Рішення № 100330317, 11.10.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1686/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого Фролової Л.Д.

за участі секретаря судового засідання Євтушенко В.Ю.

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», про стягнення незаконно списаних з рахунку коштів, інфляційних нарахувань та 3 % річних,-

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що в лютому 2018 року він відкрив в ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок для отримання заробітної плати. В банку позивачу була видана "карта для виплат". 27 лютого 2018 року на вказаний рахунок надійшла нарахована заробітна плата, та цього ж дня банком було списано з рахунку суму в розмірі 2850,14 грн., що становило 50% від розміру нарахованої зарплати. Відтак, просить суд стягнути з акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на його користь незаконно списані з рахунку грошові кошти в сумі 3350,14 грн., інфляційні нарахування в сумі 552,16 гри. та 3% річних за користування коштами в сумі 266,06 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2021 року відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Позиція сторін по справі.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі №461/1686/21, та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача, однак відзиву чи заперечень по справі останній не надав.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом було встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2017 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 41742,60 грн. за кредитним договором № б/н від 29 серпня 2011 року, яка складається з наступного: 2035,40 грн. – заборгованість за кредитом; 33373,27 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3870,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. – фіксована частина; 1963,93 грн. – процентна складова. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1600,00 грн. судового збору.

В лютому місяці 2018 року ОСОБА_1 , відкрив в ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати. В банку йому була видана "Карта для виплат" № НОМЕР_2 .

27 лютого 2018 року на вказаний рахунок надійшла нарахована заробітна плата та цього ж дня банком було списано з рахунку суму в розмірі 2850,14 грн., що становило 50% від розміру нарахованої зарплати.

ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2017 року, яку рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду від 04 грудня 2017 року, задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Крім того, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 760 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням апеляційної інстанції, публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», було подано касаційну скаргу, яку залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2017 року залишено без змін.

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним на утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

За приписами Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, а також кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, здійснюється лише щодо боржника і тільки за виконавчими документами.

Доказів, що ОСОБА_1 є боржником у зобов`язанні, стягувачем за яким є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та про наявність виконавчого провадження, суду не надано.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо списання грошових коштів з банківського рахунка без розпорядження клієнта, що регулюється нормами ст. 1071 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Згідно з ч. 3 ст. 1066 цього Кодексу банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 цього Кодексу договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У пункті 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платником визначається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання (формування) документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

У статті 26.1. цього Закону передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та (або) третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стороною відповідача не надано до суду жодних доказів про наявність між ним та позивачем чинного кредитного договору, за умовами якого передбачено погоджене сторонами право Банку здійснювати договірне списання грошових коштів зі всіх рахунків позивача в банку в будь яких валютах (у тому числі з рахунків, що будуть відкриті позивачем у майбутньому), реквізити яких банк визначить самостійно, в сумах, необхідних для виконання грошових зобов`язань клієнта перед банком.

Крім того, встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львові від 26 вересня 2017 року, яким було стягнуто заборгованість за кредитним договором з позивача, не набрало законної сили, оскільки 04 грудня 2017 року було скасовано апеляційною інстанцією. Таким чином, жодних законних підстав (договірних чи з примусового виконання рішення суду) для списання у ІІ-2018 грошових коштів у відповідача не було. Неправомірні дії банківської установи привели до порушення майнових прав позивача, які підлягають поновленню.

Доказів наявності інших підстав для автоматичного списання коштів відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем у відповідності до ст. ст. 79-80 ЦПК України доведено факт списання коштів без будь-якого його розпорядження та відсутність договору між сторонами щодо списання коштів із карткового рахунку без розпорядження клієнта, із якої отримує позивач заробітну плату, а тому таке списання здійснено з порушенням норм ст. 1071 УЦК України.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сума безпідставно утриманих коштів відповідачем не оспорюється, та підлягає безумовному стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 3% річних за користування коштами в сумі 266,06 грн., суд зазначає наступне.

Відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України наступає за прострочення виконання грошового зобов`язання, за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - за прострочення виконання, надання послуги, та зазначені норми закону можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За приписами ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок нарахування інфляційних сум та 3% річних через порушення грошового зобов`язання банком, то з огляду на викладене, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з відповідача 3% річних у сумі 266,06 грн. та 552,16 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, суд приходить до переконання, що такі підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 74-81, 141, 247 ч.2, 259, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», про стягнення незаконно списаних з рахунку коштів, інфляційних нарахувань та 3 % річних – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) списані з рахунку грошові кошти в сумі 3350,14 грн., інфляційні нарахування в сумі 552,16 гри. та 3% річних за користування коштами в сумі 266,06 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова