Ухвала суду № 100328612, 06.10.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2922/18

Провадження № 1-кп/307/204/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю прокурора Баник С.Ю., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх захисників Рішко П.М., Олаг О.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2018 року за №42018010000000050 про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2018 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018010000000050, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вказана справа перебувала у провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області Чопик В.В.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року заяву судді Чопика В.В. про його самовідвід від розгляду кримінального провадження №42018010000000050 про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, задоволено та передано кримінальне провадження до канцелярії суду для вирішення питання про передачу на розгляд іншому судді в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2021 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено Стецюк М.Д.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2021 року призначено підготовче судове засідання на 31 серпня 2021 року, яке у зв`язку із неявкою прокурора відкладено на 06 жовтня 2021 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачені та захисники погоджуються з думкою прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Також частиною другою даної статті, передбачені перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч.2 ст.9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, ЄСПЛ нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Із рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року «Матточіа проти Італії», встановлено, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

Згідно з п.13 ч.1ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2ст.291 КПК України, передбачені вимоги щодо обвинувального акту, зокрема обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони.

При викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, прокурором не зазначено ступінь участі і роль кожного обвинуваченого у інкримінованому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кримінальному правопорушені, передбаченому ч.3 ст. 368 КК України, крім того в обвинувальному акті не зазначено на що була направлена їхня змова та при яких обставинах така відбулася.

Так, у обвинувальному акті не зазначено, конкретно що зробили ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , внаслідок чого їхні дії кваліфіковані «… за попередньою змовою групою осіб…» що, на думку суду, є наслідком неконкретного формулювання обвинувачення.

Статтею 26 КК України передбачено, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до приписів статті 27 КК України, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник; виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом;організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації;підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину; пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину .

Виходячи з положень ч. 2 ст. 28 КК України вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення його декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовилися про такі дії. Домовитися про спільне вчинення злочину заздалегідь означає дійти згоди про скоєння відповідного діяння до моменту виконання його об`єктивної сторони. Така домовленість може відбуватись у будь-якій формі - як у вербальній, так і за допомогою конклюдентних дій.

У статті 29 КК України зазначено, що виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цьогоКодексу, яка передбачає вчинений ним злочин; організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, з огляду на положення ч. 2 ст. 28 КК, наявне у випадках його вчинення двома або більше особами, які заздалегідь домовились про його спільне вчинення.

У даному ж випадку обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, проте в обвинувальному акті не сформульовано чітко обвинувачення про роль кожного обвинуваченого, з огляду на положення ч. 2 ст. 28 КК України та відповідно до ст. 27 КК України, не вказано які дії вчинив кожен з них з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 .

Зазначені вище обставини безумовно є порушенням ч.5 п.2 ст.291 КПК України, відповідно до вимог якої в обвинувальному акті повинні бути зазначені фактичні обставини справи з вказівкою на час, місце, спосіб та інші обставини справи, а також форму вини, мотив і мету кримінального правопорушення.

Таким чином, не зазначення у вказаному обвинувальному акті належно сформульованого обвинувачення щодо кожного з обвинувачених, позбавляє суд можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду, роз`яснити в подальшому суть обвинувачення та порушує право обвинувачених на захист від пред`явленого обвинувачення.

У той час деталі вчинення кримінального правопорушення, а також надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення відіграють важливу роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського Суду від 24 квітня 2008 року (справа «Жогло проти України») та від 26 березня 1996 року (справа «Дурсон проти Нідерландів») усі докази зазвичай повинні бути представлені у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного для забезпечення можливості надати аргументи у відповідь, оскільки обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла оскаржити.

Тож, не вдаючись до оцінки правильності кваліфікації дій обвинувачених в цілому, на цій стадії кримінального процесу, суд приходить до висновку, що указане, в своїй сукупності, свідчить, що даний обвинувальний акт не містить коректну фабулу обвинувачення, яка виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, та її юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), тобто правову модель злочину.

Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування правом на справедливий судовий розгляд.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018010000000050 від 12 березня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - повернути прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 16 год. 40 хв. 11 жовтня 2021 року.

Суддя: М.Д. Стецюк