Рішення № 100325923, 06.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3257/21

Провадження № 2/522/5686/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

06 жовтня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири.

В обгрунтування позову позивач вказує, що 15.11.2019 року виявив у свої квартирі на підлозі велику кількість горячої води, яка стікала зі стелі по стінах вказаних приміщень з квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться поверхом вищу та на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 . Вказує ,що будь-яких заходів відшкодування завданих залиттям квартири збитків позивачем не здійснено. У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду. Таким чином, внаслідок залиття квартири позивач зазнав матеріальних збитків на загальну суму 94136,00 грн., Моральну шкоду, завдану залиттям квартири відповідачем, позивач оцінює у 50000,00 грн. та просить стягнути зазначену суму з відповідача.

Ухвалою від 17.03.2021 року зазначену справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надали. В матеріалах справи наявний конверт з копією позовної заяви та ухвалою про відкриття провадження який направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, який повернутий на адресу суду з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою». На судове засідання відповідач сповіщався за допомогою направлення судової повістки Кур`єрською службою доставки, яка повернута на адресу суду з відміткою «По домофону ніхто не відповів. В парадну потрапити не вдалося. Повідомлення залишено на дошці оголошень. Телефону немає.»

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи викладене, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована поверхом вище у квартирі АДРЕСА_1 того ж будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

Відповідно до Акту від 15.11.2019 року складеного Начальником участку №6 КП ЖК «Порто-Франковський» Грек О.І., старшого майстра ОСОБА_3 , та майстра ОСОБА_4 встановлено, що на кухні, в коридорі та сан.вузлі на стелі наявні сліди намокання по всій площі, на стінах сліди намокання до 20 кв.м. На підлозі сліди намокання по всій площі кухні, коридору та сан.вузла. Причина залива безвідповідальне відношення жителів квартири АДРЕСА_1 до приладів нагріву системи ЦО на кухні. Квартира АДРЕСА_1 розташована на п`ятому поверсі.

Відповідно до експертного дослідження судового експерта Рапач Костянтина Васильовича № 14/20 за заявою ОСОБА_5 від 08.06.2020 року, можна зробити висновок, що характер пошкоджень квартири АДРЕСА_3 вказує на їх залиття із вище розташованої квартири витоками із мережі опалення. Вартість матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 складає : 94136,00 грн.

Відповідно до кошторисної документації вартість ремонтно-відновлювальних робіт внаслідок залиття в квартирі АДРЕСА_3 , складає 94136,00 грн.

Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, відповідачем не спростований.

Вину у завданій позивачу шкоді відповідачами не спростовано.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, проводити за власні кошти ремонт квартири.

Утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов`язком власника квартири, що передбачено п.7 вищевказаних Правил, п.п. 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» №76 від 17 травня 2006 року, ст.151 ЖК України, ст.10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, приходить до висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає беззаперечним факт того, що внаслідок залиття квартири, постраждала особа відчуває моральні страждання через пошкодження майна, зміну усталеного способу життя через проведення ремонтних робіт, стресу, особливо враховуючи що позивач є інвалідом 2 групи, а тому приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що з огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тому суд визнає справедливим розмір моральної шкоди - 5000 грн.

Відповідно до положень ст.55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94136,00 гривень на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 11.10.2021 року.

Суддя А.В. Науменко

06.10.21