Ухвала суду № 100327993, 06.10.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6186/21

Провадження№ 1-кс/266/1802/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Маріуполь

Слідчий суддя Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області Курбанова Н.М., при секретарі Сологуб Т.В., за участю слідчого Фесенка С.С., прокурора Лебідь С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях Фесенка С.С., погоджене із заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури Лебідь С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 447 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях Фесенка С.С., погоджене із заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури Лебідь С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 447 КК України, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020050000000033 від 31.01.2020 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2019 року (точні дати, час й місце в ході досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, та маючи на меті власне збагачення, тобто корисливі мотиви, розробили план щодо вчинення активних дій, спрямованих на вербування осіб – найманців, з метою їх подальшого використання у збройних конфліктах на території Сирії, відповідно до якого були розподілені ролі кожного із співучасників, у тому числі осіб, які залучатимуться в подальшому, а також забезпечення фінансування вчинення злочину, пов`язаного з витратами на його підготовку і вчинення, з виплатою грошової винагороди іншим учасникам за успішне виконання поставлених завдань. ОСОБА_2 як один з організаторів вчинення злочину, у вищевказаний період часу, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, які є вихідцями з Ближнього Сходу, з корисливих мотивів, розробили схему із підбору, вербування та подальшої участі найманців у збройному конфлікті в Сирії. Для досягнення своїх цілей останній залучив в якості виконавців, тобто осіб, які мають безпосередньо здійснювати пошук, відбір та вербування майбутніх найманців, наступних осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб. Для залучення в якості найманців мали бути підібрані особи з числа колишніх військовослужбовців, добровольців, які брали участь в АТО, або тих, хто мав інший бойовий досвід, а також спортсмени, здебільшого, які займаються єдиноборствами та мають досвід поводження зі зброєю. За участь найманців у збройному конфлікті на території Сирії останнім пропонувалася грошова винагорода в розмірі від 5000 до 10000 доларів США в місяць, залежно від рівня бойової підготовки. Після вербування осіб, тобто досягнення з ними змови на їх участь у збройному конфлікті на території Сирії, невстановлені в ході досудового розслідування особи, які діють за завданнями ОСОБА_2 й інших співучасників злочину, повинні були на автотранспорті перевезти таких найманців з м. Києва до м. Одеси, далі за сприянням інших невстановлених осіб, посадити їх на корабель, що прямує до Туреччини, та звідти через непідконтрольні прикордонні пункти переправити їх до Сирії. Так, приблизно в кінці січня 2020 року (точні дата, час й місце в ході досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_2 надав завдання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити підбір осіб, які готові брати участь у збройному конфлікті на території Сирії. Починаючи з 27.01.2020 і по теперішній час за завданнями ОСОБА_2 й інших невстановлених організаторів даного злочину, до участі у збройному конфлікті на території Сирії були підібрані наступні громадяни України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також інші невстановлені особи. Так, у період з 27 по 30 січня 2020 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, за завданням ОСОБА_2 й інших невстановлених осіб, з корисливих мотивів, та з метою вербування осіб для їх використання у збройному конфлікті на території Сирії, за допомогою додатку-месенджера «Telegram» неодноразово запропоновував та схиляв ОСОБА_10 до участі у збройному конфлікті на території Сирії, однак останній від вищевказаної пропозиції відмовився. Після чого, 28.01.2020 ОСОБА_3 , діючи умисно, за завданням ОСОБА_2 й інших невстановлених осіб, з корисливих мотивів, та з метою вербування осіб для їх використання у збройному конфлікті на території Сирії, за допомогою додатку-месенджера «Telegram» запропонував ОСОБА_5 поїхати до Сирії, з метою участі у бойових діях, за грошову винагороду за 10000 доларів США, на що останній погодився. Далі, у період з 28.01.2020 по 03.02.2020 під час листування у додатку-месенджері «Telegram» ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 подробиці його участі у бойових діях у Сирії та домовилися про зустріч у м. Києві через декілька днів, щоб особисто про все домовитися та пройти інструктаж у його керівництва, яке є організаторами даної «поїздки», а також сказав ОСОБА_5 , що йому необхідно взяти із собою ще декілька осіб, які готові воювати в Сирії. Далі, 05.02.2020 ОСОБА_4 , діючи умисно, за завданнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 й інших невстановлених осіб, з корисливих мотивів, та з метою вербування осіб для їх використання у збройному конфлікті на території Сирії, зустрівся з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у ТРЦ «Гулівер», за адресою: м. Київ, Печерський район, Спортивна площа, 1а, де розповів про всі обставини їх поїздки до Сирії та подальшої участі у збройному конфлікті на її території. Вислухавши ОСОБА_4 , вищевказані особи надали свою згоду на участь у збройному конфлікті на території Сирії, на що останній повідомив, що вони мають