під час перерахунку пенсії позивача не було зараховано до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.07.2018 по 23.04.2021 через несплату роботодавцем єдиного соціального внеску до ДПС України.

На переконання позивача факт його роботи в умовах зайнятості повний робочий день в шахті в спірний період з 01.07.2018 по 23.04.2021 підтверджується його трудовою книжкою, а також уточнюючою довідкою № 68 від 19.04.2021, а тому відсутні підстави для не зарахування спірного періоду роботи.

Крім того, як вказує позивач, протягом усього періоду роботи на його заробітну плату щомісячно та в повному розмірі проводились нарахування страхових внесків та проводилась їх сплата до Пенсійного фонду України та ДПС України, у тому числі й за спірний період з 01.07.2018 по 23.04.2021.

З огляду на наведене, позивач вважає неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо не зарахування до його страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.07.2018 по 23.04.2021 та просить суд зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду по справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2021 про перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.07.2018 по 23.04.2021.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди представник пенсійного органу зазначає, що 23.04.2021 позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії. За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії до пільгового та страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 01.07.2018 по 23.04.2021. Підставою для не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.07.2018 по 23.04.2021 є відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей про сплату страхових внесків. Враховуючи відсутність страхових внесків, відповідач вважає, що ним правомірно не зараховано спірний період до пільгового та страхового сажів позивача.

Крім того, представник управління звертає увагу, що згідно з довідкою від 19.04.2021 № 68 вбачається, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати. Відомості, що відпустки без збереження заробітної плати були пов`язані з виробничою необхідністю довідка від 19.04.2021 № 68 не містить. За наведених обставин, на переконання відповідача, періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

З огляду на наведене, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

02 серпня 2021 року винесено ухвалу, якою суд залишив без задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача у справі № 200/8226/21, а також клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.09.2021 суд витребував у позивача докази того, що у періоди, коли позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати, згідно з довідкою від 19.04.2021 № 68, були пов`язані з виробничою необхідністю. Витребував у відповідача витяг з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 (форми ОК-5). Розгляд адміністративної справи суд визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09-30 год. 15.09.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

На підготовчому засіданні 15.09.2021 винесено ухвалу, якою суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі. Призначив судовий розгляд по суті на 09 годину 00 хвилин 13 жовтня 2021 року.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились.

Так, згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відображено у копіях паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.7-10).

Відповідно до записів, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 28.01.1986 у періоди роботи, зокрема, з 01.07.2018 по 23.04.2021 ОСОБА_1 працював на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства "Селидіввугілля" (а.с.11-14).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка № 229/06 від 14.06.2021, що підтверджує нарахування і перерахування до ДФС єдиного соціального внеску Державним підприємством «Селидіввугілля» за період з червня 2018 року по квітень 2021 року (а.с. 16).

ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії.

Проте Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області направлено на адресу позивача лист від 26.05.2021 № 382-380/Х-03/8-0572/21, зі змісту якого вбачається, що позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажів період з 01.07.2018 по день звернення за перерахунком. Відмова обумовлена несплатою єдиного соціального внеску до ДПС Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», що є порушенням вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.5-6).

Вважаючи неправомірними дії відповідача про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску за період з 01.07.2018 по 23.04.2021 не може слугувати підставою для не зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» № 229/06 від 14.06.2021, що підтверджує нарахування і перерахування до ДФС єдиного соціального внеску Державним підприємством «Селидіввугілля» за період з червня 2018 року по квітень 2021 року, а тому вказане спростовує доводи пенсійного органу в частині незарахування спірних періодів роботи.

Посилання представника управління на той факт, що згідно з довідкою від 19.04.2021 № 68 позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати, а тому ці дні не можуть бути зараховані до пільгового та страхового стажів є також необґрунтованим, адже за вказані періоди роботодавцем позивача були сплачені страхові внески. Крім того, вказаний аргумент не був покладений в основу листа Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.05.2021 № 382-380/Х-03/8-0572/21.

Крім того, суд зазначає, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, оскільки факт трудових відносин та зайнятості повний робочий день на підприємстві позивача підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2018 по 23.04.2021 до його пільгового та страхового стажів.

Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність, а не дії, як зазначив позивач.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що позивач просить суд визнати дії (бездіяльність) неправомірними. Однак, враховуючи приписи ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність саме протиправною.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії, а саме повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового та пільгового стажів спірного періоду його роботи.

При цьому суд наголошує, що відмовлено у здійснені перерахунку пенсії позивачу було Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області. Однак, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх прав та обов`язків територіальних управлінь, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати здійснити перерахунок саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн згідно з квитанцією від 29.06.2021 (а.с.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Суд зазначає, що з огляду на те, що саме неправомірна бездіяльність відповідача зумовили звернення ОСОБА_1 до суду, стягненню підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажів ОСОБА_1 періоду роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.07.2018 по 23.04.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2021 про перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.07.2018 по 23.04.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.10.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб