Рішення № 100337645, 13.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2021Справа № 910/20959/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" вул. Прирічна 5, м. Київ, 04213

до Відділу культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації пр-т. Оболонський, 16, м. Київ, 04205

про стягнення 28391,59 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 28 391,59 грн., а саме 22 248,00 грн. витрат по утриманню та обслуговуванню майна і прибудинкової території, 1 947,61 грн. річних, 4 195,98 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати внеску на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територію, розмір яких встановлено рішенням Загальних зборів співвласників ОСББ «Наш дім Прирічна 5», оформленим протоколом № 1/16 від 10.10.2016, та рішенням Засідання Правління ОСББ, оформленим протоколом № 1/17 від 27.11.2017, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 01.02.2021 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.01.202 надійшла заява б/н від 01.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021, за результатами розгляду заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20959/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/20959/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Окрім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Оболонської в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчену копію Договору № 10040 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.02.2015 року.

Так, 17.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" про виправлення описки в ухвалі суду від 19.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 910/20959/20.

Також 22.03.2021 через відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2021 від Оболонської в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання б/н від 18.03.2021 року про долучення до матеріалів справи витребуваних документів.

Окрім цього, 22.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив № 01-9/97-ВК від 18.03.2021 на позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що Відділ культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не є власником/співвласником квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що знаходяться на 1 поверсі житлового будинку № 5 на вулиці Прирічній в м. Києві, та не може виступати як співвласник об`єднання. Окрім того, відповідачем самостійно укладалися договори з компаніями на постачання теплової енергії, електроенергії, води, надання послуг водовідведення, вивезення сміття тощо.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Суд зазначає, що з урахуванням строків встановлених ст. 166 ГПК України, а саме протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, які були встановлені в ухвалі суду від 19.02.2021, позивач мав подати відповідь на відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався наданим йому процесуальним правом подачі відповіді на відзив, передбаченим статтею 166 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач не скористався наданим йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відповіді на відзив на позовну заяву, суд здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Як встановлено судом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" створене власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку № 5 по вул. Прирічна, 5 в м. Києві відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" про що 12.09.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.09.2017 № 552 «Про списання з балансу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» житлового будинку № 5 на вулиці Прирічній та передачі його в управління об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДІМ ПРИРІЧНА 5», за результатами розгляду звернення ОСББ «Наші Дім Прирічна 5» від 24.10.2016 № 104/4308 Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» списано зі свого балансу житловий будинок № 5 на вулиці Прирічній в місті Києві, за винятком квартир та нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва (у тому числі, право власності на яких не зареєстровано).

На виконання вказаного розпорядження Оболонської районної в м. Києві ДА комісією за участю представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" 01.12.2017 був складений Акт приймання-передачі житлового будинку м. Київ, вул. Прирічна, 5, в управління ОСББ «НАШ ДІМ ПРИРІЧНА 5», та затверджено керівниками юридичних осіб 01.12.2017, яким визначено активи та технічна документація житлового будинку, що передаються. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Так, згідно з додатком № 1 до Акту приймання-передачі житлового будинку м. Київ, вул. Прирічна, 5, в управління ОСББ «НАШ ДІМ ПРИРІЧНА 5» від 01.12.2017 на підставі неприватизовані квартири, нежитлові приміщення, які залишаються на балансі комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на підставі розпорядження від 18.09.2017 № 522 Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» залишаються закріпленими на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» нежитлові приміщення загальною площею 103,1 кв. м та житловий фонд площею 2548,2 кв.м (47 квартир).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2015 між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець за договором), Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Оболонської районної в місті Києві держаної адміністрації (орендар за договором) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (підприємство балансоутримувач за договором) укладено Договір № 10040 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, зі строком дії з 05.02.2015 до 04.02.2018, відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 23.12.2014 № 21 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві держаної адміністрації від 05.02.2015 № 50 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 103,1 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Прирічна, 5 для централізованої бухгалтерії.

В подальшому, 29 березня 2019 між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець за договором), Управлінням культури Оболонської районної в місті Києві держаної адміністрації, яке згідно Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.08.2020 № 113-К «Про затвердження змін до структури, чисельності та штатного розпису Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» було перейменовано на відділ культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (орендар за договором, відповідач у справі) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (підприємство - балансоутримувач за договором) укладено Договір № 10040 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір № 10040 від 29.03.2019), відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 25.09.2018 № 43/119 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві держаної адміністрації від 13.11.2018 № 593 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 103,1 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Прирічна, 5 для розміщення бюджетної установи, яка повністю утримується за рахунок бюджету міста Києва (централізована бухгалтерія управляння культури).

Розділами 2 - 9 Договору № 10040 від 29.03.2019 сторонами погоджено об`єкт оренди, оренду плату, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, відновлення об`єкта оренди та його повернення, строк дії Договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 9.1 вказаного Договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.03.2019 до 27.03.2022.

Вказані договори підписані уповноваженими представниками орендодавця, орендаря та підприємства - балансоутримувача та скріплений печатками юридичних осіб.

Статтею 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, статтею 1 цього Закону визначено терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

5) співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

7) управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

У відповідності до частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Так, рішенням Загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5", оформленим протоколом № 1/16 від 10.10.2016, Правлінню об`єднання надано повноваження в оперативному порядку змінювати порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників, повноваження діють лише в разі коли розмір внеску за 1 кв.м загальної площі приміщення не буде перевищувати 6 (шість) грн., інакше Правління зобов`язати скликати загальні збори співвласників.

Рішенням Засідання правління ОСББ «Наш дім Прирічна 5», оформленим протоколом № 1/17 від 27.11.2017, затверджено розмір внеску співвласників ОСББ "Наш дім Прирічна 5" на утримання спільного неподільного майна в розмірі 6 грн. 00 коп. за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення та затверджено Порядок сплати внесків і пледів співвласників, відрахувань до резервного та ремонтного фондів в ОСББ.

Доказів визнання недійсними та/або скасування вищевказаних рішень Загальних зборів та Засідання Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" або їх окремих положень матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також статтею 15 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до яких співвласники зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частинами 2, 3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Аналогічні положення містить ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків та платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 вище зазначеного Закону для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

За приписами ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 6 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та всупереч рішенню Загальних зборів співвласників ОСББ "Наш дім Прирічна 5", оформленого протоколом № 1/16 від 10.10.2016, та рішенню Засідання Правління ОСББ, оформленого протоколом № 1/17 від 27.11.2017, відповідачем не виконуються зобов`язання зі сплати відповідних внесків на утримання та обслуговування неподільного майна будинку і прибудинкової території, внаслідок чого у останнього за період з грудня 2017 року і станом на 01.12.2020 утворилась заборгованість перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Прирічна 5" у загальному розмірі 22 248,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно даного позову в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з Відділу культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації витрат на утримання та обслуговування неподільного майна та прибудинкової території будинку за адресою м. Київ, вул. Прирічна, 5, позивач посилається на частину 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до якої зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень .

У той же час, як роз`яснено у Постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відтак, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ "Наш дім Прирічна 5" є обов`язковими тільки для власників/співвласників майна багатоквартирного будинку по вул. Прирічна, 5 в м. Києві та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України) відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна.

Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим Відділ культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації як орендар нежитлового приміщення в будинку по вул. Прирічна 5 у м. Київ, зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

В свою чергу як встановлено судом за матеріалами справи умовами договорів оренди № 10040 від 05.02.2015 та від 29.03.2019, до складу орендної плати не входить оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту та технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі тощо), а в пунктах 4.9 та 4.2.13 правочинів міститься загальна вимога про обов`язок здійснення відшкодування витрат на утримання майна пропорційно орендованій площі з одночасною вказівкою про необхідність укладення орендарем окремого відповідного договору з підприємством - балансоутримувачем.

Умовами договору оренди від 29.03.2019 також не встановлено обов`язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ «Наш дім Прирічна 5».

Докази наявності договорів, укладених між позивачем та відповідачем (орендарем) зі здійснення оплати внесків на утримання орендованого приміщення загальною площею 103,1 кв.м в будинку по вул. Прирічна, 5 в м. Києві, а також звернень з боку позивача з відповідними пропозиціями щодо укладення договору в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, за відсутності укладеного окремого договору між ОСББ та орендарем на оплату внесків на утримання майна, а також не встановлення умовами договорів оренди майна № 10040 від 05.02.2015 та від 29.03.2019 зобов`язань останнього з оплати внесків на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому вищевказаними рішеннями ОСББ «Наш дім Прирічна 5», суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для покладення на відповідача обов`язку з оплати заявлених позивачем сум внесків на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 22 248,00 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані та безпідставні.

Окремо суд наголошує, що за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків ОСББ на утримання майна в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату таких внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу прямої норми закону, позаяк саме власник несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Поряд із цим згідно правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17, від 17.07.2018 у справі № 910/6356/16, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача - це частина платежів і внесків на утримання самого будинку, прибудинкової території, майбутніх ремонтів і переоснащень спільного майна ОСББ, тому спір у даній справі не пов`язаний із документальним підтвердженням надання ОСББ послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що спростовує доводи відповідача про необхідність перевірки судом документального підтвердження понесення позивачем витрат з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо відшкодування витрат по утриманню та обслуговуванню майна і прибудинкової території, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано за загальний період прострочення з 01.01.2018 до 01.12.2020, проценти річних в сумі 1 947,61 грн. та втрати від інфляції сумі 4 195,98 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Проте, зважаючи на висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення основних позовних вимог в частині стягнення витрат по утриманню та обслуговуванню майна і прибудинкової території в розмірі 22 248,00 грн., оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 947,61 грн. річних та 4 195,98 грн. втрат від інфляції є похідними від основної вимоги, останні також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2021 року.

Суддя А.М.Селівон