Рішення № 100331138, 30.09.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2021 рокуСправа №451/1556/20 Провадження № 2/451/349/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Войтович Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1556/20 за позовом ОСОБА_2 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 , звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду із позовом до Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Барилів Радехівського району Львівської області померла тітка позивача - ОСОБА_3 (надалі - «Спадкодавець») у віці 72 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Барилів Радехівського району Львівської області помер чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 у віці 48 років. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18 серпня 2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що позивач - ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 07 червня 1985 року складено відповідний актовий запит №84. Батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25.11.2009 року Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області, вбачається, що 25.11.2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. Після проведення державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_9 , дружині - ОСОБА_9 .

Згідно довідки №7 від 17.01.2020 року, виданої виконавчим комітетом Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований. Від імені померлої виконавчим комітетом Барилівської сільської ради посвідчувався заповіт за №28 від 06.03.2003 року».

Відповідно до заповіту від 06 березня 2003 року, складеного, посвідченого сільським головою Барилівської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за №28, вбачається, що « ОСОБА_3 що мешкаю в с. Барилів Радехівського району Львівської області, на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: все своє майно, рухоме і нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалося, яке мені належало, належить і буде належати після моєї смерті, заповідаю - ОСОБА_5 , яка проживає в с. Барилів Радехівського району Львівської області».

Після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 залишилась спадщина у вигляді наступного майна, зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1301 га, що розташована на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, та належить спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на землю, серії ЛВ №1920, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №1920 вбачається, що спадкодавцю було передано у приватну власність наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 1,7500 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,3532 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,0269 гектарів.

Спадкодавець - ОСОБА_3 1932 року народження, є тіткою позивача, на день смерті спадкодавцеві виповнилося 72 роки, що вказує на її досить похилий вік. Як вбачається із вищенаведеного позивач - ОСОБА_2 , не була зареєстрована із спадкодавцем своєю тіткою - ОСОБА_3 за однією адресою, однак позивач спільно проживала із спадкодавцем останні 5 (п`ять) років життя, оскільки ОСОБА_3 перебувала у похилому віці була немічна, часто хворіла та потребувала сторонньої допомоги. Позивач протягом остатніх років життя своєї тітки проживала спільно із спадкодавцем та доглядала за нею, допомагала їй у повсякденних справах та доглядала за господарством.

Після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , позивач - ОСОБА_2 обслуговує житловий будинок спадкодавця, та користується земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №1920, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487.

Позивач, як особа яка спільно проживала із спадкодавцем за однією адресою на момент відкриття спадщини та маючи заповіт від ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. з метою оформлення прийняття спадщини та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Однак, приватний нотаріус не змогла встановити факту спільного проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки в паспорті позивача наявна відмітка про реєстрацію місця проживання, відмінне від місця реєстрації спадкодавця. Також у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, а саме: відсутній Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЛВ №1920, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487. Виходячи із вищенаведеного приватний нотаріус надала позивачеві усну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснила, що вона може подати заяву до Радехівського районного суду Львівської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, або позовну заяву про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем - ОСОБА_10 , за однією адресою на момент відкриття спадщини та визнання права власності на вищезазначені земельні ділянки.

Просить суд: встановити факт спільного проживання позивача - ОСОБА_2 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 за однією адресою на момент відкриття спадщини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та належали спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №1920, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487, а саме наступні земельні ділянки: - земельну ділянку загальною площею 1,7500 гектарів; - земельну ділянку загальною площею 0,3532 гектарів; - земельну ділянку загальною площею 0,0269 гектарів. Судові витрати по справі просимо покласти на позивача (а.с.4-9).

В підготовчому судовому засіданні 26 серпня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Барилівську сільську раду Радехівського району Львівської області на Лопатинську селищну раду Радехівського району Львівської області (а.с.33).

У підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просить задоволити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області. Позовні вимоги визнає (а.с.35).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 72 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 18.08.2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.11).

Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Барилів Радехівського району Львівської області помер ОСОБА_4 у віці 48 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10.07.1991 року Увинською сільською радою народних депутатів (а.с.12).

З копії довідки №7 від 17.01.2020 року, виданої виконавчим комітетом Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований. Від імені померлої виконавчим комітетом Барилівської сільської ради посвідчувався заповіт за №28 від 06.03.2003 року (а.с.15).

Згідно дубліката заповіту, виданого секретарем Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області 06.02.2020 року, встановлено, що 06 березня 2003 року сільським головою Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за №28, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, рухоме і нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалося, яке їй належало, належить і буде належати, після її смерті, заповіла ОСОБА_5 (а.с.16).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18 серпня 2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 07 червня 1985 року складено відповідний актовий запит №84. Батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с.13).

25.11.2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №1; після проведення державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25.11.2009 року Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилась земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1301 га, що розташована на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, та належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЛВ №1920, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487.

Відповідно до Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №1920 вбачається, що земельна ділянка площею 2,1301 га складається з трьох земельних ділянок: площею 1,7500 га, площею 0,3532 га та площею 0,0269 га (а.с.17-17 зворот).

З Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66644250 від 29.09.2021 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.**).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Факт, що ОСОБА_2 спільно проживала з ОСОБА_3 за однією адресою на момент відкриття спадщини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , не довіряти показам якої у суду немає підстав (а.с.38).

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що втрачений оригінал правовстановлюючого документа, а також наявна суперечність між зареєстрованим та фактичним місцем проживання спадкоємця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту спільного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини та визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи клопотання позивача про покладення на нього судових витрат, суд не здійснює розподіл судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 за однією адресою на момент відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та належали спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на землю, серії ЛВ №1920, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 27 квітня 1999 року за №1487, а саме наступні земельні ділянки: - земельну ділянку, загальною площею 1,7500 гектарів; - земельну ділянку, загальною площею 0,3532 гектарів; - земельну ділянк,у загальною площею 0,0269 гектарів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 5 жовтня 2021 року.