Рішення № 100337681, 28.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/331/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Козівського районного споживчого товариства, 47600, смт. Козова, вул. Грушевського, буд. 25, Тернопільська область

до відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 28 800 грн 00 коп. неустойки

За участі представників:

Позивача: адвокат Козак Надія Василівна, ордер на надання правової допомоги серія ТР №079886 від 24.06.2021; договір про надання юридичних послуг від 02.12.2019 ;

Відповідача: адвокат Бойко Петро Васильович, ордер на надання правової допомоги серія ТР №047912 від 10.08.2021; договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.08.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №356 від 10.12.2004.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Позивач - Козівське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №01-01/29 від 20.05.2021 (вх.№382 від 25.05.2021) до відповідача - Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача в користь позивача 28 800 грн 00 коп. неустойки.

У відповідності до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 головуючим суддею для розгляду справи №921/331/21 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.06.2021 о 14 год. 30 хв.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

Суд у судовому засіданні 10.08.2021 постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою продовжив строк підготовчого провадження у справі до 06.09.2021, закрив підготовче провадження з 07.09.2021 та призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 07.09.2021.

В порядку статті 216 ГПК України, суд неодноразово відкладав розгляд справи по суті востаннє на 28.09.2021.

Присутня у призначеному судовому засіданні 28.09.2021 представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити.

Суд, у судовому засіданні 28.09.2021, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У позовній заяві (№01-01/29 від 20.05.2021 (вх.№382 від 25.05.2021), позивач серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.

Між Козівським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди торговельного місця на Ринку Козівського райСТ від 02.01.2017, за яким відповідачу у справі було передано в оренду торговельне місце №1 для розміщення некапітальної споруди кіоску - МАФ площею 30 кв.м. на території Козівського районного споживчого товариства "Ринок смт.Козова" за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з порушенням відповідачем ФОП ОСОБА_1 умов договору Козівським райСТ був заявлений позов про стягнення заборгованості та розірвання договору. Судовими рішеннями у справі №921/39/19 Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду, яке вступило в законну силу встановлено, що Договір оренди торговельного місця на Ринку Козівського райСТ від 02.01.2017 року припинив свою дію 31.12.2017 року, стягнуто плату за користування об`єктом оренди за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 8 700,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачка переданого в оренду майна не звільнила, плати за користування майном не сплачувала, а тому позивач вдруге звернувся до суду за захистом порушеного права і рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/19 від 17.02.2020 позов задоволено і з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Козівського районного споживчого товариства стягнуто 33 300 грн неустойки за період користування по 15.01.2020 року включно.

Проте, позивач зазначає, що відповідачка судових рішень не виконує, незважаючи на постанови та приписи державних виконавців і дотепер незаконно і без будь-яких правових підстав використовує майно позивача.

Виходячи з умов договору оренди торговельного місця на ринку Козівського райСТ від 02.01.2017 орендна плата є погодженою у розмірі 900 грн в місяць, враховуючи безпідставне використання відповідачем майна з 01.01.2018 і дотепер, неустойку позивач розраховує за мінусом стягнутої плати за постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019р. у справі №921/39/19 та рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/19 від 17.02.2020, яка становитиме за період з 16.01.2020 року по 15.05.2021 року 16 місяців (900,00 х 2 х 16 – 28 800,00 грн).

На підставі зазначеного, позивач, із посиланням на те, що ФОП ОСОБА_1 порушує законні права та інтереси Козівського районного споживчого товариства, звернувся до господарського суду про стягнення з ФОП ОСОБА_1 – 28 800 грн 00 коп. неустойки.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідачка у наданому суду відзиві на позовну заяву (вх№5457 від 29.06.2021) вважає позові вимоги позивача надуманими та безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що умов договору оренди торговельного місця на ринку від 02.01.2017 вона не порушувала, оскільки їй з боку позивача не було передано в оренду торговельне місце №1 для розміщення некапітальної споруди - МАФ площею 30 кв.м. на території ринку Козівського районного споживчого, а 02 січня 2017 року вона такого договору не підписувала, так як, в той час перебувала за межами території України.

Також, зазначає, що Козівське райСТ в оренду торговельне місце не передавало, так як, станом на 02 січня 2017 року на ринку вже стояв збудований відповідачкою кіоск.

