Рішення № 100336643, 12.10.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/4220/21

Номер провадження 2/333/3015/21

рішення

Іменем України

12 жовтня 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (вул. Стельмаха, буд. 9-а, оф. 203, м. Ірпінь, Київська область, 08200), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, 01001) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

24 червня 2021 року представник позивача – адвокат Сахно О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10127 вчинений 30.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ЄДРПОУ 35017877) заборгованості у сумі 24164,85 грн. згідно кредитний договір № 500278857 від 22.05.2012р. укладеним з Публічним акціонерним товариством «АЛЬФА БАНК». Та судові витрати у справі покласти на Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ».

Вимоги обґрунтовує тим, що 22.05.2012 р. між, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «АЛЬФА БАНК» було укладено кредитний договір № 500278857. 30.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис № 10127 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 24124,85 грн. згідно Договору. 17.06.2021р. у відповідь на адвокатський запит від 10.06.2021р. від Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2021 у ВП №64620448 з тексту якої позивачеві стало відомо про існування виконавчого напису, також було надано копію виконавчого листа. Позивач вважає Виконавчий напис, таким що не підлягає виконанню виходячи з наступного. Виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом в порушення п. 3.1 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій поза межами трирічного строку - 30.01.2020р. Разом з тим, приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено Виконавчий напис без перевірки безспірності заборгованості боржника.

Чинне законодавство покладає на нотаріуса обов`язок здійснювати перевірку безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису. Жодних повідомлень, що свідчили про проведення нотаріусом перевірки безспірності заборгованості, від приватного нотаріуса Позивач не отримував.Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.Жодної вимоги від ПАТ «АЛЬФА БАНК» та Відповідача про сплату боргу Позивач не отримував, а тому він був позбавлений навіть можливості надати на неї свої заперечення та перевірити підстави виникнення цієї вимоги.В той же час, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, якими доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», на який послався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович у Виконавчому написі.Таким чином, станом на 30.01.2020 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича були відсутні правові підстави для вчинення Виконавчого напису щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості, що ніби-то виникла за Договором.Крім того, Позивач наголошує, що йому до цього часу не було навіть відомо про відступлення права вимоги за кредитним договором Відповідачеві.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2021 року суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

06 вересня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С.К. про врегулювання спору за участю судді та заява про визнання позовних вимог.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С.К. про проведення врегулювання спору за участю судді.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують. Просила суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про визнання позовних вимог. З урахуванням того, що відповідач визнає позовні вимоги, просить стягнути з відповідача лише 50% судового збору, інші 50 % повернути позивачу з державного бюджету. Також було подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки витрати, які поніс позивач під час розгляду справи не є спів мірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, отже підлягають зменшенню до 1 025 грн..

У судове засідання третя особа – старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гринь Я.А. не з`явилась, але до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини не явки суду не відомі, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинений виконавчий напис № 10172 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості в розмірі 24 164 гривень 85 копійки за період з 08 жовтня 2016 року по 20 січня 2020 рік включно.

Постановою заступника начальника відділу Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломієць О.С. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП № 64620448.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 16.09.2019 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 16.09.2019 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що в неї відсутні будь-які боргові (кредитні) зобов`язання перед відповідачем ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами». Договорів, які б встановлювали її зобов`язання перед вказаним товариством, вона не укладала. Будь-яких письмових вимог про сплату боргу не отримувала.

Відповідач, в свою чергу, жодних заперечень та доказів на спростування зазначеного не надав. Навпаки, відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує проти визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд

Будь-яких доказів на підтвердження того, що кредитний договір належить саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Так само як і не надано розрахунок відповідно до якого можливо б було встановити, що сума заборгованості за кредитним договором становить саме 24 164,85 грн.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису вона мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач цілком обґрунтовано посилається на відсутність в нього документів, які були підставою для винесення виконавчого напису, тому вважає, що обов`язок доказування заперечень покладається на відповідача, в результаті дій якого були зібрані, створені та подані документи приватному нотаріусу.

Отже, виходячи із принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрат понесених із розглядом справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 908 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем визнано позовні вимоги позивачу підлягає поверненню 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу внормований статтею 137 ЦПК України.

Як випливає із змісту частини 3 означеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Наведене свідчить, що передумовою для покладення витрат на отримання професійної правничої допомоги є документальне підтвердження цих витрат.

09 червня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сахно О.В було укладено Договір про надання правової допомоги.

Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги від 09.06.2021 року встановлено вартість підготовки та подання адвокатських запитів або інших заяв – 300 грн., підготовка та подання позову – 1500 грн., підготовка та подання клопотання з будь-яких процесуальних питань – 300 грн., представництво інтересів в суді 1-ї інстанції (за кожне засідання – 600 грн.. .

Згідно акту прийому – передачі наданих послуг, витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі складають 2 700 грн. з яких: 300 грн. – підготовка та подання адвокатського запиту до Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 10.06.2021 року; 1500 грн. – підготовка та складання позову; підготовка та подання клопотань (3 процесуальні документи: заперечення від 08.10.2021 року, заява про відшкодування витрат на правову допомогу від 08.10.2021 року, заява про розгляд без участі позивача та його представника від 08.10.2021 року).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувались положення ЦПК України та суд дійшов висновку, що витрати за надану правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 УПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У зв`язку з чим суд вважає за можливим задовольнити вимоги про стягнення витрати на професійну правничу допомогуу розмірі 2 700 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12-18,76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 261, 625, 1050 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (вул. Стельмаха, буд. 9-а, оф. 203, м. Ірпінь, Київська область, 08200), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, 01001) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10127 вчинений 30.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ЄДРПОУ 35017877) заборгованості у сумі 24164,85 грн. згідно кредитний договір № 500278857 від 22.05.2012р. укладеним з Публічним акціонерним товариством «АЛЬФА БАНК».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, Київська область, м.Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9а, оф.203) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривень нуль-нуль копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, Київська область, м.Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9а, оф.203) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 2 700 гривень (дві тисячі сімсот гривень нуль-нуль копійок).

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 повернути 50% сплаченого судового збору у розмірі 454 гривень 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль-нуль копійок) (квитанція № 5460-24-001 від 24 червня 2021 року).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов