Рішення № 100323652, 13.10.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 758/775/19

провадження № 2/753/6136/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2021 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Курічової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Єрош Т.М.,

представника позивача Смірнової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

16.04.2021 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла за підсудністю з Подільського районного суду м. Києва справа № 758/775/19 за позовом АТ КБ «Приватбанк» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог Банк зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16.02.2016. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у анкеті-заяві де є відповідні запевнення ОСОБА_1 щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.

Вказує, що Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів відповідач станом на 19.12.2018 має заборгованість - 17 084, 67 грн, яка складається з: 9 807,57 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 5 987, 35 грн - нараховано пені; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 789,75 - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк» та стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою від 03.08.2021 визнано обов`язковою явку представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у судове засідання, призначене на 11.30 год. 13.10.2021.

В судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача просила оголосити у справі перерву для подання заяви про зміну предмету позову, та для надання до суду додаткових доказів у справі, а саме - виписки за рахунком відповідача, яку позивач до позову не додав.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд на місці відмовив у задоволенні клопотання про оголошення у справі перерви для подання заяви про зміну предмету позову, та для надання до суду додаткових доказів у справі, керуючись нормою ч. 3 ст. 49 та ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України, оскільки:

- заяву про уточнення предмету позову може бути подано не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі, у справі проводиться вже третє судове засідання,

- всі докази згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати разом з поданням позову, а причину своєчасного неподання виписки разом з першою заявою по суті представник пояснити не змогла. Наслідки своєчасного неподання доказів без поважних причин встановлені у ч. 8 ст. 83 цього Кодексу, згідно з якою суд не приймає докази, не подані у встановлений законом строк.

Відповідач на виклик суду повторно не з`явився, про слухання справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, правом щодо подання відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не скористалася.

Суд, заслухавши представника позивача, яка в засіданні підтримала позов і просила стягнути з відповідача 17 084,67 грн, яка складається з:

9 807,57 грн - нарахованих відсотків за користування кредитом;

5 987, 35 грн - нарахованої пені;

500,00 грн штрафу (фіксована частина);

789,75 - штрафу (процентна складова),

та судовий збір, вивчивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно із витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», а випискою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

16.02.2016 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н, у якій підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір).

Таким чином, між сторонами шляхом підписання анкети-заяви від 16.02.2016 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку укладено кредитний договір.

Оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності та заслухавши представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 16.02.2016, яка підписана сторонами, процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, не заявляв вимоги про стягнення основної заборгованості (тіла кредиту), а просив стягнути тільки такі складові його повної вартості як 9 807,57 грн - нарахованих відсотків за користування кредитом; 5 987, 35 грн - нарахованої пені; 500,00 грн штрафу (фіксована частина); 789,75 - штрафу (процентна складова).

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 16.02.2016, посилався на витяг з «Тарифів», витяг з Умов та правил, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів, Умов та правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.

Оскільки витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.02.2016 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначене відповідає висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19),

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до правовідносин між сторонами правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату процентів, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16.02.2016 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається виключно знарахованих відсотків за користування кредитом; нарахованої пені; штрафу (фіксована частина); штрафу (процентна складова), на які вона не погоджувалася під час підписання анкети-заяви №б/н від 16.02.2016 зметою отримання банківських послуг, задоволенню не підлягають.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є доказом, який підтверджує розмір заборгованості відповідача, оскільки сам по собі без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем він не є допустимим доказом на підтвердження наявності заборгованості. Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивач не надав.

Позивач до позовної заяви копію картки позичальника не долучив, виписку по рахунках відповідача не надав.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки відповідач не довів факт перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, а також наявність заборгованості за тілом кредита.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, розподіл судових витрат суд не здійснює.

Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Курічова