Також, відповідачка заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що позивач - Козівське районне споживче товариство зловживаючи своїми правами, діючи всупереч вимог діючого законодавства з відповідачкою та з іншими ФОП оформило договори оренди торговельного місця, тоді як такі місця не надавались, а лише оформлялись завідомо неправдиві документи із цього приводу крім з ФОП ОСОБА_1 , ще й з іншими підприємцями, а саме : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договори оренди торгівельних місць на ринку від 02 січня 2016 року, які є фактично договорами суборенди земельної ділянки, упродовж 2017 року декілька разів незаконно збільшував суборендну плату за торгівельні місця, тоді як орендна плата встановлена органам місцевого самоврядування до Козівського районного споживчого товариства являлась незмінною.

Також, відповідачка посилається на те, що у позивача - Козівського районного споживчого товариства закінчився у серпні 2020 року договір оренди земельної ділянки із Козівською селищною радою Тернопільської області, а 23.03.2021 року Рішенням Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №347 позивачу Козівському районному споживчому товариству, через його системні та чисельні зловживання та бездіяльність, відмовлено у продовженні договору оренди земельної ділянки на ринку.

На підставі зазначеного відповідачка стверджує, що позовні вимоги Козівського районного споживчого товариства із серпня 2020 року по 15 травня 2021 року є абсолютно безпідставними, оскільки позивач з цього часу у позивач втратив право користування земельною ділянкою на ринку.

А оскільки, позивач втратив земельну ділянку на ринку, то на думку відповідачки, вона ніякої неустойки Козівському РайСТ не повинна сплачувати.

Щодо періоду, що передував серпню 2020 року зазначає, що у зв`язку з пандемією викликаною СОVID -19 ОСОБА_1 на ринку не працювала.

Також, підставність користування торговим павільйоном на ринку підтверджує актом прийняття-передачі від 02.01.2012 та паспортом прив`язки торгового павільйона ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, нарахування позивачем суми неустойки вважає сумнівним, оскільки врахована ним плата та торговельне місце є такою, що не відповідає постанові правління районного споживчого товариства №50 від 29.12.2017 р.

З відповіді секретаря Козівської селищної ради від 25.10.2018 р. №01- 1372/3-09 убачається, що споруди на ринку у відповідності договору оренди землі від 08.08.2018 р. Козівському районному споживчому товариству не передавались.

У зв`язку із наявністю вищевказаної постанови правління Козівського районного споживчого товариства №50 від 29.12.2017 р., якою було встановлено розмір орендної плати 50 грн. за 1 м. кв. площі, у т.ч. і кіоску відповідачки, наявності договору оренди землі від 08.08.2018р., згідно якого органом місцевого самоврядування Козівському районному споживчому товариству споруди на ринку не передавались, у т.ч. і кіоск ОСОБА_1 , що на думку відповідачки, є додатковою підставою визнати позовні вимоги безпідставними, адже позивач не може отримував кошти за «надання в оренду нерухомості», якої він не отримував у власника земельної ділянки.

3. Розгляд клопотання відповідача.

У судовому засіданні 28.09.2021 представником відповідача подано суду клопотання про відновлення судового розгляду справи (у відповідності до вимог ст.230 ГПК України), у якому зазначає, що після судового засідання 07.09.2021 ним була отримана інформація, що 27 серпня 2021 року рішенням сесії Козівської селищної ради було ухвалено рішення №917, яким позивачу - Козівському районному споживчому товариству не продовжено Договору оренди землі від 18 вересня 2019 року на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і її комерційного використання, що знаходиться на АДРЕСА_2 , тобто підтверджено аналогічне рішення від 23 березня 2021 року.

На підставі зазначеного, представник відповідача просить про поновлення провадження у справі та дослідження зазначених рішень під час судового засідання.

Також, просить з урахуванням зазначених рішень органу місцевого самоврядування відмовити у задоволенні позовних вимог Козівського районного споживчого товариства до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 28 800,00 грн.

Суд, розглянувши подане клопотання, задовольняє його частково, а саме в частині дослідження в судовому засіданні рішення Козівської селищної ради №347 від 23 березня 2021 року та №917 від 27 серпня 2021 року, якими позивачу - Козівському районному споживчому товариству не продовжено Договору оренди землі від 18 вересня 2019 року на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і її комерційного використання, що знаходиться на АДРЕСА_2 .

Так, надавши оцінку рішенню Козівської селищної ради №917 від 27 серпня 2021 року, приймаючи до уваги, що таке було прийняте 27.08.2021 під час розгляду справи 921/331/21 по суті, тому долучає його до матеріалів даної справи.

Разом з тим, суд зазначає, що вказане рішення Козівської селищної ради №917 від 27 серпня 2021 року стосується земельних відносин, а саме Договору оренди землі від 18.09.2019. Тоді як у справі №921/331/21, розглядається спір щодо стягнення з відповідачки неустойки, нарахованої їй за невиконання умов Договору оренди торгового місця на Ринку Козівського райСТ (б/н від 02.01.2017).

Одночасно, щодо рішення Козівської селищної ради №347, то суд зазначає, що таке було прийнято ще 23.03.2021, проте представником відповідача, з невідомих причин, подано суду лише 28.09.2021, хоча провадження у справі №921/331/21 відкрито 31.05.2021 та неодноразово відкладалось підготовче судове засідання, а до розгляду по суті спору суд перейшов 07.09.2021.

Частинами 4, 5 статті 80 ГПК України, визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно статті 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, відповідач володіючи інформацією та маючи копію рішення, яке було прийнятого ще 23.03.2021, не повідомляв та не надавав суду зазначеного рішення Козівської селищної ради на стадії підготовчого провадження, а надав його лише 28.09.2021 - під час розгляду справи по суті.

Крім того, що відповідач не навів з яких поважних причин він не подав вказаний доказ своєчасно, відповідач ще й заявив клопотання про повернення до підготовчого засідання. Проте, ГПК України не передбачає такої дії - як повернення суду до підготовчого провадження. У свою чергу, у задоволенні вказаного клопотання, в частині долучення і дослідження як доказу рішення Козівської селищної ради №347 від 23.03.2021 суд у ньому відмовляє та залишає його без розгляду, як таке в якому не вказано поважних причин неподання його на стадії підготовчого провадження.

Стосовно клопотання представника відповідачки, яке стосується поновлення провадження у справі у відповідності до статті 230 ГПК України, то суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що станом на 28.09.2021 провадження у справі №921/331/21 не зупинено та не завершено, а тому у суду відсутні підстави для його поновлення, в порядку статті 230 ГПК України.

4. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

4.1. Норми права, які застосував суд.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.

Частина 1статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч.1 ст. 760 ЦК України обумовлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктами 1, 3, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст.795 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4.2. Мотивована оцінка судом аргументів,

наведених сторонами у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом спору є заявлені вимоги позивача - Козівського районного споживчого товариства про стягнення з відповідача - Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 28 800 грн 00 коп. неустойки, розрахованої позивачем, виходячи з умов договору оренди торговельного місця на ринку Козівського райСТ від 02.01.2017 року за мінусом стягнутої плати за постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019р. у справі №921/39/19 та рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/19 від 17.02.2020 року, яка становить за період з 16.01.2020 року по 15.05.2021 року 16 місяців (900,00 х 2 х 16 = 28 800,00 грн).

При цьому, позивач позовні вимоги обґрунтовує таким.

03.06.2014 відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Козівської райдержадміністрації був виданий замовнику – ОСОБА_1 . Паспорт прив`язка торгового павільйону (тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності) в АДРЕСА_2 . Паспорт прив`язка дійсний до 03.06.2015 та продовжено до 03.06.2018. Окрім іншого, вказаний паспорт містить Схему розміщення цієї тимчасової споруди.

02.01.2017 між Козівським рай СТ (далі – Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі – Орендар) було укладено договір оренди торгового місця на ринку Козівського рай СТ, відповідно до п.1.1. якого, предметом даного правочину є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності торговельного місця, загальною площею 30 кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 .

Під поняттям "торговельне місце" розуміється – торговельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб`єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, плакатах, інших малих архітектурних формах.

Об`єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності, а саме торгівля ветеринарними товарами (п.1.4. договору).

Згідно розділу 2 укладеного правочину Орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.

Об`єкт оренди повертається Орендарем Орендодавцю протягом 3-х робочих днів після припинення або достроковому розірванні цього договору за актом приймання-передачі. Після закінчення строку оренди, або у випадку дострокового припинення договору, Орендар зобов`язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов`язання перед Орендодавцем, у тому числі грошові, протягом 10 календарних днів.

У розділі 3 договору сторонами визначено розмір, порядок та строки внесення орендної плати. Так, орендна плата вноситься Орендарем на поточний рахунок або в касу підприємства до 25-го числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата згідно отриманого рахунку (п. 3.1. договору).

Розмір орендної плати за місяць за користування об`єктом оренди визначено сторонами в сумі 900 грн, з урахуванням ПДВ, що підлягає коригуванню на індекс інфляції щомісячно (п.3.3., 3.1.). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря та фактичного використання об`єкту оренди (п.3.2 договору).

Згідно п.3.5. правочину у випадку припинення або дострокового розірвання договору, Орендар сплачує плату за користування об`єктом оренди до дня його фактичної передачі Орендодавцю за актом приймання-передачі.

У випадку, якщо в десятиденний термін після припинення дії договору Орендар не звільнить об`єкт оренди, Орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від тимчасової споруди, якою користувався Орендар, шляхом демонтажу та вивезення на іншу ділянку ринку чи на штраф майданчик ринку, про що комісією у складі представників Орендодавця, Орендаря, а у разі відсутності останнього чи відмови - за участю суміжного Орендаря, складається відповідний акт та повідомляється Орендаря (п.4.2.6 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України (п. 5.3 договору).

Строк дії договору сторонами встановлено у його п.6.1, а саме: з 02.01.2017 до 31.12.2017 включно. При цьому контрагенти передбачили можливість укладення договору на наступний строк при умові дотримання Орендарем визначеного пунктом 6.3 порядку.

Тобто, якщо Орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору, подати Орендодавцю письмову заяву, додавши до неї копії відповідних правовстановлюючих документів. В іншому випадку договір припиняє дію (п.6.3 договору).

З наявного в матеріалах справи Акту приймання – передання об`єкта в оренду вбачається, що 02.01.2017 Ринок Козівського рай СТ – Орендодавець, передав у тимчасове платне користування, а орендар – фізична особа – підприємець ОСОБА_1 прийняла торговельне місце №1, загальною площею 30 кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони не мають претензій одна до одної.

Даний акт підписаний повноважними представниками сторін.

У зв`язку з порушенням відповідачем ФОП ОСОБА_1 умов договору Козівським райСТ був заявлений позов про стягнення заборгованості та розірвання договору. Судовими рішеннями у справі №921/39/19 Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду, яке вступило в законну силу встановлено, що Договір оренди торговельного місця на Ринку Козівського райСТ від 02.01.2017 року припинив свою дію 31.12.2017 року, стягнуто плату за користування об`єктом оренди за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 8 700,00 грн.

Відповідачка переданого в оренду майна не звільнила, плати за користування майном не сплачувала, а тому позивач вдруге звернувся до суду за захистом порушеного права і рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/19 від 17.02.2020 позов задоволено і з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Козівського районного споживчого товариства стягнуто 33 300 (тридцять три тисячі триста) грн неустойки за період користування по 15.01.2020 року включно.

Проте, як вбачається із доказів, долучених до матеріалів справи позивачем, та вказане не спростовано представником відповідачки, ОСОБА_1 судових рішень не виконує, незважаючи на постанови та приписи державних виконавців і дотепер незаконно і без будь-яких правових підстав використовує майно позивача.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Так, судовими рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2019 (в тій частині, що апеляційною інстанцією залишена без змін) та Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №921/39/19, а також рішенням №921/740/19 від 17.02.2020, встановлено наступні обставини:

- позивач є власником нежитлового приміщення ринку, що знаходиться по АДРЕСА_2 згідно реєстраційного посвідчення від 08.07.1998;

- споживче товариство користується на праві оренди земельною ділянкою, площею 0,3142га за кадастровим №6123055100:02:002:0946, за адресою: АДРЕСА_2 , наданою згідно договору оренди від 08.08.2018 (укладений з селищною радою) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На даній земельній ділянці діє господарська одиниця "Ринок" Козівського райСТ. Функціональними обов`язками Ринку є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу;

- відповідач користується торговельним місцем на ринку РайСТ ще з 2012 року на підставі договору оренди від 02.07.2012 №15;

- 03.06.2014 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Козівської РДА ФОП ОСОБА_1 видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (тимчасовий павільйон) в смт. Козова по вул. Б.Хмельницького в районі продуктового ринку. Згідно Схеми розміщення тимчасової споруди від 03.06.2014 площа земельної ділянки для розташування тимчасової споруди становить 30кв.м.;

- договір оренди від 02.01.2017 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено 31.12.17, оскільки встановлені обставини свідчать про не вчинення відповідачем дій щодо укладення договору оренди на новий строк (2018 рік). Більше того, його подальші дії свідчать про відмову продовжувати орендні правовідносини на запропонованих позивачем умовах, оскільки вважав їх неприйнятними та економічно необґрунтованими;

