Рішення № 10032983, 18.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.10 р.                     Справа № 15/113                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Нєразік М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-стиль” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36380490)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30479040)

про стягнення боргу в сумі 70733,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко С.А. за довіреністю № 1/ЭС від 31.05.2010 р.

від відповідача: Ручка І.М. за довіреністю № 2 від 11.01.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.06.2010 р. до 18.06.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-стиль” м. Донецьк до приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 70733,82 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/113, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 р. сторони уклали договір № 4400002595, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку продукції в 2009 році, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказану продукцію. Найменування продукції, технічна характеристика, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість визначені сторонами у п. 1 цього договору. Продукція поставляється на умовах СРТ (склад покупця) при поставці автотранспортом згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Пунктом 6 договору передбачено, що разом з продукцією постачальник зобов’язаний надати наступні документи: сертифікат якості або технічний паспорт, рахунок–фактуру на оплату, товарно–транспортні документи, податкову накладну. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкцій П–6 та П–7.

Згідно п. 8 договору оплата за поставлений товар здійснюється по факту поставки та надання документів згідно п. 6 даного договору протягом 15 банківських днів. Моментом здійснення оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 11 договору за порушення договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Згідно п. 12 договору будь–які зміни, доповнення до даного договору вважаються дійсними тільки за умови, якщо вони письмово оформлені, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками обох сторін.

Пунктом 13 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 р.

До договору сторони уклали додаткову угоду від 07.12.2009 р., якою погодили здійснення поставки товару, найменування, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість, ціна, та загальна вартість якого визначені сторонами у п. 1 даної додаткової угоди до договору. Також сторони передбачили період поставки вказаного товару протягом 2009–2010 р.р. Крім того, сторони змінили порядок здійснення оплати отриманого за додатковою угодою № 1 від 07.12.2009 р. товару – по факту поставки продукції протягом 15 банківських днів. Інші пункти спірного договору залишилися без змін. Додаткова угода до договору підписана сторонами, скріплена їх печатками та є невід’ємною частиною договору. Завірені копії договору та додаткової угоди до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 4400002595 від 10.11.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: № РН–0000070 від 11.12.2009 р. на суму 3537,60 грн., № РН–0000071 від 21.12.2009 р. на суму 46152,00 грн., № РН–0000002 від 28.01.2010 р. на суму 14778,72 грн. На виконання додаткової угоди № 1 від 07.12.2009 р. до спірного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № ЕС–0000003 від 05.02.2010 р. на суму 6265,50 грн. Загальна сума поставленого за період з 11.12.2009 р. по 05.02.2010 р. товару склала 70773,82 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноваженої особи – Варнавського Д.В., який фактично отримав товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 00980 від 11.12.2009 р., № 00079 від 27.01.2010 р., податковими накладними: № 54 від 11.12.2009 р., № 55 від 21.12.2009 р., № 57 від 28.01.2010 р., № 58 від 05.02.2010 р., рахунками–фактурами: № СФ–000098 від 11.12.2009 р. на суму 3537,60 грн., № СФ–0000101 від 21.12.2009 р. на суму 46152,00 грн., № СФ–0000106 від 28.01.2010 р. на суму 14778,72 грн., № ЕС–0000107 від 05.02.2010 р. на суму 6265,50 грн. Оригінали вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 4400002595 від 10.11.2009 р. суд робить виходячи з того, що за видатковими накладними товар був отриманий представником відповідача за довіреністю – Варнавським Д.В., про що зазначено в самих накладних. В довіреності умовою поставки вказаний саме договір № 4400002595 від 10.11.2009 р.; у податкових накладних до спірних видаткових накладних підставою поставки також вказаний саме договір № 4400002595 від 10.11.2009 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 07.12.2009 р. Позивач посилається на здійснення поставок за спірними видатковими накладними саме на виконання договору № 4400002595 від 10.11.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки у відзиві на позовну заяву підтвердив факт укладення між сторонами договору № 4400002595 від 10.11.2009 р. та додаткової угоди № 1 від 07.12.2009 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

З письмових пояснень позивача вбачається, що разом із товаром відповідачу були одночасно надані наступні документи: сертифікати якості та технічні паспорти, рахунки–фактури на оплату, видаткові та податкові накладні.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на момент звернення з позовною заявою до суду відповідач отриманий товар не оплатив, тому заборгованість складає 70773,82 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 09СА від 23.03.2010 р. з вимогою погасити основний борг за отриманий за спірними видатковими накладними товар на загальну суму 70773,82 грн. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 3541 від 23.03.2010 р., № 3542 від 23.03.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 25.03.2010 р. представнику відповідача. Оригінали претензії, чеків та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 4400002595 від 10.11.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 4400002595 від 10.11.2009 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється з відстроченням платежу на 15 банківських днів з моменту отримання товару та документів згідно п. 6 договору. В додатковій угоді № 1 від 07.12.2009 р. до договору сторони передбачили строк оплати з відстрочкою платежу на 15 банківських днів з моменту отримання товару, незалежно від дати отримання товаросупроводжувальних документів.

Відповідач надав до суду відзив № 32/10вх від 14.06.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що він не отримував від позивача документи, передбачені п. 6 спірного договору, які повинні були передаватися разом із товаром, у зв’язку з чим строк оплати отриманого товару для нього нібито не настав.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що строк оплати за товар, отриманий за спірними видатковими накладними № РН–0000070 від 11.12.2009 р., № РН–0000071 від 21.12.2009 р., № РН–0000002 від 28.01.2010 р., для відповідача наступив, у зв’язку з наступним:

З умов договору вбачається, що товаросупровідні документи, передбачені в п. 6 спірного договору, повинні бути передані відповідачу та прийняті останнім одночасно при передачі–прийманні продукції. У випадку відсутності необхідних документів при передачі–прийманні товару повинні застосовуватися правила прийому продукції за кількістю та якістю, встановлені Інструкціями П–6 та П–7, що передбачено договором.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів належними доказами відсутність документів, передбачених п. 6 договору, в порядку, встановленому Інструкціями про порядок приймання продукції по кількості та по якості (П–6 та П–7).

Відсутність відповідних згідно Інструкцій П–6 та П–7 актів та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Крім того, строк оплати товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною № ЕС–0000003 від 05.02.2010 р., наступив у період протягом 15 банківських днів з моменту отримання саме товару, незалежно від дати отримання супровідних документів, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що остання спірна видаткова накладна № ЕС–0000003 була підписана 05.02.2010 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 08.02.2010 р. по 26.02.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 27.02.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Тобто, строк оплати по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 70733,82 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві у зв’язку з тим, що відповідач ухиляється від повернення боргу, просить суд вжити відповідних заходів щодо забезпечення позову.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачений вичерпний перелік заходів до забезпечення позову. Позивач не конкретизував в якій саме формі повинні вживатися заходи. Крім того, позивачем не доведено той факт, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30479040; рахунок 26008010788002 в ПАТ „Альфа–Банк” м. Київ, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-стиль” (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 23–Д; код ЄДРПОУ 36380490; рахунок 26004003085000 у ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) основний борг на суму 70733,82 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 707,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 18.06.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 23.06.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя