Ухвала суду № 100323322, 13.10.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/686/21

провадження № 1-кс/691/44/21

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище заяву про самовідвід судді Синиці Л.П. у кримінальному провадженні №12020250110000296 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України,-

встановив :

в провадженні судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. перебуває на розгляді кримінальне провадження №12020250110000296 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України.

01 жовтня 2021 року, суддею Синиця Л.П. заявлено самовідвід у вище зазначеному кримінальному провадженні. Згідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2021 року заява про самовідвід судді передана до провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М..

Опрацювавши заяву про відвід судді з додатками документів, прийнято рішення в порядку ст.81 КПК України про судовий розгляд з викликом учасників справи та повідомлення судді Синиці Л.П. про можливість бути вислуханою, якщо бажає дати пояснення.

Обгрунтовуючи заяву про самовідвід, суддя Синиця Л.П., посилається на обставини про те, що 01 жовтня 2021 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення головуючого судді, та кримінальне провадження №12020250110000296 від 10 вересня 2020 року з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України, яке 09 липня 2021 року надійшло до Городищенського районного суду Черкаської області з Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури, передано для розгляду по суті. У її провадженні на розгляді перебуває цивільна справа №691/1090/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу. Під час судового розгляду встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради, отримував від працівників закладу листки непрацездатності, не передавав їх до бухгалтерії з метою обліку, при заповненні табелів обліку робочого часу працівників ліцею вносилися неправдиві відомості, наявність працівників на робочому місці. Ці дії ОСОБА_1 . Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради розцінив як одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, та 09 вересня 2020 року звернулися до правоохоронних органів про вчинення злочину за ч.1 ст.366 КК України. Вказані обставини слугували підставою до внесення відомостей про злочин до ЄРДР. Розпочато кримінальне провадження №12020250110000296 від 10 вересня 2020 року. У даному кримінальному провадженні 07 липня 2020 року затверджено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, та у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. З урахуванням стадії судового розгляду цивільної справи, у неї як судді сформувалася певна думка щодо правомірності дій позивача ОСОБА_1 , який на сьогоднішній день є обвинуваченим в кримінальному провадженні, яке надійшло до її провадження. Вважає, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , з урахуванням наведених вище обставин, може викликати об`єктивні побоювання щодо її безсторонності як судді з точки зору стороннього спостерігача, а також особисті переконання під час вирішення судової справи №691/686/21 та поставити під сумнів її об`єктивність і неупередженість.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гаврильченко В.М., будучи повідомлені вчасно та належним чином, не з`явилися.

Суддя Синиця Л.П. про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена, в судове засідання не прибула, пояснень, заяв щодо позиції за заявою про самовідвід, суду не надала.

Прокурор, інформований про судовий розгляд, не прибув.

Суд, враховуючи належне повідомлення судді Синиці Л.П., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Гаврильченко В.М., прокурора про судовий розгляд та надану можливість надати пояснення, вивчивши зміст заяви про самовідвід, матеріали додані до заяви, приходить до наступного висновку.

Статтею 80 КПК України, визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський Суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі –а саме, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.

Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості – це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, а такі обставини у заяві про самовідвід суддею не зазначено.

Враховуючи наведене, під час розгляду заяви про самовідвід, протилежного доведено не було, як і оцінюючи доводи заяви в контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки судді, слід визначити, що фактів, які могли б викликати сумніви щодо упередженості та безсторонності суду в ході розгляду заяви не встановлено.

Так, слід розуміти, що суддя Синиця Л.П., з метою усунення будь-яких сумнівів про її неупередженість та дотримання стандартів суддівської етики вжила належних заходів в передбачений чинним законодавством спосіб та повідомила про наведені вище обставини шляхом подачі відповідної заяви про самовідвід, проте в ході розгляду заяви законних підстав для усунення судді від розгляду кримінального провадження не встановлено. Крім цього, у заяві судді Синиці Л.П. не наведено обставин, які б виключали можливість розгляду нею кримінального провадження, не наведено обставин, які могли б свідчити про неможливість всебічного, повного та об`єктивного розгляду неї вказаної справи або про наявність сумнівів в її об`єктивності, незалежності та неупередженості, які виключають участь судді у розгляді даного кримінального провадження зі сторони учасника процесу.

Із змісту заяви про самовідвід слід вбачати, що суддя, дотримуючись стандартів суддівської етики, шляхом подання заяви про самовідвід, повідомила про можливість сумнівів у об`єктивності та неупередженості її під час розгляду кримінального провадження №12020250110000296, але доводи на обґрунтування заявленого самовідводу судді не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для такого, що передбачено п.4 ч.1ст.75 КПК України, а також доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений самовідвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 75,76,81,80, 372 КПК України, суд,-

постановив:

У задоволенні заяви про самовідвід судді Синиці Л.П. у кримінальному провадженні №12020250110000296 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України – відмовити.

Про результати розгляду заяви про самовідвід повідомити суддю Городищенського районного суду Черкаської області Синицю Л.П. та учасників процесу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Савенко