пройти інструктаж з його керівництвом на чолі з ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, після чого вони отримають задаток за участь у збройному конфлікті на території Сирії, для придбання військового обмундирування й інших необхідних для поїздки речей. Пізніше, у цей же день ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діючи умисно, за завданням ОСОБА_2 й інших невстановлених осіб, з корисливих мотивів, та з метою вербування осіб для їх використання у збройному конфлікті на території Сирії, зустрілися з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у ТРК «Проспект», за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Гната Хоткевича, 1в. Під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили подробиці участі вищевказаних осіб у бойових діях на території Сирії, а також відповіли на їхні запитання, що стосувалися подальшої поїздки. Далі, у період з лютого 2020 року по березень 2021 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою реалізації злочинного плану по використанню найманців у збройному конфлікті на території Сирії, розробленого ОСОБА_2 й іншими його організаторами, діючи на виконання раніше поставлених йому завдань, за попередньою змовою з ОСОБА_3 й іншими невстановленими особами, у зв`язку з неможливістю відправки вищевказаних осіб до Сирії та їх використання у бойових діях (з причин, що на даний момент не встановлені досудовим розслідуванням), продовжували підтримувати з ними зв`язок за допомогою телефонного зв`язку та додатків-месенджерів «Telegram» і «Instagram», та неодноразово повідомляли про те, що їм необхідно очікувати на відповідну вказівку для можливості відправлення до Сирії. В ході своєї злочинної діяльності, а також для зв`язку з іншими співучасниками вказаного злочину ОСОБА_4 використовував наступні номери мобільних телефонів, які постійно змінював з метою кон +38 (063) 684-45-75, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , НОМЕР_6 , та додатки-месенджери «Viber», «WhatsApp», «Telegram», що прив`язані до вищевказаних номерів мобільних телефонів, а також створений ним профіль в додатку-соціальній мережі «Instagram»: arifo_official. Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 447 КК України, –найманстві, а саме вербуванні найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, що вчинено виконавцем за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні слідчий Фесенко С.С. підтримав клопотання та зазначив, щообрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, приховувати докази та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку з чим останній може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, не має сталих сімейних зв`язків, постійного місця роботи та проживання, а також у своєму середовищі має криміногенні зв`язки, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 проживає на території м. Києва, що знаходиться на великій відстані від місця розташування органу досудового розслідування. З урахуванням цього, можна стверджувати, що існують ризики неприбуття, несвоєчасної явки чи взагалі нез`явлення підозрюваного ОСОБА_4 за викликом до органів слідства, прокуратури, суду та/або навмисного зловживання своїми процесуальними правами й затягування строків досудового розслідування, що може призвести до неякісного, неповноцінного і тривалого розслідування даного кримінального провадження. На даний час органом досудового розслідування не встановлені всі співучасники злочину, разом з якими підозрюваний ОСОБА_4 брав участь у вчиненні злочинної діяльності, та які надавали вказівки ОСОБА_4 щодо вчинення ним вищевказаного кримінального правопорушення, що не виключає факту знаходження її частини на свободі, що у випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження спілкування останнім з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також створить передумови для продовження ОСОБА_4 вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. При обранні запобіжного заходу слід узяти до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, реалізація якого могла потягти за собою людські жерти, настання інших тяжких наслідків, а також порушення норм міжнародного правопорядку. У зв`язку з чим, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, унеможливить запобігання вказаним вище ризикам. в наявності є всі ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор Лебідь С.Ю. підтримав дводи клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що він отримав повідомлення про підозру, з обставинами злочину, зазначеного у даному повідомлені, повністю згоден, свою вину за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 447 КК України визнав повністю, вказане кримінальне правопорушення вирішив скоїти, так як хотів заробити грошей, має намір співпрацювати із слідством, надати іформацію про інших осіб, які мають відношення до вказаного злочину, також він знає номери мобільних телефонів свідків по цьому провадженню, так як він з ними спілкувався особисто. Він боїться за своє життя, якщо залишиться проживати за адресою регістрації у м. Київі, так як на свободі залишились те особи, які організували вербування осіб, а він був виконавцем. Просив застосувати до нього домашній арешт за місцем його мешкання у с.Люберці, хоча район та область, де знаходиться зазначено село, не знає, десь за 70 км від Києва, там він проживає з дівчиною. Доказів свого проживання у с. Люберці надати суду не може. Він офіційно зараз не працює. При проведенні з ним слідчих дій до нього не застосовувалися недозволені методи з боку оперативних працівників СБУ та слідчого.

Вислухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Слідчим у клопотанні та доданих документів з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 447 КК України, а саме протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які повідомили про обставини їх вербування ОСОБА_4 та іншими особами для участі у збройному конфлікті на території Сирії; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , в ході якого останній повідомив про обставини своєї злочинної діяльності; протоколами огляду відеозаписів з камер відеоспостереження під час зустрічей ОСОБА_4 з особами, яких останній вербував для участі у збройному конфлікті на території Сирії; протоколами огляду відомостей, розміщених в мережі Інтернет, що підтверджують факти збройних конфліктів на території Сирії та участі у них найманців; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що підтверджують вербування ОСОБА_4 та іншими співучасниками осіб для участі у збройному конфлікті на території Сирії; матеріалами, зібраними оперативними підрозділами: рапортами, повідомленнями й іншими матеріалами оперативних співробітників 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_4 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального злочину за викладених у клопотанні обставин.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Згідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання враховує, те, що ОСОБА_4 не проживає за місцем реєстрації, доказів постійного проживання у с. Люберці слідчому судді не надав, не має сталих соціальних зв,язків, офіційно не працює, обвинувачується у скоєні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, за яке передбачене покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, таким чином може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто існує ризик втечі обвинуваченого.

При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Крім того, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, т.я. слідством не встановлене фактичне місце мешкання підозрюваного, не вилучено всі докази, оскільки слідство триває.

Також, на думку слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, т.я. на території України залишилися особи, які контактували з ним, організовували вербування осіб, а так як він скоїв злочин з метою незаконного заробітку, так як доходів не має, то може продовжити кримінальне правопорушення , у якому підозрюється.

Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу, в тому числі і через інших учасників вказаного злочину, особи яких ще не встановлені слідством, так як спілкувався з ними особисто, знає їх контактні мобільні номери телефонів.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у відношенні ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключить ризики, зв`язані із звільненням його з під варти, а саме домашній арешт у м. Києві за місцем реєстрації, а також особисте зобов`язання за своєю суттю не забезпечує постійний контроль за обвинуваченим, як і передача на поруки, так як відстуні особи, які готові стати поручителями.

Обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням положень ч.4, п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищенаведені норми права, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється є скоєні тяжкого злочину, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням його майнового стану, слідчий суддя вважає за можливе визначити йому розмір застави у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 136200 гривень.

При цьому, слідчий суддя визначає обов`язки, які покладає на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави, а саме: 1) зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) заборонити спілкування із свідками по даному кримінальному провадженню.

Дані обов`язки покладаються на підозрюваного ОСОБА_4 в разі внесення застави на строк не більше двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183,193,194, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях Фесенка С.С., погоджене із заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури Лебідь С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з триманням в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор».

Затримати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду.

Строк тримання під вартою обчислювати з 06.10.2021 року.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, в розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень.

Особам, визначеним ч.2 ст. 183 КПК України, у будь який момент може бути внесена застава, в разі внесення застави в розмірі 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали на рахунок № UA828201720355259003000011792, МФО 820172, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, ЄДРПОУ26288796.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) заборонити спілкування із свідками по даному кримінальному провадженню.

Вищевказані обов`язки покласти на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В разі невиконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків, заставу в розмірі 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень звернути в дохід держави.

Ухвала діє до 04.12.2021 року включно, після чого припиняє свою дію.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Дата складання та оголошення повного тексту судового рішення – 07.10.2021 року о17год.00хв.

Слідчий суддя Курбанова Н. М.