Рішення № 100328736, 04.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5048/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря судового засідання Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про визнання протиправними та скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 04.10.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.10.2021 року.

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Позов обґрунтований тим, що постановою серії ЕАН № 4074578 Інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області, лейтенанта поліції Марчишак І.В. від 16 квітня 2021 року мене ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що 16 квітня 2021 року о 9 год. 00 хв. в м. Мукачево по вул. Довбуша, 20 водій транспортного засобу порушив знак 5. 16 НДР рух по смугах чим порушив п 8.14 ПДР (порушення вимог дорожніх знаків).

Позивач вважає Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та такою що підлягає до скасування виходячи з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі –ПДР України).

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Позивач зазначає, що згідно пункту 8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП правопорушенням визнається перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, попадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посилаючись на положення ст.ст. 280, 251 КУпАП позивач зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому ОСОБА_1 , вказує на те, що з оскаржуваної постанови не вбачається приєднання до неї під час розгляду матеріалів справи будь-яких доказів. Натомість, поліцейський пояснив, що зафіксував сам правопорушення, а тому постанова складена за вчинення правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі.

Окрім того, в позовній заяві вказано на те, що у описі правопорушення, п. 6 постанови не зазначено яким чином відбулось порушення вимог дорожніх знаків.

Позивач зазначає, що у відповідача не має доказів вчинення правопорушення, так що свідчить відсутність опису у постанові. Так у п. 7 до постанови додається стоїть прочерк.

Разом із тим, позивач вказує і на те, що інспектором не вжито жодних дій щодо роз`яснення водію його прав та обов`язків передбачених ст. 268 КУпАП, надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

У позовній заяві вказано на те, що вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що поліцейським, всупереч положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами Інструкції №1395.

Позивач також вказує на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень (Постанова ВС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

ОСОБА_1 , вказує на те, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати Постанову серії ЕАН №4074578 від 16 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі складену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області, лейтенантом поліції Марчишак Ігором Васильовичом про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Розглянути спір за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Визнати явку інспектора патрульної поліції в судове засідання обов`язковою. Стягнути з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності на основі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАН № 4074578 Інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області, лейтенанта поліції Марчишак І.В. від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, за те, що 16 квітня 2021 року о 9 год. 00 хв. в м. Мукачево по вул. Довбуша, 20 водій транспортного засобу порушив знак 5. 16 НДР рух по смугах чим порушив п 8.14 ПДР (порушення вимог дорожніх знаків). Разом із тим не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом про її скасування,та визнання протиправною.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За приписами ч. 1 ст. 122 КупАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція) .

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП

Відповідно до абз. 2 п. 5 Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.

При дослідженні постанови від 16.04.2021, серії ЕАН №40745778 вбачається, що така складена відносно ОСОБА_1 за порушення ним, знаку 5.16 рух по смугах, чим порушено п. 8.4 ПДР.

Відповідно до п.8.4 ПДР України, передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

В свою чергу відповідно до ПДР України Знак 5.16 "Напрямки руху по смугах" показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги та є інформаційно-вказівні знаки.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній відсутні відомості щодо суті правопорушення, так вказано лише, що позивач порушив знак 5.16 рух по смугах Чим порушив п. 8.4 ПДР, разом із тим не вказано якими саме діями. А також відсутнє посилання на конкретний підпункт п 8.4 ПДР.

Разом із тим, суд звертає увагу і на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем право рушення. В п. 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» стоїть прочерк.

Натомість до матеріалів справи позивачем додано фото таблиці із місця події, а саме де було винесено оскаржувану постанову, з яких вбачається відсутність знаків та смуг на дорозі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353,

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону, Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ, користування ними Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.

Порядок користування автомобільними дорогами визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з вказаних фото таблиць вбачається, що вул. Довбуша, в м. Мукачево, це автомобільна дорога без асфальтного покриття. З наявних у матеріалах справи фото таблиць встановлено також відсутність на вказаній вулиці будь-яких дорожніх знаків в тому числі і знаку 5.16.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд вважає правильними що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин…

Тобто, у разі наявності заперечень щодо адміністративного позову, суб`єкт владних повноважень повинен шляхом надання належних та допустимих доказів довести правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі “Deweer v. Belgium” (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації ст. 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власно до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності).

Європейський суд з прав людини у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому , у § 3 (c) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.

Верховний Суд, у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи).

Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Спостереження працівником поліції правопорушення при цьому, має бути зафіксоване на матеріальному носії.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4074578 від 16.04.2021 року підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Особливості провадження у зазначеній категорії справ визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 частини 3 цієї правової норми за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем не надано. Зокрема, не надано жодних доказів фото- чи відеофіксації наявності обставин порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та його тверджень не спростовано. Крім того доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не містить. Під час розгляду справи судом також не надано належних доказів на користь правомірності оскаржуваної постанови.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ЕАН №4074578 від 16 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі складену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області, лейтенантом поліції Марчишак Ігором Васильовичом про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн., а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, з судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п.1 ч.1 ст.20, ст.ст.44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про визнання протиправними та скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН №4074578 від 16 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі складену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області, лейтенантом поліції Марчишак Ігором Васильовичом про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош