Рішення № 100328649, 06.10.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1201/20

Провадження № 2/307/905/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради, ОСОБА_2 , де треті особи Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно та позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Тернівської сільської ради, де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування рішення Тернівської сільської ради про оформлення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області із позовною та зміненою до неї заявою до ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради, ОСОБА_2 , де треті особи Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 січня 1991 року укладено шлюб між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 29 січня 1991 року зроблено актовий запис №6 у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про укладення шлюбу від 29 січня 1991 року НОМЕР_1 ).

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 народилися діти: він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є його батьками.

28 січня 2002 року, шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано, про що зроблено актовий запис №2 у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділом РАЦС Тячівського РУЮ Закарпатської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 грудня 2003 року його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено новий шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 04 грудня 2003 року зроблено актовий запис №69 у книзі реєстрації актів про одруження виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про укладення шлюбу від 04 грудня 2003 року НОМЕР_2 ).

Після смерті її матері ОСОБА_7 , відповідно до розпорядження Тульчинської РДА від 17.11.2003 року №460, він та його брат ОСОБА_3 перебували у Тульчинській школі-інтернаті з листопада 2003 року.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року у цивільній справі №2-1910 його батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було позбавлено батьківських прав у його відношенні та ОСОБА_3 .

У період проживання у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів у погосподарських книгах Тернівської сільської ради за період з 1991 по 2005 роки дворогосподарство АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними особами: ОСОБА_5 (голова дворогосподарства), ОСОБА_7 (дружина), він- ОСОБА_1 (син), ОСОБА_3 (син).

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 , будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, право на зазначений житловий будинок було набуто правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Посилається на ч.1 ст.22 КпШС України, ч.1 ст.28 КпШС України, ч.1,2 ст.88, ст.100, ч.1 ст.112 ЦК УРСР у редакції 1963р., п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, Додатки № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, п. 4 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок державного обліку житлового фонду" стверджує, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Стверджує, після смерті матері ОСОБА_7 , він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки згідно по господарських книг Тернівської сільської ради значився зареєстрованим членом дворогосподарства.

Також посилаючись на ст. 548, 1,2 ч.1 ст.549 ЦК УРСР у редакції 1963р., положення пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р., ч. 3,4,5 ст.1268 ЦК, ст. ст. 78, ст 128, ст. 145 КпШС України, п 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 N 34/166/131/88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. за N 387/3680, стверджує, що його батько ОСОБА_5 , після смерті матері ОСОБА_7 в порядку ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 р., здійснив фактично дії на користь своїх дітей: його - позивача ОСОБА_1 та його брата ОСОБА_3 , оскільки на момент відкриття спадщини ще не був позбавлений батьківських прав.

Батьки є законними представниками їх дітей без спеціальних на те повноважень. Батьки представляють свою дитину у відносинах з усіма фізичними, юридичними особами, в тому числі з органами місцевого самоврядування, внутрішніх справ, судом, прокуратурою. При чому таке представництво можливо як після порушення прав дитини, так і для попередження можливого порушення. Батьки є законними представниками як своїх дітей віком до 18 років, так і повнолітніх сина, дочки, якщо вони є непрацездатними.

Таким чином, він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_7 , оскільки проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент відкриття спадщини, та на вказаний момент був малолітнім.

Також у житловому будинку АДРЕСА_1 на день відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 проживали також його батько ОСОБА_5 та брат ОСОБА_3 .

Його брат ОСОБА_3 також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 з наведених вище підстав.

Його батько ОСОБА_5 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7 не входив, оскільки шлюб між ними було розірвано 28 січня 2002 року, тобто до смерті матері.

Після смерті його матері ОСОБА_7 спадщина відкрилася на Ѕ (одну другу) частину житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки такий будинок, будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, і право на нього було набуто батьками правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Оскільки до кола спадкоємців за законом після смерті його матері ОСОБА_7 входили він та його брат ОСОБА_3 , то йому повинна належати наступна частка у спадщині: Ѕ : 2 = ј (одна четверта) частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, йому повинна належати ј (одна четверта) частина житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті матері ОСОБА_7 .

Поряд з цим, згідно рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008р. №76 оформлено право власності на нерухоме майно, житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Тернівської сільської ради на ім`я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009р.

Вважає, що зазначене рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано на житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому на ім`я ОСОБА_5 з порушенням вимог законодавства та його спадкових прав, а тому підлягають до скасування.

Житловий будинок АДРЕСА_1 , будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, право на зазначений житловий будинок було набуто ними правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Таким чином після смертійого матері ОСОБА_7 відкрилася спадщина на Ѕ (одну другу) частину житловий будинок АДРЕСА_1 , яку прийняли він та його брат ОСОБА_3 .

За приписами ч.1 ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом післяз акінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як ЦК УРСР (1963), так і ЦК України (2004) не встановлюють строків на отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, а тому, відсутність такого свідоцтва у нього не позбавляє його права на спадщину за померлою матір`ю ОСОБА_7 в розмірі¼ (однієї четвертої) частини вказаного будинку.

Таким чином, рішенням виконкому Тернівської сільської ради №76 від 27.11.2008р., свідоцтвом про право власності № НОМЕР_4 від 19.02.2009р., згідно яких у цілому право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлено за батьком ОСОБА_5 , попри те, що в ньому ј (одна четверта) частина належить йому, порушуються його майнові (спадкові) права, а отже, вони не можуть вважатися дійсними і підлягають до визнання недійсними.

ІНФОРМАЦІЯ_7 його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, про що 08 березня 2014 року зроблено актовий запис №20 виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про смерть від 01 квітня 2014 року НОМЕР_5 ).

Після смерті батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому Ѕ (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_5 , він прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Тячівської державної нотаріальної контори у порядку, передбаченому ст.1269 ЦК України 2003р.

Крім нього спадщину після смерті батька ОСОБА_5 прийняли також його брат ОСОБА_3 та дружина батька - відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шлюб з якою було укладено батьком 04 грудня 2003 року.

Відповідно до ст.1261 ЦК України 2003р. першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки, як вже зазначалося вище, до кола спадкоємців за законом після смерті його батька ОСОБА_5 входять він, його брат ОСОБА_3 , та дружина батька ОСОБА_2 , то йому повинна належати наступна частка у спадщині: Ѕ : 3 = 1/6 (одна шоста) частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності його батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після їх смерті йому, як спадкоємцю першої черги, повинна належати наступна частина вказаного житлового будинку: ј (одна четверта) - частка після смерті матері + 1/6 (одна шоста) - частка після смерті батька = 5/12 (п`ять дванадцятих) частин, тобто: ј (або 3/12) + 1/6 (або 2/12) = 5/12 (п`ять дванадцятих).

Тому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008р. №76, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009р., згідно яких оформлено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 та визнати за ним - позивачем ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на 5/12 (п`ять дванадцятих) частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Третя особа - ОСОБА_3 , звернувся до Тячівського районного суду з позовною заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Тернівської сільської ради, де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора.

Свої вимоги також мотивує тим, що 29 січня 1991 року укладено шлюб між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 29 січня 1991 року зроблено актовий запис №6 у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про укладення шлюбу від 29 січня 1991 року НОМЕР_1 ).

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та він - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є його батьками.

28 січня 2002 року, шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано, про що зроблено актовий запис №2 у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділом РАЦС Тячівського РУЮ Закарпатської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати - ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_8 його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено новий шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 04 грудня 2003 року зроблено актовий запис №69 у книзі реєстрації актів про одруження виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про укладенняшлюбувід 04 грудня 2003 року НОМЕР_2 ).

Після смерті його матері ОСОБА_7 , відповідно до розпорядження Тульчинської РДА від 17.11.2003 року №460, він та його брат ОСОБА_1 перебували у Тульчинській школі-інтернаті з листопада 2003 року.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року у цивільній справі №2-1910 його батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було позбавлено батьківських прав у його відношенні та брата ОСОБА_1 .

У період проживання у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів у погосподарських книгах Тернівської сільської ради за період з 1991 по 2005 роки дворогосподарство АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними особами: ОСОБА_5 (голова дворогосподарства), ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_1 (син), він - ОСОБА_3 (син).

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 , будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, право на зазначений житловий будинок було набуто правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Посилається на ч.1 ст.22 КпШС України, ч.1 ст.28 КпШС України, ч.1,2 ст.88, ст.100, ч.1 ст.112 ЦК УРСР у редакції 1963р., п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, Додатки № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, п. 4 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок державного обліку житлового фонду" стверджує, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Стверджує, після смерті матері ОСОБА_7 , він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки згідно по господарських книг Тернівської сільської ради значився зареєстрованим членом дворогосподарства.

Також посилаючись на ст. 548, 1,2 ч.1 ст.549 ЦК УРСР у редакції 1963р., положення пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р., ч. 3,4,5 ст.1268 ЦК, ст. ст. 78, ст 128, ст. 145 КпШС України, п 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 N 34/166/131/88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. за N 387/3680, стверджує, що його батько ОСОБА_5 , після смерті матері ОСОБА_7 в порядку ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 р., здійснив фактично дії на користь своїх дітей: його - позивача ОСОБА_1 та його брата ОСОБА_3 , оскільки на момент відкриття спадщини ще не був позбавлений батьківських прав.

Батьки є законними представниками їх дітей без спеціальних на те повноважень. Батьки представляють свою дитину у відносинах з усіма фізичними, юридичними особами, в тому числі з органами місцевого самоврядування, внутрішніх справ, судом, прокуратурою. При чому таке представництво можливо як після порушення прав дитини, так і для попередження можливого порушення. Батьки є законними представниками як своїх дітей віком до 18 років, так і повнолітніх сина, дочки, якщо вони є непрацездатними.

Таким чином, він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_7 , оскільки проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент відкриття спадщини, та на вказаний момент був малолітнім.

Також у житловому будинку АДРЕСА_1 на день відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 проживали також його батько ОСОБА_5 та брат ОСОБА_1 .

Його брат ОСОБА_1 також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 з наведених вище підстав.

Його батько ОСОБА_5 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7 не входив, оскільки шлюб між ними було розірвано 28 січня 2002 року, тобто до смерті матері.

Після смерті його матері ОСОБА_7 спадщина відкрилася на Ѕ (одну другу) частину житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки такий будинок, будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, і право на нього було набуто батьками правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Оскільки до кола спадкоємців за законом після смерті його матері ОСОБА_7 входили він та мій брат ОСОБА_1 , то йому повинна належати наступна частка у спадщині: Ѕ : 2 = ј (одна четверта) частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, згідно рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008 р. № 76 оформлено право власності на нерухоме майно, житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Тернівської сільської ради на ім`я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009р.

Вважає, що зазначене рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано на житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому на ім`я ОСОБА_5 з порушенням вимог законодавства та його спадкових прав, а тому підлягають до скасування.

Житловий будинок АДРЕСА_1 , будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, право на зазначений житловий будинок було набуто ними правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Таким чином після смерті його матері ОСОБА_7 відкрилася спадщина на Ѕ (одну другу) частину житловий будинок АДРЕСА_1 , яку прийняли він - позивач ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_1 .

За приписами ч.1 ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщинувидається спадкоємцям за законом післязакінчення шести місяців з дня відкриттяспадщини.

Як ЦК УРСР (1963), так і ЦК України (2004) не встановлюють строків на отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, а тому, відсутність такого свідоцтва у нього не позбавляє його права на спадщину за померлою матір`ю ОСОБА_7 в НОМЕР_3 (однієї четвертої) частини вказаного будинку.

Таким чином, рішенням виконкому Тернівської сільської ради №76 від 27.11.2008р., свідоцтвом про право власності № НОМЕР_4 від 19.02.2009р., згідно яких у цілому право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлено за батьком ОСОБА_5 , попри те, що в ньому ј (одна четверта) частина належить йому - позивачу ОСОБА_3 , порушуються його майнові (спадкові) права, а отже, вони не можуть вважатися дійсними і підлягають до визнання недійсними.

ІНФОРМАЦІЯ_7 його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, про що 08 березня 2014 року зроблено актовий запис №20 виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про смерть від 01 квітня 2014 року НОМЕР_5 ).

Після смерті батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому Ѕ (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_5 , він прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Тячівської державної нотаріальної контори у порядку, передбаченому ст.1269 ЦК України 2003р.

Крім нього спадщину після смерті батька ОСОБА_5 прийняли також його брат ОСОБА_1 та дружина батька - відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шлюб з якою було укладено батьком 04 грудня 2003 року.

Відповідно до ст.1261 ЦК України 2003р. першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки до кола спадкоємців за законом після смерті його батька ОСОБА_5 входять він, його брат ОСОБА_1 , та дружина батька ОСОБА_2 , то йому повинна належати наступна частка у спадщині: Ѕ : 3 = 1/6 (одна шоста) частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності його батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після їх смерті йому - позивачу ОСОБА_3 , як спадкоємцю першої черги, повинна належати наступна частина вказаного житлового будинку: ј (одна четверта) - частка після смерті матері + 1/6 (одна шоста) - частка після смерті батька = 5/12 (п`ять дванадцятих) частин, тобто: ј (або 3/12) + 1/6 (або 2/12) = 5/12 (п`ять дванадцятих).

Тому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008р. №76, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009 р., згідно яких оформлено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 та визнати за ним - позивачем ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності на 5/12 (п`ять дванадцятих) частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, однак подали заяву про розгляд справи в їх відсутності, заявлені вимоги підтримують та просять їх задовольнити, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.

Представник відповідача Тернівської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у їх відсутності, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розгнлянув у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.

Третя особа Тячівська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності

У зв`язку з неявкою сторін, на підставі ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 29 січня 1991 року укладено шлюб між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 29 січня 1991 року зроблено актовий запис № 6 у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 29 січня 1991 року НОМЕР_1 .

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_8 , серія НОМЕР_9 .

28 січня 2002 року, шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_10 від 13.03.2002р.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерті НОМЕР_11 від 09.03.2014 р.

04 грудня 2003 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено новий шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 04 грудня 2003 року зроблено актовий запис № 69 у книзі реєстрації актів про одруження виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 04 грудня 2003 року НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_7 , відповідно до розпорядження Тульчинської РДА від 17.11.2003 року №460, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у Тульчинській школі-інтернаті з листопада 2003 року.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року у цивільній справі №2-1910 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було позбавлено батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У період проживання у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів у погосподарських книгах Тернівської сільської ради за період з 1991 по 2005 роки дворогосподарство АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними особами: ОСОБА_5 (голова дворогосподарства), ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_3 (син).

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 , будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, право на зазначений житловий будинок було набуто правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Згідно з приписами ч.1 ст.22 КпШС України, норми якого діяли на час будівництва (набуття) житлового будинку АДРЕСА_1 ,майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з вимогами ч.1 ст.28 КпШС України, норми якого діяли на час будівництва (набуття) житлового будинку АДРЕСА_1 , в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.88, ст.100, ч.1 ст.112 ЦК УРСР у редакції 1963р., норми якого діяли на час будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , основу особистої власності громадян становлять трудові доходи. Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою, в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Незважаючи на те, що згідно п. 4 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок державного обліку житлового фонду" організації технічної інвентаризації системи міністерств житлово-комунального господарства союзних республік здійснюють реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду в містах, селищах міського типу та сільській місцевості, незалежно від його належності, а також складають і подають до вищестоящих організацій та місцевих органів державної статистики в строки, встановлювані ЦСУ СРСР, відповідну статистичну звітність, а згідно ч.1 цієї ж постанови,Міністерство житлово-комунального господарства УРСР, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми мали розробити до 1 липня 1985 року організаційні заходи по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у містах і селищах міського типу в 1987 році, у сільській місцевості - в 1988 році, самого порядку реєстрації будинків та домоволодінь у сільській місцевості Української РСР так і прийнято не було, як і не було розроблено жодних організаційних заходів по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у сільській місцевості.

Таким чином, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Після смерті ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_5 та сини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки згідно по господарських книг Тернівської сільської ради значився зареєстрованим членом дворогосподарства.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.549 ЦК УРСР у редакції 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Крім цього, згідно з положеннями пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3,4,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 60 Кодексу про шлюб та сім`ю України, захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

У силу положення ст. 78 КпШС України, якщо у неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.

Статтею 145 КпШС України передбачено, що опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.

Відповідно до положень ст.128 КпШС України основним завданням органу опіки і піклування є, зокрема, захист особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей.

Пунктом 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 N 34/166/131/88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. за N 387/3680, органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла.

Тобто, ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_7 в порядку ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 р., здійснив фактично дії на користь своїх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки на момент відкриття спадщини ще не був позбавлений батьківських прав.

Батьки є законними представниками їх дітей без спеціальних на те повноважень. Батьки представляють свою дитину у відносинах з усіма фізичними, юридичними особами, в тому числі з органами місцевого самоврядування, внутрішніх справ, судом, прокуратурою. При чому таке представництво можливо як після порушення прав дитини, так і для попередження можливого порушення. Батьки є законними представниками як своїх дітей віком до 18 років, так і повнолітніх сина, дочки, якщо вони є непрацездатними.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , оскільки проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент відкриття спадщини, та на вказаний момент були малолітніми.

