Ухвала суду № 100337476, 12.10.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/994/18

У Х В А Л А

12 жовтня 2021 року Бродівський районний суд Львівської області: в складі головуючого - судді Бунди А.О., з участю секретаря судового засідання Музички Л.Т., прокурора Замараєва Р.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисників - адвокатів Мицика О.В., Бекалюка В.І.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12018140160000043 від 24.01.2018року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Бекалюк В.І. подав суду клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими.

Із змісту клопотання вбачається, що в судовому засіданні прокурором на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, був наданий оптичний диск «Maximus DVD-R 4.7 Gb 16Х; протокол огляду предметів (диску «Maximus DVD-R 4.7 Gb 16Х; висновок №1148 від 17.04.2018, складений експертом ОСОБА_2 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи. Зазначає, що в даному випадку мало місце порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, яке полягало в отриманні органом досудового розслідування DVD-R диску у непередбачений вимогами КПК спосіб, а саме - із невстановленого джерела та без належного процесуального оформлення. Зокрема, із протоколу огляду вбачається, що описаний у ньому DVD-R диск нібито був добровільно виданий свідком ОСОБА_3 . У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 викладені у протоколі відомості щодо джерела походження диску категорично заперечила і пояснила, що жодного диску слідчому не передавала. При перевірці властивостей розміщеної на диску папки було встановлено, що наявні у ній файли створені 24.01.2018, у той час як ДТП, обставини якої досліджуються, відбулася 23.01.2018. З метою дослідження зафіксованих на диску відеограм і встановлення належності їх до оригіналів чи копій, за клопотанням сторони захисту судом була призначена судова експертиза відеозапису, до проведення якої залучено експерта Львівського НДІСЕ. Згідно з висновком експерта №5774 від 08.12.2020, складеним за результати вказаної експертизи, відеограми, що містяться у файлах з таблиці А.1 наданого для дослідження оптичного диску «Maximus DVD-R 4.7 Gb 16Х», є копіями, що записані на оптичний диск з іншого носія інформації; дати категоричний висновок, що досліджені відеограми не містять ознак монтажу (у т.ч. внесення будь-яких змін), не виявилось можливим. Разом з тим у ході досудового розслідування ні оригінал запису, ні записуючий пристрій та їх місцезнаходження встановлені не були, а на стадії судового розгляду такі можливості були вичерпані через сплив достатнього часу з моменту події дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, вказує стороною обвинувачення питання щодо встановлення наведених обставин перед судом не ставилось. А тому копія наданого відеозапису не може бути використана як належний доказ, що здатний своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження. А відтак, вважає, що висновок №1148 від 17.04.2018, складений на підставі неправдивих доказів, здобутих з копії відеозапису. Тому У зв`язку з викладеним, керуючись ст. ст. 42, 45, 84 - 87, 89, 91, 92, 358 КПК просить клопотання задоволити.

В судовому засіданні захисники – адвокати Бекалюк В.І., Мицик О.В. та обвинувачений підтримали клопотання з підстав наведених у його змісті.

Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки не вбачає жодної очевидної недопустимості у доказах досліджених у судовому засіданні, а оцінювати дані докази суд має у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку поряд з іншими доказами у справі.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 86,87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

В силу ч.3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч.4 ст.99 КПК України дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

За правилами Глави 15 Розділу ІІ КПК України тимчасовий доступ до речей і документів стороні кримінального провадження надається на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження лише у випадку, коли в інший спосіб неможливо отримати речі і документи, які можуть мати значення у справі.

Як вбачається із протоколу огляду предметів від 26.01.2018 року слідчий Білик І.Ю. провів огляд жорсткого електронного носія (DVD-R диска), який як зазначено в протоколі був добровільно виданий свідком ОСОБА_3 , тому необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання електронного носія із відозазаписом не було.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений прокурором в якості доказу оптичний диск із записом обставин події з камери спостереження був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, яка була збережена у відеофайлах після фіксації події ДТП 23.01.2018.

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

В ході досудового слідства та після виконання вимог ст.290 КПК України у обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників сумнівів у правильностіь відображених на записі з камери відеоспотстереження подій не виникало і цей доказ не оспорювався.

Водночас, протокол огляду предметів (диску «Maximus DVD-R 4.7 Gb 16Х, про який йдеться у клопотанні захисника, не може бути визнаний судом очевидно недопустимими, тобто безсумнівно, безперечно і неприховано недопустимим, оскільки потребує перевірки і співставлення з іншими доказами сторони обвинувачення, які судом ще не досліджувалися.

Проте, суд зазначає, що обвинувачений та його захисник не позбавлені права посилатися на зазначені ними у клопотанні обставини у судових дебатах, як на передбачену статтею 86 КПК України, підставу недопустимості доказів, які були отримані, на їх переконання, із порушенням вимог КПК України. Оцінку цим доводам буде надано судом при ухваленні вироку у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог частини першої статті 89 КПК України.

Тому у задоволенні клопотання захисника Бекалюка В.І. слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86,87,89,350,371,372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника Бекалюка В.І. про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.О.Бунда