Вирок № 100322688, 10.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5819/20

Провадження № 1-кп/369/847/21

В И Р О К

іменем України

10.09.21 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

за участі секретаря Смолянюк Т.А.

прокурорів Сідашова О.В., Звягінцевої М.О.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката Левандовського Ч.Ч.

захисника Мєстєчкіна І.В.

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019110200006381 від 27.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який має середньотехнічну освіту, працює водієм в ТОВ «Харіка Фуд», раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

26.12.2019 року близько 20.25 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeot-Partner», д/н НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною вулиці Центральної в с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області зі сторони вулиці Тепличної в напрямку вулиці Київської, поблизу перехрестя з вулицею Шевченка проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, належним чином не відреагував на її зміну, та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, в результаті чого виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці Центральної по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження у вигляді перелому обох щиколоток і заднього краю великогомілкової кістки лівого гомілково-ступеневого суглобу, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 17/Е від 24.01.2020 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, так як для зрощення переломів необхідний термін більше 21 дня.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 1.3 (учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими), п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); п. 18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у порушенні правил дорожнього руху визнав, пояснив, що автомобіль «Peugeot-Partner», д/н НОМЕР_2 , тривалий час стояв, тому і не була оформлена страховка, ввечері 26.12.2019 року він вирішив перегнати автомобіль в інше місце, на вулиці йшов дощ, було темно, він не помітив пішохода, яка була одягнена у все чорне. Після аварії він цікавився станом потерпілої, зателефонував на другий день після ДТП, родичі запропонували зустрітися та написати розписку на 250 тис. грн. відшкодування, тому він припинив всілякі перемовини. Розуміє, що винен та повинен відповідати за вчинене, під час розгляду справи відшкодував потерпілій 9930 грн. завданої моральної шкоди.

На розгляд справи потерпіла ОСОБА_1 не прибула, клопотань про відкладення не подавала. Разом з тим, враховуючи, що на лікування травм, отриманих в ДТП, було витрачені значні кошти, потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з МТСБУ на свою користь 254634,03 грн. завданої матеріальної шкоди, а також зі ОСОБА_2 - 30000 грн. завданої моральної шкоди, оскільки через травмування вона повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, перенесла нестерпний біль, через травмування ніг почала кульгати та вимушена користуватися палицею для ходьби.

Моторне (транспортне) страхове бюро України просило розглядати справу за відсутності представника, направило на адресу суду відзив на позов, в якому просило у задоволенні позову відмовити, оскільки потерпілою не надано доказів того, що вона вони витратила 2634,03 грн. на ліки, які їй були призначені лікарем, а також, що на суму 250000 грн. щодо наданих медичних послуг в ТОВ «Ладістен Клінік», де ОСОБА_1 було виконано оперативне втручання, надано акт прийому-передачі наданих медичних послуг, який не може бути належним доказом, оскільки надані послуги за медичним діагнозом: закритий перелом обох щиколоток та заднього краю в/г кісток зліва зі зміщенням уламків, підвивих стоп на зовні та до заду, в частині підвивиху стоп на зовні та до заду не охоплюється лікуванням, наданим у зв`язку з ДТП, яка є предметом розгляду кримінального провадження, та сам акт не розшифровує, які саме медичні послуги були надані та чи пов`язані ці послуги з лікуваннями травм, отриманих в ДТП.

За встановленого, з`ясувавши, чи правильно розуміють всі учасники зміст фактичних обставин, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України з допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують його особу, а також документів, які стосуються цивільного позову.

Тому, за вищевказаних обставини суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена повністю і кваліфікує його дії за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд бере до уваги, що він розкаюється у скоєному, раніше не судимий, має постійне місце проживання, виховує доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, працює водієм в ТОВ «Хорека Фуд», а також при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів. Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Тому, враховуючи всі обставини вчиненого ОСОБА_2 діяння та дані, які характеризують його особу, вислухавши сторону обвинувачення та захисту, представника потерпілої, суд приходить до переконання про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення, без призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_2 розкаявся, частково відшкодував потерпілій моральну шкоду, працює водієм та така роботу є його єдиним заробітком. Також суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України - з встановленням іспитового строку, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю поведінки уповноваженим органом з питань пробації.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ч. 9 ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Вирішуючи питання про заявлений у справі цивільний позов, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановлюючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована не була.

Згідно приписів пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, ОСОБА_1 просить стягнути з МТСБУ 254634,03 грн. завданої матеріальної шкоди, яка складається з 2634,03 грн. витрат на придбання ліків та 250000 грн. витрат на лікування. На підтвердження своїх вимог подала суду чеки на придбані ліки на суму 2634,03 грн., надані чеки сприймаються судом як належний доказ понесених витрат, оскільки такі витрати були на придбання ліків після травмування в ДТП 26.12.2019 року. Крім того, на підтвердження понесених витрат в сумі 250000 грн. на оплату медичних послуг суду надано копію акту № 28122019 від 16.03.2020 року, з якого вбачається, що 28.12.2019 року ОСОБА_1 були надані медичні послуги за діагнозом: закритий перелом обох щиколоток та заднього краю в/г кісток зліва зі зміщенням уламків, підвивих стоп на зовні та до заду, ціна послуги 250000 грн., вказані медичні послуги були оплачені 17.01.2020 року, про що видано банківську квитанцію. Отже, суд прийшов до висновку, що наданими документами доведено, що на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню також сума в 250000 грн., сумнівів в тому, що саме така сума була витрачена на негайне лікування хворої ОСОБА_1 , у якої в ДТП були травмовані ноги, не виникає та такий діагноз, як закритий перелом обох щиколоток та заднього краю в/г кісток зліва зі зміщенням уламків, підвивих стоп на зовні та до заду був встановлений потерпілій в день її звернення до ТОВ «Ладістен Клінік».

Виходячи з того, що суду надано документи про понесені витрати в сумі 254634,03 грн., то саме в такому розмірі вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що діями ОСОБА_2 потерпілий завдано моральної шкоди в розмірі 30000 грн., тому з урахуванням часткового добровільного відшкодування в сумі 9930 грн., стягує з обвинуваченого на користь потерпілої 20070 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127- 129, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3204 (три тисячі двісті чотири) грн. 06 коп. витрат, пов`язаних із залучення експерта.

Речовий доказ у справі - автомобіль марки «Peugeot-Partner», д/н НОМЕР_2 , залишити у розпорядженні ОСОБА_2 .

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (двісті п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 03 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 20070 (двадцять тисяч сімдесят) грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя М.М. Омельченко