Рішення № 100330282, 11.10.2021, Бродівський районний суд Львівської області

справа №439/1407/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Бродівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Бунда А.О.,

з участю секретаря Музичка Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення частки невиплаченого страхового відшкодування, суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, де в свої вимогах покликається на те, що 9 червня 2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ-21703», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та велосипеда під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої, останній від отриманих травм помер на місці пригоди. 21 серпня 2017 року представником ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» подано в інтересах сина загиблого ОСОБА_1 заяву про виплату страхового відшкодування до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта». Зміст заяви включав вимогу виплатити відшкодування моральної шкоди у розмірі 48 000грн., відшкодування витрат на поховання у розмірі 38 400,00 грн., відшкодування на утримання у розмірі 115 200,00 грн. 13 травня 2021 року до відповідача надіслано лист з Довідкою з пенсійного фонду про отримання пенсії по втраті годувальника та постанову про закриття кримінального провадження від 30.04.2021. 22 липня 2021 року відповідач надіслав лист-розрахунок виплати страхового відшкодування, у сумі 48 000,00 грн. (моральна шкода), 38 400,00 грн.(витрати на поховання) та про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 115 200 грн., що буде сплачуватись щомісячно у період з червня 2021 р. по березень 2023 р. Станом на 12.08.2021 року виплачено 77 259, 13 грн. відшкодування витрат на утримання. Залишок суми страхового відшкодування, який має сплатити відповідач становить - 37 940, 87 грн. Вважає, що рішення відповідача частково виплачувати страхове відшкодування на утримання необгрунтованим, безпідставним та таким, що грубо порушує права позивача на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про обов`язкове страхування вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначає, що враховуючи вимоги п.36.2 cm.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик обмежений строком виплати і зобов`язаний виплатити страхове відшкодування у 90-денний термін. Відповідно до розрахунку, страхове відшкодування, належне позивачу, буде виплачене не раніше 2023 року (тобто через 3 роки). При цьому, розрахунок, виконаний відповідачем, не враховує інфляційних витрат, що суттєво занижує фактичний розмір відшкодування. Зважаючи на економічну ситуацію, а також тривалий час впродовж якого страхове відшкодування повинне виплачуватись, потерпілий не отримає реального відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 . Внаслідок стійкої тенденції до підвищення середнього рівня цін, розмір страхових виплат позивачу буде мізерним в порівнянні із загальним рівнем цін і не зможе забезпечити утримання ОСОБА_1 . Внаслідок надмірного і необгрунтованого затягування виплати та зменшення суми страхового відшкодування позивачу не буде досягнуто мети обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, порушено права осіб, які мають право на отримання компенсації шкоди, завданої смертю у ДТП. Тому на підставі ст.ст.509,511,636,1200 ЦК України просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь 37 940,87грн. частку невиплаченого страхового відшкодування.

25.08.2021 відкрито провадження у справі.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належно, у встановленому законом порядку повідомлявся про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, від нього не надходила заява про відкладення розгляду справи, однак подані письмові пояснення у яких висловлено відношення до позову та просить відмовити в задоволенні позову.

Судове засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 9 червня 2017 року відбулася дорожньо-транспортна за участю автомобіля марки «ВАЗ-21703», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та велосипеда під керуванням ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці пригоди (а.с.19).

Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ №АК/4044842 в ПАТ «НАСК «Оранта» забезпечений транспортний засіб автомобіль «ВАЗ-21703», р.н. НОМЕР_2 (а.с.18).

21 серпня 2017 року представником ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» подано в тому числі і в інтересах сина загиблого ОСОБА_1 заяву про виплату страхового відшкодування до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» (а.с.8).

У поданій заяві представник просив виплатити відшкодування моральної шкоди у розмірі 48 000 грн., відшкодування витрат на поховання у розмірі 38 400,00 грн., відшкодування на утримання у розмірі 115 200,00 грн.

13 травня 2021 року до відповідача надіслано лист з довідкою з Пенсійного фонду про отримання пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника та постанову про закриття кримінального провадження від 30.04.2021 (а.с.39-45)

22 липня 2021 року «Національна страхова компанія «Оранта» надіслала лист-розрахунок виплати страхового відшкодування, у сумі 48 000,00 грн. (моральна шкода), 38 400,00 грн.(витрати на поховання) та про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 115 200грн., що буде сплачуватись щомісячно у період з червня 2021 по березень 2023 (а.с.32).

Рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 115 200 грн. прийнято ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» згідно із страховим актом №ОЦВЗ-Ч-5880/5 (а.с.37).

Відповідно до вищезазначеного рішення позивачу станом на 22.07.2021 виплачено 77 259, 13 грн. відшкодування витрат на утримання.

Залишок суми страхового відшкодування, який має сплатити відповідач становить - 37 940, 87 грн.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону № 1961-IV).

За вимогами статті 3 цього Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплені у книзі п`ятій - зобов`язальне право, главі 82 - відшкодування шкоди, розділі 2 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Тому, вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в свою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Положення ЦК України та Закону № 1961-IV у частині строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, не суперечать одне одному, а тому відсутні підстави для висновку про існування протиріччя між зазначеними нормами права та необхідністю подолання такої колізії між ними. Натомість має місце факт існування у Законі № 1961-IV відсилочної норми до положень ЦК України, а тому вказані нормативно-правові акти необхідно застосовувати у поєднанні.

Саме такі висновки щодо застосування вищенаведених правових норм висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від від 05.02.2020 року (справа № 326/440/19), де судом розкрито законодавче закріплення розтермінування виплат на утримання, що мають триваючий характер виходячи з постійних потреб дитини, а не сплати витрати на утримання одним платежем через значний проміжок часу.

А тому у даних правовідносинах страховик не обмежений строком виплати як на це вказує представник позивача із посиланням на п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV.

Крім цього суд вважає, що здійснення виплати страхового відшкодування згідно графіку виплат не порушує права позивача, а навпаки забезпечуює триваючі потреби дитини на утримання.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.509,979,1200,1202 ЦК України, ст. ст. 22, 27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10,12,13,81,89,141, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задовленні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення частки невиплаченого страхового відшкодування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, місце знаходження м.Київ вул.Здолбунівська, 7-Д.

Повне рішення суду складено та підписано 11 жовтня 2021 року.

Суддя: А.О.Бунда