Рішення № 100331656, 11.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2586/17

2/465/260/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

11.10.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ., третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування збитків, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 вересня 2016р., близько 06 год. ЗОхв. у м. Львові на вул. Коновальця, 81 (що відноситься до Франківського району м.Львова) відбулося зіткнення автомобілів (ДТП), за участю транспортного засобу марки «Оpel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був під керуванням відповідача ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016р. винуватцем вищезгаданої ДТП було визнано водія автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 . На момент ДТП, відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована відповідно до полісу страхування цивільної відповідальності №:АІ/8995757, виданого страховою компанією ПрАТ "СТ "Іллічівське". Згідно Висновку №140 експертного автотоварознавчого дослідження складеного 19.11.2016р. спеціалістом Галамаєм Я.І., який має кваліфікацію судового експерта, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Оpel», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 36 060,52 гривень. На послуги експерта позивачем було витрачено 1000,00 гривень. У зв`язку з настанням страхового випадку, з дотриманням норм, що визначені в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою отримання страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СТ «Іллічівське» із заявою про виплату страхового відшкодування. Не зважаючи на це, ПрАТ "СТ "Іллічівське" до сьогоднішнього дня не було відшкодовано потерпілому завдані збитки у зв`язку із незадовільним фінансовим становищем страховика. Так, страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 06.12.2016р., а на офіційному сайті страховика повідомлено про намір акціонерів ліквідувати компанію. Враховуючи наведене, зазначає, що потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічна позиція відображена і в позиції Верховного суду України у постанові від 26.10.2016 року. Враховуючи наведене просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 36 060,52 гривень завданого матеріального збитку, а також 1000,00 гривень витрат на визначення розміру збитків. Покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 28.09.2017 року звернувся до суду з запереченнями, згідно яких просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України». Аналогічні роз`яснення містяться в п. 4 постанови пленуму Верховного суду України N6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: «Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, ін.).»

Станом на 29.09.2016 року власником транспортного засобу – автомобіля марки ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_2 була ОСОБА_2 , яка застрахувала цивільну відповідальність у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», що підтверджується полісом №АІ/8995757 від 18.12.2015 року. На момент заподіяння шкоди позивачу (29 вересня 2016 року). ОСОБА_3 керував транспортним засобом – автомобілем марки ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_2 у зв`язку з виконанням трудових обов`язків експедитора-водія на підставі трудового договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (власниця транспортного засобу) від 01.04.2008 року, зареєстрованим Львівським міським центром зайнятості 04.04.2008 року угоди за №13500802361. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки, яка долучена до заперечень на позовну заяву.

Представник позивача 12.03.2018 року звернувся з клопотанням про заміну відповідача в порядку ст.51 ЦПК України. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 36 060, 52 грн. завданого матеріального збитку, а також 1 000, 00 грн. витрат на визначення розміру завданого матеріального збитку. Покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Суддею Франківського районного суду м.Львова Козюренко Р.С. 10.05.2017 року у справі відкрито провадження. Ухвалою судді від 23.06.2018 року змінено первісного відповідача ОСОБА_3 належним ОСОБА_2 .

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.04.2019 року розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 40/Р від 11.04.2019 року, вказану цивільну справу передано судді Мартьяновій С.М. Ухвалою судді від 15.04.2019 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача звернувся на адресу суду з заявою, згідно якої просить здійснювати розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Свого відношення до позову не надала суду, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи. Тому суд вважає, що слід проводити заочний розгляд справи, згідно ст.280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечив.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 вересня 2016р., близько 06 год. ЗО хв. у м. Львові на вул. Коновальця, 81 відбулося зіткнення автомобілів (ДТП), за участю транспортного засобу марки «Оpel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016р. винуватцем вищезгаданої ДТП було визнано водія автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 .

Як вбачається з Висновку №140 експертного автотоварознавчого дослідження складеного 19.11.2016р. спеціалістом Галамаєм Я.І., який має кваліфікацію судового експерта, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Оpel», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 36 060,52 гривень. На послуги експерта позивачем було витрачено 1000,00 гривень.

Згідно полісу №:АІ/8995757 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач, на дату дорожньо-транспортної пригоди застрахована в ПрАТ "СТ "Іллічівське".

На момент ДТП, відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована відповідно до полісу страхування цивільної відповідальності №:АІ/8995757 від 18.12.2015 року, виданого страховою компанією ПрАТ "СТ "Іллічівське".

Крім того, як встановлено судом, станом на 29 вересня 2016 року, ОСОБА_3 керував транспортним засобом – автомобілем марки ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_2 у зв`язку з виконанням трудових обов`язків експедитора-водія на підставі трудового договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (власниця транспортного засобу) від 01.04.2008 року, зареєстрованим Львівським міським центром зайнятості 04.04.2008 року угоди за №13500802361, що підтверджуються копією трудової книжки (а.с. 60-61).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Із страхового полісу Серії №:АІ/8995757, вбачається, що страховиком відповідача з страховим лімітом за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000 грн., на момент вчинення ДТП була страховою компанією ПрАТ "СТ "Іллічівське", яка на даний час не припинена і не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року зазначив, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З укладенням договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування настрахувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач встановив, що суб`єктом, який має задовольнити позовні вимоги, є завдавач шкоди (відповідач), з чим погодитися не можна з урахуванням наведеного вище.

Суд, з урахуванням встановленого, приходить до висновку, що відповідачем у цьому спорі має бути страховик відповідача, до якого вимоги не пред`явлено.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 3, 10, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 279 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ., третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування збитків – відмовити.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 : (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач : ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», код ЄДРПОУ 25186738, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 38Б.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Мартьянова С.М.