Рішення № 10033459, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/19403.06.10 За позовом Приватного підприємства «Поліекспо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коффта»

про стягнення заборгованості 210 148,85 грн

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Гринько О.О. - представник за довіреністю № 01/10 від 24.03.2010

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Поліекспо»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коффта»про стягнення заборгованості у розмірі 210148,85 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 08.11.2007 між ТОВ «Союз ЛТД»та відповідачем було укладено договір оренди № 08/11, згідно умов якого орендар (відповідач) отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 108,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Лютеранська, 6 (літ. А) строком до 07.05.2010 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2009 року позивач у справі набув право власності на об’єкт оренди, у зв’язку з чим угодою № 1 від 02.04.2009 року до договору оренди внесені відповідні зміни щодо орендодавця.

За доводами позивача відповідачем не виконуються належним чином зобов’язання щодо вчасності сплати орендних платежів та компенсаційним комунальним платежам, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 207 666,58 грн, заборгованість по компенсаційним комунальним платежам у розмірі 24 82,27 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.10 р. було порушено провадження у справі № 40/194 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.05.10 р.

У судове засідання представники Позивача з’явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і дату засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 03.06.2010 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 19.04.10р.

У судове засідання 03.06.10 представник позивача з’явився, через загальний відділ діловодства надав документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.10р. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачем разом з позовною заявою було надане клопотання про забезпечення позову.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов’язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

У судове засідання 03.06.10 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/194 від 19.04.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка наявна в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

08.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД»(орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Коффта»(орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 08/11, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар отримує у строкове платне користування нежилі приміщення, описані в пунктах 2.1 договору (надалі - об’єкт оренди), який належить орендодавцю на праві власності.

Згідно з п.2.1,2.1 договору оренди № 08/11 об’єкт оренди розташований за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 6 літ. А, поверх 1 та має площу 108,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 договору строк оренди за договором встановлюється з дня підписання сторонами акту № 1 приймання та передачі об’єкта оренди, прикладеному до договору як додаток № 1, який становить невід’ємну частину договору, і триває до 07.05.10 включно.

Відповідно до п. 7.2.3 договору оренди № 08/11 орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату орендної плати, компенсаційних платежів за комунальні послуги, інших платежів по договору на умовах і в строки, встановлені у договорі.

Згідно з п. 4.1 договору оренди № 08/11 щомісячний розмір орендної плати становить 57479, 10 грн. (з урахуванням ПДВ), що за офіційним курсом валют НБУ еквівалентно 7878,45 євро на день укладання договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок орендодавця передоплатою не пізніше 15 числа кожного календарного місяця, за який здійснюється такий платіж.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди № 08/11 орендар крім оплати орендної плати згідно п..41 договору, повинен компенсувати орендодавцю експлуатаційні витрати та витрати на комунальні послуги, якими орендар користується на об’єкті оренди (вентилювання, електроенергія, водопостачання, опалення, використання каналізаційних стоків, вивіз сміття, експлуатація інших систем забезпечення та інші послуги потрібність в яких виникла у орендаря), не пізніше 3-х днів з дати виставлення орендодавцем рахунків-фактур, згідно показань відповідних вимірювальних приладів.

08.11.07 орендодавець на виконання зобов’язань за договором оренди № 08/11 за актом прийому-передачі передав Відповідачу зазначене нежитлове приміщення.

02.04.09 в зв’язку зі зміною власника об’єкту оренди на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.09, підписаного між попереднім орендодавцем та новим орендодавцем, до договору оренди № 08/11 від 08.11.07 було внесено зміни, а саме встановлено орендодавця –Приватне підприємство «Поліекспо» (позивач).

Додатковою угодою від 02.04.09 № 2 до договору оренди нежитлових приміщень № 08/11 від 08.11.07 сторони встановили, що з 01.04.09 щомісячний розмір орендної плати становить 70000,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Крім того сторони доповнили договір пунктом 4.7, виклавши його у наступній редакції: «З метою забезпечення виконання договірних зобов’язань з боку орендаря, сторони встановлюють у договорі оренди фінансову гарантію у формі грошової застави у сумі 70 000,00 грн у т.ч. ПДВ. Фінансова гарантія орендаря є погодженою сторонами сумою орендної плати за квітень місяць 2010 року. Фінансова гарантія орендаря у сумі 70000,00 грн. у т.ч. ПДВ повинна бути перерахована орендодавцю до 15 березня 2010 року рівними частинами у розмірі 5 833,33 грн у т.ч. ПДВ, одночасно з щомісячними орендними платежами і буде використана в рахунок виконання зобов’язання орендаря зі сплати орендної плати за квітень 2010 року».

Але, як свідчать матеріали справи, Відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором № 08/11 від 08.11.2007 року щодо сплати орендних платежів та компенсаційних платежів за комунальні послуги, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 210148,85 грн. Факт наявності заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату орендних платежів, фінансової гарантії та відшкодування витрат на комунальні послуги, а також копіями актів звіряння взаєморозрахунків за період з квітня 2009 по березень 2010, що підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 19.03.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів складала 210 666,58 грн, після чого 23.03.2010 відповідачем в рахунок погашення вказаної заборгованості було сплачено 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 809 від 23.03.10, таким чином станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів складає 207 666,58 грн.

Згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 19.03.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем щодо компенсації комунальних платежів складала 4 845,55 грн, після чого 23.03.2010 відповідачем в рахунок погашення вказаної заборгованості було сплачено 2 363,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 808 від 23.03.10, таким чином станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача щодо компенсації комунальних платежів складає 2 482,27 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Листами від 10.11.09 за № 67 та від 26.03.10 за № 91 позивач звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості з орендних платежів та компенсаційних комунальних платежів, проте вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Позивач належним чином виконав зобов’язання за договором оренди від 08.11.2007 № 08/11, а Відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів та компенсації комунальних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 207666,58 грн. та компенсації комунальних платежів в сумі 2482,27 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коффта»(01001 м. Київ, Печерський район, вул. Лютеранська, 6 А, р/р 2600318238 в АБ «Ажіо»м. Києва, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33637557) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Поліекспо»(73010 м. Херсон, вул. Червонофлотська, 30, п/р 2600911578 в ОД АППБ «Райффайзен Банк Аваль»м. Херсон, МФО 352093, код ЄДРПОУ 19236745) заборгованість в розмірі 210 148 (двісті десять тисяч сто сорок вісім) грн 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 49 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 17.06.2010р.