Також у житловому будинку АДРЕСА_1 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 проживав також ОСОБА_5

ОСОБА_5 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7 не входив, оскільки шлюб між ними було розірвано 28 січня 2002 року.

Після смерті ОСОБА_7 спадщина відкрилася на Ѕ (одну другу) частину житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки такий будинок, будучи побудованим у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , належав їм на праві спільної сумісної власності, і право на нього було набуто батьками правомірно, відповідно до законодавства, що діяло на час набуття такого права.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР у редакції 1963р.приспадкоємстві за законом спадкоємцямипершоїчерги є, врівнихчастках, діти (у тому числіусиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.1261 ЦК України 2003р. першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки, як вже зазначалося вище, до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 входили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то їм повинна належати наступна частка у спадщині: по Ѕ : 2 = ј (одна четверта) частина житлового будинку АДРЕСА_1 кожному.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963р. прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Аналогічні правила встановлені і нормами ЦК України 2003р., згідно з ч.5 ст.1268 якого, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинна належати по ј (одна четверта) частина житлового будинку АДРЕСА_1 кожному, як спадкове майно після смерті ОСОБА_7 .

Згідно рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008 р. №76 оформлено право власності на нерухоме майно, житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Тернівської сільської ради на ім`я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009р.

За приписами ч.1 ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом післяз акінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як ЦК УРСР (1963), так і ЦК України (2004) не встановлюють строків на отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, а тому, відсутність такого свідоцтва у нього не позбавляє його права на спадщину за померлою матір`ю ОСОБА_7 в НОМЕР_3 (однієї четвертої) частини вказаного будинку.

Рішенням виконкому Тернівської сільської ради №76 від 27.11.2008р., свідоцтвом про право власності № НОМЕР_4 від 19.02.2009р., згідно яких у цілому право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлено за ОСОБА_5 , по при те, що в ньому по ј (одній четвертій) частині належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , порушуються майнові (спадкові) права останніх , а отже, вони не можуть вважатися дійсними і підлягають до визнання недійсними.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, про що 08 березня 2014 року зроблено актовий запис №20 виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського р-ну Закарпатської області (свідоцтво про смерть від 01 квітня 2014 року НОМЕР_5 ).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому Ѕ (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Тячівської державної нотаріальної контори у порядку, передбаченому ст.1269 ЦК України 2003р.

Крім нього спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла також його дружина відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шлюб з якою було укладено батьком 04 грудня 2003 року.

Відповідно до ст.1261 ЦК України 2003р. першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки, як вже зазначалося вище, до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 входять ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , то ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинна належати наступна частка у спадщині: по Ѕ : 3 = 1/6 (одна шоста) частина житлового будинку АДРЕСА_1 кожному.

Отже, враховуючи належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після їх смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям першої черги, повинна належати наступна частина вказаного житлового будинку: по ј (одна четверта) - частка після смерті матері + 1/6 (одна шоста) - частка після смерті батька = 5/12 (п`ять дванадцятих) частин, тобто: ј (або 3/12) + 1/6 (або 2/12) = 5/12 (п`ять дванадцятих) кожному.

Таким чином, виходячи з вище наведеного, суд вважає, що позовні вимоги, як позивача ОСОБА_1 , так і третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 є підставні і підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 256-257 ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна лозовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України: Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що строки позовної давності позивачем та третьою особою не пропущено, оскільки після смерті батька ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 15.04.2014 року, а третя особа ОСОБА_3 25.04.2012 року подали до Тячівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, і увідповідності до ст.1296 та ч.1 ст.1298 мають право на отримання свідоцтва про право на спадщину, тобто це їх право, а не обов'язок..

Як встановлено судом у зв'язку з відсутністю умов отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, позивач та третя особа звернулися з даним позовом до суду.

Таким чино, суд вважає, що предстаник відповідача невірно пов'язує момент початку перебігу строку позовної давності з датою смерті батька - 07.03.2014 позивача та третьої особи та з датою подання остапнніми заяв про приняття спадщини.

Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141,223, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27.11.2008р. №76, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №467 від 19.02.2009р., згідно яких оформлено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на 5/12 (п`ять дванадцятих) частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності на 5/12 (п`ять дванадцятих) частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 витрати пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1816 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідач: Тернівська сільська рада, місцезнаходження: с. Терново, вул. Центральна, 176, Тячівського району, Закарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, місце розташування, м. Тячів, вул.. Незалежності, 30, Закарпатської області.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя: В.В.Чопик