Рішення № 100335898, 12.10.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2539/21

Провадження № 2-а/307/21/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В., з участю секретаря судового засідання Голубка Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та поліцейського управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо Віктора Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції та поліцейського управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо Віктора Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 593366 від 15 липня 2021 року, він визнаний винним в тому, що 15 липня 2021 року, о 10 год. 01 хв., керуючи автомобілем BMW X5, на 743 кілометрі автодороги М06, в зоні дії дорожнього знаку 5.45, рухався зі швидкістю 108 км/год, чим перевищив допустиму швидкість на 58 км/год, порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), у зв`язку із чим на нього накладено штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вважає, дії інспектора протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки швидкість не перевищував і не порушував вимог ПДР України.

Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 593366 від 15 липня 2021 року, винесену поліцейським управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо Віктором Валерійовичем, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за порушення ч.4 ст.122 КУпАП.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Коржук І.І. в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач поліцейський управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо В.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача управління патрульної поліції в Закарпатській області на Департамент патрульної поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 593366 від 15 липня 2021 року, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 15 липня 2021 року, о 10 год. 01 хв., керуючи автомобілем BMW X5, на 743 кілометрі автодороги М06, в зоні дії дорожнього знаку 5.45, рухався зі швидкістю 108 км/год, чим перевищив допустиму швидкість на 58 км/год, порушив п. 12.4 ПДР України, у зв`язку із чим на нього накладено штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови серії БАА № 593366 від 15 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 , жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених поліцейським обставин, в постанові не міститься.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 4 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи, позивач вчинення правопорушення заперечує.

Оскаржувана постанова містить відомості про те, що вчинене правопорушення зафіксоване приладом Трукам 008401, однак не містить посилань на будь-які докази фото чи відео фіксації, пояснення свідків, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України. При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд вважає, що постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджується факт перевищення позивачем допустимої швидкості руху в населеному пункті, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251, 252, 280 КУпАП, які свідчать про вчинення позивачем порушень вимог ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП підлягає закриттю.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. ст. 7, 122, 222, 245, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 229, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 593366 від 15 липня 2021 року, винесену поліцейським управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо Віктором Валерійовичем, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп., за порушення ч.4 ст.122 КУпАП – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до восьмого апеляційного адміністративного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідачі: департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернеста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи – 40108646;

поліцейський управління патрульної поліції в Закарпатській області Пацьо Віктор Валерійович, адреса: 88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 2.

Суддя В.В. Ніточко