- після закінчення дії договору орендарем не повернуто орендодавцю об`єкт оренди за даним договором, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи Акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Судом апеляційної інстанції у справі №921/39/19, також, визначено щомісячний оренди платіж згідно договору оренди в сумі 900 грн, оскільки докази внесення змін до договору оренди торгового місця від 02.01.2017 щодо збільшення розміру орендної плати за взаємною згодою шляхом підписання додаткової угоди до договору відсутні, відтак сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору в частині орендної плати.

Таким чином, перелічені вище факти, які встановлені у судових рішеннях від 02.05.2019 та від 17.10.2019 у справі №921/39/19, а також зазначені у рішенні №921/740/19 від 17.02.2020 є преюдиційними у даному провадженні та не підлягають повторному доказуванню.

У відзиві на позов (вх№5457 від 29.06.2021) та у судовому засіданні 28.09.2021 представник відповідача, посилаючись на те, що у позивача Козівського районного споживчого товариства закінчився у серпні 2020 року договір оренди земельної ділянки із Козівською селищною радою Тернопільської області, а 23.03.2021 року Рішенням Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №347 позивачу Козівському районному споживчому товариству, відмовлено у продовженні договору оренди земельної ділянки на ринку.

На підставі зазначеного, відповідач вважає, що позовні вимоги Козівського районного споживчого товариства із серпня 2020 року по 15 травня 2021 року є безпідставними, оскільки позивач з цього часу втратив право користування земельною ділянкою на ринку, відповідно і ніякої неустойки відповідачка позивачу не повинна сплачувати.

Проте, суд критично розцінює наведені доводи представника відповідачки, з огляду на те, що долучений представником ОСОБА_1 доказ, а саме рішення Козівської селищної ради №917 від 27 серпня 2021 року, винесене на підставі Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та стосується Договору оренди землі від 18.09.2019 щодо земельної ділянки, укладеного із Козівським райСТ, проте вказане рішення не відповідає предмету спору, що розглядається у справі №921/331/21.

Згідно із ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Таким чином, за цією правовою нормою, тотожність суб`єктного складу у спорі полягає в участі особи в судовому процесі в якості його учасника (позивача, відповідача або третьої особи), а не її явки (неявки) у судові засідання, як помилково вважає відповідач.

У справах №921/39/19 та №921/740/19 позивачем та відповідачем є одні і ті ж самі особи. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню процесуальні положення, якими визначені підстави звільнення від доказування.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" є джерелом права в Україні визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Отже, суд дійшов висновку, що перелічені вище обставини, які були встановлені судами при вирішенні спору у справах №921/39/19 та №921/740/19 є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавець у ч.2 статті 785 ЦК України встановив, що, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, подвійна облікова плата в загальному за період з 16.01.2020 року по 15.05.2021 року 16 місяців (900,00 х 2 х 16) становить 28 800 грн 00 коп., виходячи із розміру 900 грн щомісячної орендної плати за договором.

Таким чином, враховуючи, що договір від 02.01.2017 після закінчення його дії пролонгований сторонами не був, та зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів повернення орендованого об`єкта відповідачем Орендодавцю, суд дійшов висновку про правомірне нарахування споживчим товариством, у порядку ч.2 ст.785 ЦК України, неустойки в сумі 28 800 грн 00 коп. за період з 16.01.2020 року по 15.05.2021 року. При визначенні цього розміру судом враховані 8700 грн - сума, що вже була стягнута на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №921/39/19, а також 33 300 грн неустойки за період користування по 15.01.2020 включно, стягнутої рішенням Господарського суду Тернопільської області №921/740/19 від 17.02.2020.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме вирішив: стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , на користь Козівського районного споживчого товариства - 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп. неустойки.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд покладає на відповідача – Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, з 74 по 79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , на користь Козівського районного споживчого товариства - 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп. неустойки.

3. Судові витрати покласти на відповідача - Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 .

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь Козівського районного споживчого товариства – 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Козівське районне споживче товариство, 47600, смт. Козова, вул. Грушевського, буд. 25, Тернопільська область, (код ЄДРПОУ 01767287) ;

Відповідач - Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення із врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів, складено на протязі робочих днів з дня ухвалення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення та підписано – 13.10.2021.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко