Ухвала суду № 100335690, 11.10.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Мукачево Справа №303/2416/21

4-с/303/20/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево

скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2

особа, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються: головний державний виконавець Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонак Михайло Михайлович

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

про визнання рішення головного державного виконавця неправомірним, скасування постанови про повернення виконавчого документу, визнання дій неправомірними, зобов`язання поновити порушено право заявника,

За участю:

представника скаржника – Райка В.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, у якій просить:

- визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонака Михайла Михайловича (надалі – Виконавець) про повернення без виконання виконавчого листа №2/303/607/15 від 12.06.2015 стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

- скасувати постанову Виконавця про повернення виконавчого документа стягувану від 16 жовтня 2020 року по виконавчому провадженню №52127641, згідно з якою повернуто без виконання виконавчий лист №2/303/607/15 від 12.06.2015 року стягувану ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі - Постанова);

- визнати дії Виконавця про заміну стягнення основної заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору неправомірними;

- зобов`язати Виконавця поновити порушене право.

Необхідність задоволення скарги обґрунтовується доводами про неправомірність дій Виконавця щодо прийняття оскаржуваної за предметом скарги Постанови, оскільки у представника стягувача не було повноважень на подання такого роду заяв. Крім того, вказує на те, що Виконавець за попередньою змовою з представником ТОВ «Інвестохіллс Веста» незаконно замінив стягнення основної суми заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору.

Обґрунтовуючи підставність своєї позиції представник скаржника в судовому засіданні зазначив, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу без виконання винесена головним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки останній не переконався в наявності в представника стягувача повноважень щодо вчинення таких дій. Крім того, на підставі договору відступлення права вимоги від 2 жовтня 2020 року ТОВ «Інвестохіллс Веста» відступило право вимоги ОСОБА_3 . Також зазначив, що стягнення виконавчого збору є незаконним, оскільки головним виконавцем не проводилися дій щодо стягнення заборгованості.

Головний виконавець в судове засідання не з`явився.

Разом з тим, інформація з повідомлення начальника відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.09.2021 №13-52127641 свідчить про те, що ОСОБА_4 10.09.2021 звільнений з посади головного державного виконавця за взаємною домовленістю.

Крім того, на підставі заяви від 27.08.2021 №13-52127641 начальник відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доводи представника скаржника та дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (частина перша ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України визначені ознаки обов`язковості судових рішень.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п. 3 частини 2 статті 18 Закону).

Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У переданій на розгляд суду скарзі представник скаржника просить суд визнати незаконною та скасувати Постанову у зв`язку з неправомірністю дій Виконавця.

По відношенню до таких доводів скаржника суд зазначає наступне.

05.09.2016 на адресу МВ ДВС Мукачівського МРУЮ надійшла заява публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №303/480/15-ц виданого 12 червня 2015 року про стягнення заборгованості.

На підставі постанови Виконавця від 09.09.2016 відкрито виконавче провадження ВП №52127641 щодо виконання виконавчого листа №2/303/607/15 виданого 12.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у розмірі 317224,98 грн.

19.09.2016 Головним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31722,50 грн.

Відповідно до постанови Виконавця від 21.10.2016 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/303/607/15 від 12.06.2015 – зупинено.

Згідно з постановою Виконавця від 21.07.2020 в межах виконавчого провадження ВП №52127641 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині А-1556.

25.09.2020 Виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження в межах ВП №5212764, згідно з яким замінено сторону стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та про зміну назви стягувача на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

15.10.2020 року від представника Товарситва з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» Баняса В.В. до Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надійшла заява про повернення без виконання виконавчий лист №2/303/607/15 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

16.10.2020 Головним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо законності Постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В свою чергу, виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема у випадку подання стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа (п. 1 частини першої статті 37 Закону).

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, пунктом 20 розділу III Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваної Постанови (16.10.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» перебувало у статусі стягувача по виконавчому провадженні №63326744.

Даних щодо заміни сторони стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні станом на 16.10.2020 матеріали виконавчого провадження не містили.

В свою чергу, наявна в матеріалах виконавчого провадження копія довіреності від 11 лютого 2020 року №34 свідчить про наявність у ОСОБА_5 повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» в будь-яких органах державної виконавчої служби України з усіма правами, наданими стягувачу.

Фактичний аналіз змісту оскаржуваної Постанови, а також матеріалів справи (в т.ч. і матеріалів виконавчого провадження) свідчить про те, що дії суб`єкта оскарження щодо повернення виконавчого документу стягувачу здійснені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень наданих державному виконавцю.

Жодних порушень закону при винесені оспорюваної Постанови, Виконавцем допущено не було, а оскаржувана за предметом скарги Постанова у жодній мірі не порушує законні права та інтереси як боржника, так і стягувача у виконавчому провадженні та є такою, що прийнята в межах наданих Законом повноважень.

У спірній по справі ситуації суд виходить з того, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документу стягувачу врахував приписи ст.ст. 37, 40 Закону України «Про виконавче провадження» та постановив правомірне рішення.

Аргументи та доводи представника скаржника не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та враховуючи те, що в судовому засіданні скаржником не доведено обставин що неправомірності дій Головного виконавця з приводу винесення Постанови, у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

В зв`язку з наведеним, не підлягає задоволенню також і вимога про зобов`язання Головного виконавця поновити порушене право заявника.

Щодо вимоги про визнання дій Головного виконавця про заміну стягнення основної суми заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору неправомірними, суд зазначає наступне.

Фактичний аналіз змісту скарги свідчить про те, що вимога за предметом скарги щодо заміни стягнення основної суми заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору стосується дій Виконавця з приводу прийнятого ним рішення про стягнення виконавчого збору з боржника.

Поряд з тим, відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, імперативними приписами частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу приводу оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного (приватного) виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19), від 19 лютого 2020 року у справі №382/389/17 (11-1009апп19), від 19.05.2020 № 754/2223/15-ц (14-568 цс 19).

Таким чином, вимоги за скаргою в частині визнання неправомірними дій Головного виконавця про заміну стягнення основної суми заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, у провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 1 частини першої ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 124, 1291 Конституції України, статтями 2, 3, 12, 18, 255, 260, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 в частині вимог про визнання рішення головного державного виконавця про повернення без виконання виконавчого листа неправомірними, скасування постанови про повернення виконавчого документу від 16 жовтня 2020 року та зобов`язання поновити порушено право заявника - відмовити.

2. Закрити провадження по скарзі в частині вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавеця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонака Михайла Михайловича про заміну стягнення основної суми заборгованості на користь стягувача на стягнення виконавчого збору.

3. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Кость

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.10.2021.