Рішення № 10032299, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 32/80

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

До відповідача: Комунального підприємства “Львіврембудпостач”, м. Львів.

Про стягнення 1 000,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сапрун М.М. –юрисконсульт (довіреність №112-4276 від 30.12.2009р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго”, м. Львів до Комунального підприємства “Львіврембудпостач”, м.Львів про стягнення 1000,00 грн. боргу.

Ухвалою суду від 19.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.05.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням № 4641231 від 21.04.2010р. –вручено 26.04.2010р.

Станом на 18.05.2010р. відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

Згідно усних домовленостей, структурна одиниця “Львівенерготранс” ВАТ “Львівобленерго” у червні, вересні 2007р. та у липні 2008р. надала КП “Львіврембудпостач” транспортні послуги на загальну суму 2 700,00 грн. Проте, відповідач оплатив лише частину боргу в сумі 1 700,00 грн.

19.05.2009р. СО “Львівенерготранс” ВАТ “Львівобленерго” направила на адресу відповідача претензію №230 з вимогою оплатити заборгованість.

У відповіді № 114 від 02.06.2009р. на претензію відповідач визнав існуючу заборгованість.

Таким чином, на день розгляду справи сума боргу відповідача перед позивачем становить 1 000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 205 ЦК України пердбачено, що правочин може вчинятися усно або письмовій формі, Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, для якого законом непередбачена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічні положення передбачені і ст. 173 ГК України, відповідно до якої господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Факт надання структурним підрозділом позивача транспортних послуг відповідачу підтверджується талонами замовника та подорожніми листами до них: №019283 від 07.06.2007р. на суму 650,00 грн., № 019383 від 08.06.2007р. на суму 650,00 грн., №005402 від 20.09.2007р. на суму 400,00 грн. та №023381 від 29.07.2008р. на суму 1000,00 грн. (копії знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто судом).

Відповідач частково проплатив за надані йому транспортні послуги на загальну суму 1 700,00 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконанти такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було встановлено строку оплати, відтак позивач надіслав відповідачу претензію № 230 від 19.05.2009р. з вимогою сплатити 1000,00 грн. боргу, у відповіді на яку відповідач визнав борг.

Керуючись ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 1000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 2945 від 24.03.2010р. –102,00 грн. держмита і № 2943 від 24.03.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 611, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193,181 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Львіврембудпостач” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 28, ЄДРПОУ 22416646) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, п/р 26000310498 в ОПЕР в філії ЛОУ ВАТ “Державний ощадний банк”, м. Львів, МФО 325796, ЄДРПОУ 00131587) основний борг в сумі 1 000,00 грн., держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя